Зала Яна Матейка університету «Львівська політехніка», де проходить Міжнародний форум, рясніє вишиванками, в яких вбрані учасниці. Багатство взорів і кольорів вражає і, при тім, жодної сорочки не було однакової. Це справді: українська жінка – ще не вивчений у світі феномен.
Представниці жіночих організацій аргументували унікальність української жінки тим, що вона протягом кількох поколінь, як на батьківщині, так і на чужині, зуміла зберегти національну ідентичність, організуватись у рух , а нині відстоює Україну в поважних міжнародних інституціях.
Питань для дискусій було чимало
За роки незалежності Україна втрачає жінок і українськість
У Львові представниці жіночих рухів обговорюють питання освіти, що є основою збереження ідентичності українця за кордоном, розвитку культури, пам’яті.
Один із організаторів форуму, директор Міжнародного інституту освіти та культури зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська вважає, що жіночі організації, яких налічується в Україні 120, мають вчитись у колег з-за кордону відстоювати свої інтереси і права, гендерну рівність.
«Ми будемо ефективними лише тоді, коли будемо наші сучасні і потрібні проекти в світовому контексті розвивати лише на національній основі», – зазначила Ірина Ключковська.
За роки незалежності Україна щороку втрачає свій найбільший скарб – українську жінку та українськість. Адже сучасна трудова міграція має жіноче обличчя, наголосила Радіо Свобода заступник голови Світової федерації українських жіночих організацій на Європу, керівник організації українських жінок в Англії Марія Фінів.
Один мігрант утримує трьох-чотирьох членів родини в Україні
У середньому один мігрант утримує 3-4 членів своєї родини в Україні, таку статистику озвучили на Міжнародному форумі промовці.
«Прикро, що з України виїжджають професіонали, що вони не потрібні Україні. У нас, в Англії, вони працюють прибиральницями, а лікарі – на будовах. Це сумно, що втрачаються розумні люди», – каже Марія Фінів. Але вона розуміє, що люди рятуються від бідності і хочуть кращого життя для своїх родин.
Нині до Світової федерації українських жіночих організацій долучаються і заробітчани. У Європі вони об’єднались у сім товариств. За словами Марії Фінів, не існує конфлікту між «старою» та «новою» хвилями міграції.
Після Другої світової війни до Англії приїхали 30 тисяч українців, із них жінок – півтори тисячі. Після 1947 року все більше прибувало жінок, які через рік об’єднались у жіночий рух. Спершу вони працювали з дітьми. Кожні 10 років організація змінює напрямки своєї праці, щоб відповідати викликам сучасного світу.
Представниці Світового федерації жіночого руху прогнозують нову, п’яту хвилю міграції з України, яка вже, по суті, розпочалася. На постійне проживання у Європу виїжджають молоді люди, які не мають наміру повертатись на батьківщину і швидко асимілюються в англомовне середовище. Нові емігранти не хочуть ставати українською діаспорою і це питання хвилює світовий жіночий рух.
Представниці жіночих організацій аргументували унікальність української жінки тим, що вона протягом кількох поколінь, як на батьківщині, так і на чужині, зуміла зберегти національну ідентичність, організуватись у рух , а нині відстоює Україну в поважних міжнародних інституціях.
У Львові представниці жіночих рухів обговорюють питання освіти, що є основою збереження ідентичності українця за кордоном, розвитку культури, пам’яті.
Один із організаторів форуму, директор Міжнародного інституту освіти та культури зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська вважає, що жіночі організації, яких налічується в Україні 120, мають вчитись у колег з-за кордону відстоювати свої інтереси і права, гендерну рівність.
«Ми будемо ефективними лише тоді, коли будемо наші сучасні і потрібні проекти в світовому контексті розвивати лише на національній основі», – зазначила Ірина Ключковська.
За роки незалежності Україна щороку втрачає свій найбільший скарб – українську жінку та українськість. Адже сучасна трудова міграція має жіноче обличчя, наголосила Радіо Свобода заступник голови Світової федерації українських жіночих організацій на Європу, керівник організації українських жінок в Англії Марія Фінів.
У середньому один мігрант утримує 3-4 членів своєї родини в Україні, таку статистику озвучили на Міжнародному форумі промовці.
«Прикро, що з України виїжджають професіонали, що вони не потрібні Україні. У нас, в Англії, вони працюють прибиральницями, а лікарі – на будовах. Це сумно, що втрачаються розумні люди», – каже Марія Фінів. Але вона розуміє, що люди рятуються від бідності і хочуть кращого життя для своїх родин.
| Світов а ф едерац і я українських жіночих організацій (СФУЖО) виникла у 1948 році на Світовому Конгресі українського жіноцтва у США. Сьогодні вона складається з 28 організацій у 17 країнах світу. |
Після Другої світової війни до Англії приїхали 30 тисяч українців, із них жінок – півтори тисячі. Після 1947 року все більше прибувало жінок, які через рік об’єднались у жіночий рух. Спершу вони працювали з дітьми. Кожні 10 років організація змінює напрямки своєї праці, щоб відповідати викликам сучасного світу.
Представниці Світового федерації жіночого руху прогнозують нову, п’яту хвилю міграції з України, яка вже, по суті, розпочалася. На постійне проживання у Європу виїжджають молоді люди, які не мають наміру повертатись на батьківщину і швидко асимілюються в англомовне середовище. Нові емігранти не хочуть ставати українською діаспорою і це питання хвилює світовий жіночий рух.
