Виставка альтернативної періодики у Дніпропетровську, кажуть організатори, відтворює один із найцікавіших періодів виборювання Незалежності – 1986–1991 роки. Старший науковий співробітник музею «Літературне Придніпров’я» Світлана Мартинова зібрала воєдино десятки примірників неформальних газет та журналів, які видавали тоді громадсько-політичні рухи й об’єднання краю.
Неформальна газета «Форум»
Усі видавництва у Дніпропетровську і області наприкінці 80-х були під партійним контролем, отож оригінал-макети цих видань готували у приватних помешканнях. Спершу набирали на машинці, потім розмножували фотоспособом. Окремі видання відвозили до Литви, де друкували невеликим накладом – у 10–15 тисяч примірників.
Творці тієї преси – газети «Форум», журналу «Жорна», часопису «Борисфен» та інших – давали читачам неупереджений погляд на події сьогодення й історії, каже Світлана Мартинова.
«Іноді це був просто ризик для життя. Цю газету поширювали, її продавали і роздавали, і автори дуже ризикували», – зазначила вона в інтерв’ю Радіо Свобода.
Унікальна рукописна газета «Слово» кінця 80-х – початку 90-х
Опозиційна… стіннівка
Родзинка зібрання – експонат, якому немає аналогів в Україні, – рукописна газета «Слово». Вона була органом місцевого Товариства української мови і виходила в одному лише примірнику раз на місяць упродовж трьох років.
Активісти не мали коштів на друк, отож писали текст тушшю від руки просто на звичайному ватмані. Писали про наслідки Чорнобиля, русифікацію на Дніпропетровщині, необхідність перейменування вулиць і парків, «білі плями» в історії України, зокрема, Голодомор. Саму газету вивішували просто у вікні в одній із будівель на центральному проспекті. Там її читали люди.
«Газета мала величезний резонанс у місті. Із найвіддаленіших куточків міста їхали люди в центр спеціально, щоб прочитати «Слово». Воно вражало сміливістю поставлених питань. Головна тема – збереження національної культури, духовності, мови. «Слово» вступало в полеміку з місцевою владою, зокрема, стосовно екології довкілля й екології пам’яті», – зазначає Світлана Мартинова.
Альманах «Пороги»
Значущою мистецькою подією Придніпров’я того часу дослідники називають і культурологічний альманах «Пороги». Там друкували твори письменників, яких переслідував КДБ, – Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Юрія Вівташа та інших. Головним редактором був поет, багаторічний політичний в’язень Іван Сокульський.
Виставка альтернативної преси у Дніпропетровську триватиме до середини вересня.
Творці тієї преси – газети «Форум», журналу «Жорна», часопису «Борисфен» та інших – давали читачам неупереджений погляд на події сьогодення й історії, каже Світлана Мартинова.
«Іноді це був просто ризик для життя. Цю газету поширювали, її продавали і роздавали, і автори дуже ризикували», – зазначила вона в інтерв’ю Радіо Свобода.
Родзинка зібрання – експонат, якому немає аналогів в Україні, – рукописна газета «Слово». Вона була органом місцевого Товариства української мови і виходила в одному лише примірнику раз на місяць упродовж трьох років.
Активісти не мали коштів на друк, отож писали текст тушшю від руки просто на звичайному ватмані. Писали про наслідки Чорнобиля, русифікацію на Дніпропетровщині, необхідність перейменування вулиць і парків, «білі плями» в історії України, зокрема, Голодомор. Саму газету вивішували просто у вікні в одній із будівель на центральному проспекті. Там її читали люди.
«Газета мала величезний резонанс у місті. Із найвіддаленіших куточків міста їхали люди в центр спеціально, щоб прочитати «Слово». Воно вражало сміливістю поставлених питань. Головна тема – збереження національної культури, духовності, мови. «Слово» вступало в полеміку з місцевою владою, зокрема, стосовно екології довкілля й екології пам’яті», – зазначає Світлана Мартинова.
Виставка альтернативної преси у Дніпропетровську триватиме до середини вересня.
