Частина перша
Частина друга
– За тиждень десь приблизно до Дня Незалежності провладні сили почали говорити про консолідацію. Про об’єднання з Партією регіонів заявила «Сильна Україна» Сергія Тігіпка. Є розмови про можливе приєднання Народної партії Володимира Литвина до Партії регіонів.
Та й, власне, опозиція заявляла про можливе об’єднання. Дещо вона показала під час святкування Дня Незалежності чи під час акцій протесту до Дня Незалежності.
І от все-таки, наскільки можливе об’єднання опозиції у парламенті?
В Україні Партія регіонів будує корабель класу «Титанік» з назвою «Єдіная Україна». Будь-хто, хто топчеться на їхньому електоральному полі, повинен бути змушений до вступу і злиття з Партією регіонів. Вони сподіваються, що таким чином придушать будь-які інші політичні рухи
В Україні Партія регіонів будує корабель класу «Титанік» з назвою «Єдіная Україна». Тобто будь-хто, хто топчеться на їхньому електоральному полі, повинен бути змушений до вступу фактичного і злиття з Партією регіонів. І цим вони хочуть сформувати одну-єдину велику провладну партію. І фактично вони сподіваються на те, що вони таким чином придушать всі будь-які інші політичні рухи.
Хотів би порадити їм і звернутися до них… От все-таки книжку вони не читали Леоніда Кучми «Україна – не Росія».
– Ви просто у мене зірвали з язика. Я хотіла сказати: але ж Україна – не Росія.
– І вони стають на ті граблі, на які ставало дуже багато їхніх попередників. Єдина проблема, що ці граблі для них завершаться дуже-дуже сумно.
В Україні не можна відфрагментувати політичне середовище. Тобто не може бути однієї партії. Вони повинні це чітко зрозуміти. Більше того, Україна дуже далека навіть від двопартійної системи. Україна в силу своїх історичних особливостей і політичних, і ментальних особливостей не буде приймати жодного царя. І це, до речі, називається «демократія»!
От коли шукають визначення, що таке демократія, то демократія – це тоді, коли в країні немає одного правителя, демократія – це тоді, коли в країні немає однієї партії, демократія – це тоді, коли в країні не править клан з 5 чи з 10 сімей.
– Добре. Але ж як з демократами?
– З демократами? Зараз розповім.
У чому є суттєва різниця між нами і ними? Розпочну з доволі простого пояснення щодо того, як демократам треба діяти. Одна демократична партія точно набирає менше, ніж дві. Це правила кожної з виборчих кампаній в Україні. Тобто дві злагоджені колони демократичних партій завжди отримують більшість у парламенті. Погляньте на останні вибори 2007 року, коли і БЮТ, і НУНС отримали 228 голосів. Тобто саме це є єдиним шляхом для того, щоб отримати більшість у Верховній Раді.
Як повинна об’єднатися опозиція? Опозиція однозначно повинна ще перед парламентськими перегонами задекларувати про те, що в новій Верховній Раді України вони блокуються, що вони формують спільну більшість, що ця більшість не буде підконтрольна Президенту Януковичу, і що ця більшість нарешті почне впливати на стан справ у країні. Тому що сьогодні в опозиції немає навіть 150 голосів.
Чому я кажу про 150 голосів? Це саме та цифра, яка необхідна для того, щоб заблокувати зміни до Конституції.
Щоправда, Президент Янукович не звернув увагу на те, що взагалі-то Конституція міняється народом України і Верховною Радою України. І Конституційний Суд України, який повністю підконтрольний Президенту, минулого року взяв і просто змінив текст Конституції.
– Хай би вже об’єдналися після виборів. Добре, цю тезу Вашу я зрозуміла. Однак до виборів можна ж взагалі до парламенту не потрапити.
– Можна.
– Якщо роз’єднатися так, то один лідер партії скаже: я сам, у мене, за моїми ненаписаними чи непрочитаними рейтингами, я дуже добре, гарно там, мене підтримують. Хоч потім результат буде слабенький. І так далі. Можна ж не потрапити до парламенту.
Бо дехто з наших дописувачів на «Фейсбук» каже, що дії опозиції були розхристані навіть 24-го.
– Розпочну з одного щ найбільш поширених явищ в українській політиці. Називається «політичне самодурство». Місцеві вибори все чітко розставили, хто на що може гіпотетично претендувати. От є такі маленькі партійки, які мають по 0,2% рейтингу. Вони залишилися взагалі за бортом. І в принципі сформувалася доволі чітка структура – одна базова провладна партія і дві опозиційні партії. Можливо, їх буде три опозиційні партії.
Тому, перше, опозиція зробила перший крок щодо того, щоб об’єднатися в Комітет опору диктатурі. В рамках цього комітету є 11 партій, і список відкритий. Якщо мені не зраджує пам’ять, там ще хтось приєднався.
– Добре. А цей Комітет опору диктатурі міг би піти на вибори однією колоною?
– Комітет не може йти на вибори.
– Ні, я розумію, що треба партією. Але ще є час.
– Що в рамках Комітету опору диктатурі повинно бути зроблено? Це спільні, узгоджені дії по проходженню парламентської кампанії. Перше – спостерігачі. Друге – члени комісій. Третє (найважливіше) – це у тому випадку, якщо провладна партія перепише закон під себе і змусить всіх йти на вибори по мажоритарних округах, де вони контролюють мажоритарні округи, і де вони думають, що вони таким чином отримають конституційну більшість, то тут Комітет опору диктатурі зобов’язаний пропонувати одну кандидатуру на мажоритарний округ від всіх опозиційних сил. І ця кандидатура повинна отримати підписи (підкреслюю!) всіх керівників політичних партій від опозиції. І тоді він точно пройде.
– Будемо вважати, що цей варіант суспільством буде сприйнятий. Однак дехто з політологів говорить, що, можливо, не буде мажоритарки.
– Якщо не буде мажоритарної системи…
І хотів би окремо зазначити про те, що чому вони зараз йдуть на мажоритарну систему? Не тому, що вони хочуть наблизити депутата до виборця. Це є чиста брехня. Тому що якщо прочитати той проект закону, який запропонувала Партія регіонів, то там навіть немає механізму відкликання депутата, який обирався у мажоритарному окрузі.
Їхня ідея проста. У зв’язку з тим, що рейтинг Партії регіонів просто катастрофічно обвалився, навіть незважаючи на те, що вони в себе втягнули «сильну» чи «слабу» Україну і інші партії, їм все одно не вистачає при пропорційній системі кількості голосів для того, щоб отримати більшість. Тому вони виставлять мажоритарників…
– Але ж рейтинг опозиції теж обвалився.
– Тут я з Вами категорично не згоден! Як обвалився? Ну погляньте останні соціологічні опитування. Якщо рейтинг Партії регіонів падає, то рейтинг опозиції потиху зростає. У Тимошенко зріс на декілька відсотків. У «Фронту змін» так само зріс на декілька відсотків.
І найважливіше, що якщо ще півроку тому рейтинг Партії регіонів був вищий, ніж рейтинг «Батьківщини» плюс «Фронту змін», то сьогодні рейтинг «Батьківщини» плюс «Фронту змін», тобто опозиції, вищий, ніж рейтинг Партії регіонів і комуністів, в тому числі і Тігіпка.
– Запитання з мережі «Фейсбук». Тетяна Мокріді (я думаю, людина, яку Ви добре знаєте) запитує: «Арсенію Петровичу, чи особисто Ви відчули себе 24 серпня лідером об’єднаної опозиції? Тимошенко у тюрмі, Тігіпко «злився». Головні конкуренти усунуті».
– Основне – не власні відчуття, а основне – тих мільйонів людей, які хочуть змін в країні. Основне – бачення тих українців, які не погоджуються з сьогоднішнім режимом. І основне – віра тих людей, що нові політичні лідери здатні не просто пообіцяти, а здатні довести все до пуття, що було сказано і до виборів, і після виборів. Тому час покаже, хто буде лідером. Час чітко визначить.
І не тільки час, але й парламентська кампанія чітко розставить всі крапки над «і», на кого ляже основна відповідальність за долю країни на майбутні десятиліття.
– А якщо закон про вибори не зміниться, то з якими партіями «Фронт змін» міг би об’єднатися на виборах?
– Ще раз підкреслюю, що дві опозиційні партії точно візьмуть більше голосів, ніж одна.
– Але ж опозиційних зараз набагато більше.
– Ну, ми кажемо про ті опозиційні партії, які мають найбільший шанс перейти 3% чи навіть 5%. Тому я би зараз казав про дві, а то, можливо, й три…
– Добре. Ви говорите про те, що «Фронт змін» піде окремим фронтом, «Батьківщина» піде окремим фронтом. Я правильно зрозуміла?
– Це дві різні політичні сили, які сьогодні об’єднані в рамках Комітету опору диктатурі.
– Звичайно!
– Добре. Але на вибори «Фронт змін» йде окремим фронтом, «Батьківщина» йде окремим фронтом?
– Звичайно!
– Але є ще багато дрібних партій, які входять до комітету нині і які не мають, власне, шансів подолати 3%, 4% бар’єр. З ким Ви ладні – чи йде домовленість про можливе об’єднання?
– Не з ким, а на базі чого.
– Ідеологічно. Давайте.
– На базі чого? Я готовий, щоб будь-які політичні лідери і політичні сили, які не просто поділяють демократичні цінності в країні, а які здатні їх зреалізувати, які поділяють політичну платформу партії «Фронт змін», не тільки приєдналися, а йшли разом, тому двері політичної партії «Фронт змін» відкриті.
– Ви вели з кимось переговори?
– Ви знаєте, перемовини постійно тривають. Але тут цікаво розмовляти не про перемовини, а про результати. Будуть результати, тоді будемо про них говорити.
– Ми маємо запитання від радіослухача.
Слухач: Пане Арсенію, як Ви ставитеся до такої моєї пропозиції: скільки партії наберуть у сумі відсотків, стільки місць і ділити у парламенті? З них ви наберете 15% – 15% вам з тих 60%, які в сумі набрали, а решта – вільні місця. І економія. А, може, це ще й помножити на явку виборців. «Кнопкодавів» завжди вистачить.
– Думаю, що зараз треба зробити все, щоб виборчий закон, який запропонований Партією регіонів і який переписується безпосередньо під Партію регіонів, щоб вони отримали конституційну більшість, не пройшов. Це перше завдання.
Друге завдання: необхідно забезпечити максимальну прозорість і демократичність виборів. І тут опозиційні партії повинні забезпечити підрахунок голосів і контроль. Тобто опозиційні партії повинні отримати підтримку наших західних партнерів і отримати необхідну кількість спостерігачів із Заходу для того, щоб проконтролювати ці вибори для того, щоб ці вибори були демократичними. І опозиційним партіям (найважливіше!) треба мати не 15%, а опозиційним партіям треба у новому парламенті мати 51% як мінімум. Оце завдання опозиції.
– Якщо говорити про ідеологію «Фронту змін», хто з дрібних партій найближчий вам ідеологічно?
– Давайте розберемося взагалі, що таке ідеології, які цілі ми ставимо. Тому що, знаєте, є такі пусті слова. Комуністи придумали свою ідеологію і дурили нарід 80 років. Так ніхто комунізму й не побачив. Хтось використовує соціалістичну ідеологію, при цьому в класичному капіталістичному устрої, і кажуть, що вони – соціалісти. Хтось каже, що це соціал-демократи.
Давайте без пустих слів, от які зрозумілі тільки політологам. Давайте звернемося до ідеології тільки з точки зору розуміння кожного простого українця.
Отож, у чому полягає сьогодні ідеологія політичної партії «Фронт змін»?
– У чому?
– Я почну з першого блоку. Це політичний блок. Отож, політичний блок передбачає відповідальність Президента України перед народом України. Саме тому мною внесений до парламенту закону України «Про імпічмент Президента України», тому що кожен Президент України був над народом, а не з народом. Кожен Президент, який приходив, на превеликий жаль, перетворював інститут глави держави з інституту відповідальності, важкої роботи на інститут статків, активів, грошей і корупції.
Другий блок…
– Добре. Але закон про імпічмент, внесений Вами до парламенту, не може бути ухвалений, бо в опозиції мало голосів.
– Ніколи не кажіть «ніколи». Сьогодні не може бути ухвалений, а завтра буде ухвалений. І це раніше чи пізніше відбудеться. І опозиція буде сильна тільки тоді, коли вона прийде до влади, коли вона буде мати свого Президента, і вона сама проголосує за закон про імпічмент. Тоді це справжня опозиція. Тоді те, що вони говорили, те вони зробили.
Друге…
– Ми зможемо поговорити про блоки, я думаю, тоді, коли буде ближче до виборів.
Ось чому я завела цю розмову про ідеологію. Наші кореспонденти розмовляли з Юрієм Костенком, головою Української народної партії. Він говорив про те, що заморилися «українськонароднопартійці» переконувати своїх партнерів в опозиції, що треба об’єднуватися ідеологічно.
Юрій Костенко: Рано чи пізно саме ця правоцентристська ідеологія виведе Україну з постійної політичної кризи. Усі інші об’єднання, а вони здебільшого або під вождів нових, або під популізм, будуть продовжувати тримати Україну у тому стані, в якому ми сьогодні перебуваємо. Великий капітал буде домінувати, керувати, а усі політичні сили ідеологічного спрямування будуть зникати з політичної арени.
– Ми не об’єднуємося під правоцентристські, лівоцентристські, передньоцентристські чи задньоцентристські. Завдання політичної партії «Фронт змін» – об’єднатися заради кращої долі кожного окремо взятого українця. От якщо українець побачить свою долю через призму тієї політичної партії, за яку він голосує, тоді я розумію: оце є єдина ідеологія.
Давайте менше пустих слів. Вони нічого, ці слова, не вартують. Давайте ми краще подискутуємо з тими, хто хоче ідеології… Я хочу побачити їхнє бачення реформи системи освіти. Без ідеології. Хай мені розкажуть, які будуть школи, яка буде зарплата, який буде навчальний план, яким чином ми будемо робити мережу навчальних закладів, як ми забезпечимо перше робоче місце для тих, хто вийшли…
– Ви вже точно у виборчому процесі!
– Та це не у виборчому процесі. Тобто я хочу, щоб ми перестали говорити дурні, нікому непотрібні слова, просто повітря «сотрясать». Цього не потрібно робити!
– Ми маємо ще запитання від радіослухача.
Слухач: Арсенію Петровичу, у світлі останніх рішень та намірів з боку лідерів деяких політичних сил об’єднуватися з Партією регіонів виникає певна можливість до тенденції, що «Фронт змін» стане більш привабливим для тих, хто не підтримував раніше ці сили. Однак він за жодних умов не піде до Партії регіонів, однак побоїться підтримувати ту ж саму «Батьківщину». Як би Ви це прокоментували? Чи готовий «Фронт змін» до співпраці з такими людьми? Чи це добре, чи погано? Чи вбачаєте Ви у цьому залучення людського ресурсу, який дозволить у майбутньому підняти рейтинг і повернути ті, скажімо, 20% підтримки, що у Вас були у Харкові навесні 2009 року, особистого рейтингу?
Тому що відчувається, що «Фронт змін» зайняв певну нішу своєрідну поміркованої опозиційної сили. Принаймні, якщо судити з поведінки респондентів, потенційних виборців. У відповідь на питання, яку з партій з наведеного списку вважаєте опозиційною у першу, у другу або у третю чергу, надто рідко респонденти «Фронт змін» пишуть «у першу чергу». Розумієте?
– Що треба відповісти? Чи є політична партія «Фронт змін» опозиційною? Так. Чи будемо ми працювати на те, щоб підняти рейтинг? Скажу, на що будемо працювати. Будемо працювати на те, щоб отримати довіру людей.
А рейтинг є тільки наслідком того, що люди бачать, що ця партія дійсно відстоює їхні позиції, що люди бачать, що ця партія може прийти до влади.
Тут ще дуже важливо, щоб було усвідомлення у виборців, що вони виграють, вони виграють через те, що вони голосують за партію, яка також виграє. І результатом цього, звичайно, буде і прихід у парламент, і отримання відповідальності. Тому що будь-яка опозиція раніше чи пізніше стає владою. І ми обов’язково станемо владою. І з нас все спитають. Все спитають за те, що ми говорили, що ми обіцяли. І спитають: чи ми здатні це зробити, що, власне кажучи, пропонували перед виборами?
– Сьогодні, до речі, буде прес-конференція на тему «Фронт змін»: що відбувається насправді?» Про механізми прийняття рішень та внутрішньопартійні тенденції.
Один з колишніх членів «Фронту змін», депутат Сквирської районної ради Дмитро Філіпчук буде проводити.
Що там таке?
– А там нічого такого. Там на місцевих виборах ми отримали близько трьох тисяч депутатів місцевих рад. З кожним з депутатів особисто мною підписувалася угода про політичну відповідальність, де було написано: все, що обіцяли, ви повинні виконувати, по-перше; по-друге, ви не маєте права вступати в коаліцію з Партією регіонів; а по-третє, ви не маєте права бути такі самі, як Партія регіонів – бути задіяними в корупції, в отриманні грошей, в політичній корупції.
Тому цей депутат, як і ще близько 120 депутатів, яких ми виключили з партії «Фронт змін» (підкреслюю: виключили – це було останнє рішення бюро партії) вступив у коаліцію з Партією регіонів. За це треба нести відповідальність. Перше рішення таке було буквально через тиждень після місцевих виборів, коли депутати Чернігівської міської ради швиденько побігли голосувати за секретаря Чернігівської міської ради від Партії регіонів.
Я сказав, що в партії буде сувора партійна дисципліна! Кожен, хто піде проти лінії партії, йде в першу чергу проти лінії тих мільйонів українців, які голосували за «Фронт змін» як за якісно нову опозиційну силу, яка не зраджує свого виборця, яка несе відповідальність за те, що вона робить. Тому кожен, хто піде проти виборця, буде не просто вигнаний з політичної партії «Фронт змін», як оцей зі Сквири, а ще буде потім пояснювати всім тим людям, які голосували за «Фронт змін», і не тільки голосували, а з якими цей депутат працює, хто він такий? Тобто він пройшов по списку «Фронту змін», він же нічого не зробив для цього, він взяв на себе відповідальність, і він здурив.
– Зрозуміло. Маємо ще запитання від слухача.
Слухачка: У мене питання до Арсенія Петровича. Коли буде виставлено на народне обговорення, чи пред’явить імпічмент Януковичу? Тому що народ вже дуже втомився за ці два роки. Мене це дуже турбує. Я – 70-літня жінка, але мене дуже дивує, як можуть люди за таку банду голосувати?
– На референдум необхідно винести нову українську Конституцію. Нову українську Конституцію, яка обмежить інститут Президента, тих повноважень, які є у сьогоднішнього глави держави. Тому що це не є інститут Президента, це є зараз інститут українського царизму.
Щодо процедури імпічменту, то в чинній українській Конституції процедура імпічменту передбачена як така, що проходить у Верховній Раді України. І саме тому я вніс до Верховної Ради України закон про порядок імпічменту Президента України.
Жодного разу в українській історії такого закону не було. Ініціювання процедури імпічменту за проектом закону, який внесений мною, буде вноситися 90 народними депутатами України.
– Чи може означати Ваш законопроект, що Ви закликаєте до імпічменту так чи інакше?
– Більше того, є дуже серйозні вже зараз запитання за 1,5 року діяльності чинного Президента, розпочинаючи з «харківських угод» і закінчуючи оголошенням Україною так званого «позаблокового» статусу. На ці питання треба давати відповіді.
– Між тим, Президент України кілька місяців тому говорив, що він веде переговори, діалог з представниками опозиції, окрім Юлії Тимошенко.
Кілька днів тому Ганна Герман сказала про те, що так само ведеться діалог опозиціонерів з Адміністрацією Президента.
Наскільки часто Ви відвідуєте Адміністрацію Президента?
– Насправді ведеться монолог. Вони, як правило, виступають з усіх провладних і державних каналів і думають, що ми будемо сидіти і мовчки це слухати. Влада взагалі не готова до будь-якого діалогу.
Ми пробували робити з ними публічний діалог у стінах Верховної Ради з приводу пенсійної реформи. Я спробував зробити серйозний, професійний діалог з приводу змін до законодавства про охорону здоров’я, коли вони запроваджували так званий медичний експеримент. Ми вимагали діалогу при внесення змін до Конституції через рішення Конституційного Суду. Жодного разу за півтора року Президент України навіть не запропонував публічної зустрічі з опозицією.
Якщо б вони хотіли говорити, я думаю, нам було б що сказати, тому що у нас є серйозний перелік вимог до чинної влади.
– І зустрічей не було?
– Я чітко дуже задекларував, що зі мною зустрічей не було, а ті зустрічі, які були, навіть були публічно опубліковані в газеті «Дзеркало тижня» минулого року, якщо мені не зраджує пам’ять. Тому всі ці розмови про бажання дискутувати з опозицією є ніщо інше, як брехня.
– Наскільки і коли можлива консолідована дія опозиції? Чи Ви якусь угоду можете підписати про дії?
– Перша консолідована дія опозиції відбулася 24 серпня.
Я скажу, що ця консолідована дія опозиції показала, що в принципі опозиція ще й має клепку в голові, тому що ми не допустили кровопролиття. Ми не допустили того, щоб люди похилого віку, щоб діти, щоб молодь пішли на міліцію і на спецпідрозділи. І нам це вдалося зробити.
