За Меридіаном поезії

Це три дні, коли ти відриваєшся від звичайних буднів і забуваєш про щоденні обов’язки, знімаєш маску і стаєш самим собою. Нескінченна поезія, яку чуєш цілодобово на фестивалі «Меридіан Черновіц», пробуджує глибоко у твоїй душі щось справжнє дитяче, що ти давно перестав помічати. Виявляється, ти романтик.

Другий міжнародний фестиваль поезії відбувся в Україні… втретє (перший фестиваль у 2009 році не був міжнародним). За свій короткий вік «Меридіан» зумів заявити про себе як про єдиний такого роду культурний захід широкого міжнародного масштабу. І не дивно. Організаторам вдалось зібрати поетів з різних країн світу за їхній же кошт. Вдалося урізноманітнити форми проведення заходу – від фотопоезії до німого поетичного спектаклю. Вдалося розпочати співпрацю з німецьким літературним товариством і запустити коріння у літературне життя Норвегії. Немало за два роки.

Цього року до Чернівців з’їхалися, серед інших, поети та гості з Австрії, Швейцарії, Німеччини, Франції, Польщі, Ізраїлю, Румунії, Молдови. У програмі заходу йшлося також про представників Великобританії та США. Як пояснила пізніше виконавчий директор фестивалю Ірина Викирчак, британська творчість тут була представлена ді-джеєм зі Сполученого Королівства, а поезія США – піснями американського гурту «The Doors» у виконанні росіян.

Поезія без політики не буває

Розпочався «Меридіан-Черновіц-2011» вдало – повна зала гостей у найкрасивішій будівлі Чернівців – колишній резиденції буковинських митрополиті, нині Національному університеті імені Юрія Федьковича. Першим до мікрофону запросили політика – виконувача обов’язків мера міста Віталія Михайлишина (представника Партії регіонів міськрада призначила на цю посаду у березні 2011, звільнивши обраного на виборах позапартійного Миколу Федорука). Виступ Михайлишина тривав менше хвилини. Постійно поглядаючи на годинник, чиновник після виступу пішов геть. Більше на триденному міжнародному фестивалі політики не було.

Ба ні. Були ще плакати з іменем спонсора фестивалю. Кожну панель поетичного читання оздобили фразою «за підтримки групи компаній Дмитра Фірташа GDF». Ця компанія виділила на організацію заходу 750 мільйонів гривень – половину з необхідних півтора мільйона. Як розповіла Ірина Викирчак, пана Фірташа запрошували на фестиваль. Однак він не приїхав, пославшись на свою непублічність.

Поетичний захід відвідало чимало відомих гостей з культурного товариства: це українці Юрій Андрухович та Сергій Жадан, британець радянського походження, поет-дисидент Ігор Померанцев, знаний у Європі засновник Literaturwerkstatt Berlin Томас Вольфарт, французький поет, прозаїк та перекладач Еммануель Мозе, ізраїльська поетеса Хаміт Ґроссман, що вперше до Чернівців привезла вірші на івриті, та інші.

Поєднати непоєднуване

Організатори взяли на себе нереальну місію – поєднати непоєднуване. Як порозумітись поетам різних країн, які пишуть рідною мовою? Як залучити до іншомовної поезії українську публіку, яка часто і міжнародної англійської не знає? Як привабити потенційного покупця до видань з поезією, якщо це дорого і не розрекламовано?

Президент фестивалю Святослав Померанцев розповідає, що не турбується, скільки людей відвідає фестиваль. «Це поезія не для масового слухача», – каже організатор і додає, що успіх «Меридіану» ще від початку його заснування принесла його унікальність в Україні та літературна спадщина Чернівців, яка приваблює німецькомовне поетичне товариство.

Поети з Німеччини, Австрії та Швейцарії як один розповідали на мікрофон про історію Чернівців, особливий дух міста, який нагадує їм про дитинство і надихає на творчість.

Поет та музикант зі Швейцарії Ервін Мессмер називає фестиваль фантастичним. Однак розповідає, що комунікацію з поетами з-за кордону йому налагодити вдалось не до кінця. Вірші з французької, румунської, молдовської та інших мов перекладалась інколи лише українською. Тому він вирішив пропускати під час фестивалю ті заходи, де не розумів жодного слова.

А от поет з Німеччини Міхаель Августин, який працює ще й радіожурналістом, запам’ятав екскурсію до Музею єврейської історії та культури. Він виявив, як оригінально у цьому старому приміщенні, де колись прославляли радянських героїв, прості візерунки змінюють на єврейську символіку. «Металевий орнамент на сходах у вигляді квадратиків хитро перероблений на єврейську зірку – туди просто доточили два металеві кути», – дивується поет.

Померанцев та інші вірші

У радянський хрущовсько-брежнєвсько-андроповський період гостям фестивалю запропонував поринути режисер Угорського національного театру Олег Мельничук та його актори, що поставили німий поетичний спектакль за книгою Ігоря Померанцева «КДБ та інші вірші».

Чи можуть молоді актори передати роботу каральної системи, з якою зустрілись українці у темних кабінетах КДБ? Чи можуть сприйняти ту історію, якої їх не вчили у школі? Пришивання справ, тортури, ґвалтування, вибивання зізнань, етап і навіть «Let my people go» («Дозволь моїм людям іти»). Актори це відобразили:

Я зателефонувала батькові на роботу
і спитала, чи можна увімкнути телевізор.
Саме показували мультики.
Батько сказав, що він зайнятий,
І що увімкнути можна.
– А що ти робиш? – спитала я.
Він відповів:
– Допитую, донечко.
Я нічого не втямила та одразу ж увімкнула.

Дівчинко, ти виросла?
Батько допитував мене.

Ігор Померанцев після спектаклю не міг не відчути успіху, хоча сам скромно виправдовувався: «Це не я, це все актори». Поет зауважив, що історія спектаклю не на 100% відображала його книгу. «Режисер додав закадровий голос – вислови Джорджа Орвела. Я б їх не ставив, це зайве», – розповідав Померанцев.

Поет, який неодноразово сам був під допитами, каже, що дивився виставу очима звичайного глядача, не дисидента. Він не любить, коли його називають дисидентом.

Мій старший брат працював тоді у карному розшуку.
Його викликали два генерали й сказали:
– Вальок, уплинь на брата.
– Як уплинути? Мій брат зараз у генерала Григоренка (збрехав).
Вони збуряковіли, як від ляпасу.
Це ж треба, які тонкі душі.
Наступного дня Валька вигнали з мєнтовки.
Мій брат-небіжчик – дисидент?

На фестивалі Ігор Померанцев презентував свою нову книгу «Винарні» – це збірка поезії, есеїв та прози. Каже, що смаком вина є сонце, тому «винарний письменник» вирішив помандрувати жанрами, як це робить вино з країни в країну, із пляшки до келиха.

Свою роботу Померанцев називає «стосунками із мовою». Зараз ці стосунки на стадії написання нової книги з робочою назвою «Радіо-щоденник письменника», відкрив таємницю автор спеціально для Радіо Свобода. Книгу обіцяє презентувати у вересні наступного року – на третьому міжнародному фестивалі «Меридіан Черновіц 2012».

Ярина Матвійчук – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода