Не працює в Україні більше половини сільських жителів, стверджують соціологи. Крім того, зростає кількість населених пунктів, в яких взагалі немає дітей та молоді. Наприклад, за даними 2005 року, в кожному п’ятому українському селі нема малят до 6 років.
«У нас у селі нема нічого…»
У 2005 році в Україні було 227 сіл в яких ніхто не жив (сучасніших даних соціологи не мають). Двадцятирічна Вікторія Павленко боїться, що скоро її хутір Левченки на Полтавщині теж стане безлюдним. На хуторі залишилися переважно пенсіонери. А для роботи, а тим більше дозвілля, можливостей нема жодних, каже Вікторія.
«Живуть за рахунок того, що вирощують дома. Діти тих, хто залишився в селі, виїжджають в основному в міста, бо працювати в нас особливо нема де. В нашому селі нема нічого, ні магазину, ні церкви, ні школи. Все в сусідньому селі», – говорить дівчина.
Зараз третина населення України живе в селах. Однак, кількість сільських жителів зменшується, люди втікають до міст, говорить Микола Безуглий, перший заступник міністра аграрної політики і продовольства України. Уряд вживає заходів, наприклад позитивних результатів чекають від земельної реформи, стверджує чиновник. Однак фінансування розвитку конкретно сільських населених пунктів практично відсутнє.
«Середньостатистичний український сільський житель отримує з бюджету набагато менше, деколи в десятки разів менше, ніж міський. Тож земельна реформа направлена на збільшення їхніх доходів, наприклад, одним із заходів реформи буде підвищення нормативної оцінки землі на 70%. А орендна плата сплачується як відсоток (не менше 3%) від нормативної оцінки. Таким чином, орендна плата зросте приблизно вдвічі. Якщо сьогодні середня орендна плата по Україні складає 316 гривень за гектар, то після введення реформи буде 600», – розповів Микола Безуглий.
Як виживають села в Євросоюзі?
Аналогічний українському процес відбувається і в країнах Євросоюзу. Багато сіл Східної, Центральної та Південної Європи через демографічні проблеми та еміграцію в міста знаходяться на межі вимирання. Тим часом, у Західній Європі та країнах Скандинавії сільські регіони ще виживають, головним чином, завдяки державній політиці, новим біотехнологіям та мігрантам, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода.
Європейська комісія має особливий підхід до розвитку села. Тут є два підрозділи, як, кожен зі свого боку, розробляють політику в цій сфері: департамент із розвитку сільського господарства і департамент з регіональної політики. Щороку на розвиток регіонів із Брюсселя виділяють чималі кошти, але теперішня криза, на думку фахівців, обмежить фінансування.
Села Європи у тому вигляді, який зберігався століттями, зникнуть, бо у них немає перспективи. Натомість, розвиватимуться нові види заміських населених пунктів, вважає експерт із демографічних питань Берлінського інституту популяції та розвитку Стефен Кренерт.
«Деякі села, можливо, створять нову економіку. У Німеччині ми маємо приклади новітніх сіл, де розвивається біоенергетика. Вони орієнтуються на вирощування екологічно чистих сільгосппродуктів, або ж рослин для виробництва біопалива. Але частина сіл все одно зникнуть, бо не знайдуть цих нових функцій», – говорить науковець.
Тому інвестиції в окремі європейські регіони, на думку німецького експерта з демографічних питань, це тільки марна трата грошей, вважає фахівець.
Розвиток українського села
Трохи більше 1000 гривень – таким є середній сукупний дохід на одного члена родини по Україні, в сільських жителів цей показник становить лише 766 гривень. Тому 1 мільйон 200 тисяч селян їздять працювати в міста, говорить експерт-демограф Ірина Прибиткова.
А за рахунок трудової міграції і депопуляції (перевищення смертності над народжуваністю) сільське населення України за останні 20 років зменшилося на 2, 5 мільйони, пояснює Прибиткова.
«В кожному другому українському селі немає жодного суб’єкту господарської діяльності. Тобто люди, які там мешкають, не мають, де працювати. Молодь зникає з села. Хоча народжуваність в селі більша ніж в місті. Зараз у селі народжуваність зростає і українська селянська сім’я рухається в напрямку дводітної сім’ї».
Бізнесмен, голова ради директорів великого агрохолдингу Олег Бахматюк говорить, що українські села врятувати можна. Але виключно приватними ініціативами цього не добитися. Тому в бій має вступити держава. Вона повинна стимулювати бажання людей жити в сільській місцевості, впевнений Бахматюк.
«Держава насправді витрачає мільярдні кошти, і марно. Замість того, щоб стимулювати роботу на селі, село робить приховану соціальну дотацію. Адже насправді в усьому світі сільське господарство дотується (у Франції чи Німеччині встромив палку в землю – і маєш 87% дотації). А в нас сільське господарство дотує суспільство за рахунок так званих соціальних цін. Держава повинна створити клас так званого індивідуального ведення сільського господарства, людина буде обробляти 100-200 гектарів землі і розвивати село. Але для цього потрібне омолодження села. А це можливо лише завдяки дотаційним державним програмам. Наприклад, дати на 25-30 років кредит молодій сім’ї під один процент, компенсувати ставки на ведення тваринництва…».
За словами Бахматюка, така політика дуже великих коштів не потребує, а позитивних результатів її впровадження довго чекати не доведеться.
Більша частина сільських жителів не повинна працювати саме в агропромисловості, говорять фахівці. Навпаки, щоб підвищити рівень життя на селі, потрібно задіювати їх у різних галузях економіки, і багатогранно розвивати традиційно сільськогосподарські регіони.
«У нас у селі нема нічого…»
У 2005 році в Україні було 227 сіл в яких ніхто не жив (сучасніших даних соціологи не мають). Двадцятирічна Вікторія Павленко боїться, що скоро її хутір Левченки на Полтавщині теж стане безлюдним. На хуторі залишилися переважно пенсіонери. А для роботи, а тим більше дозвілля, можливостей нема жодних, каже Вікторія.
«Живуть за рахунок того, що вирощують дома. Діти тих, хто залишився в селі, виїжджають в основному в міста, бо працювати в нас особливо нема де. В нашому селі нема нічого, ні магазину, ні церкви, ні школи. Все в сусідньому селі», – говорить дівчина.
Зараз третина населення України живе в селах. Однак, кількість сільських жителів зменшується, люди втікають до міст, говорить Микола Безуглий, перший заступник міністра аграрної політики і продовольства України. Уряд вживає заходів, наприклад позитивних результатів чекають від земельної реформи, стверджує чиновник. Однак фінансування розвитку конкретно сільських населених пунктів практично відсутнє.
«Середньостатистичний український сільський житель отримує з бюджету набагато менше, деколи в десятки разів менше, ніж міський. Тож земельна реформа направлена на збільшення їхніх доходів, наприклад, одним із заходів реформи буде підвищення нормативної оцінки землі на 70%. А орендна плата сплачується як відсоток (не менше 3%) від нормативної оцінки. Таким чином, орендна плата зросте приблизно вдвічі. Якщо сьогодні середня орендна плата по Україні складає 316 гривень за гектар, то після введення реформи буде 600», – розповів Микола Безуглий.
Як виживають села в Євросоюзі?
Аналогічний українському процес відбувається і в країнах Євросоюзу. Багато сіл Східної, Центральної та Південної Європи через демографічні проблеми та еміграцію в міста знаходяться на межі вимирання. Тим часом, у Західній Європі та країнах Скандинавії сільські регіони ще виживають, головним чином, завдяки державній політиці, новим біотехнологіям та мігрантам, повідомляє брюссельський кореспондент Радіо Свобода.
Європейська комісія має особливий підхід до розвитку села. Тут є два підрозділи, як, кожен зі свого боку, розробляють політику в цій сфері: департамент із розвитку сільського господарства і департамент з регіональної політики. Щороку на розвиток регіонів із Брюсселя виділяють чималі кошти, але теперішня криза, на думку фахівців, обмежить фінансування.
Села Європи у тому вигляді, який зберігався століттями, зникнуть, бо у них немає перспективи. Натомість, розвиватимуться нові види заміських населених пунктів, вважає експерт із демографічних питань Берлінського інституту популяції та розвитку Стефен Кренерт.
«Деякі села, можливо, створять нову економіку. У Німеччині ми маємо приклади новітніх сіл, де розвивається біоенергетика. Вони орієнтуються на вирощування екологічно чистих сільгосппродуктів, або ж рослин для виробництва біопалива. Але частина сіл все одно зникнуть, бо не знайдуть цих нових функцій», – говорить науковець.
Тому інвестиції в окремі європейські регіони, на думку німецького експерта з демографічних питань, це тільки марна трата грошей, вважає фахівець.
Розвиток українського села
Трохи більше 1000 гривень – таким є середній сукупний дохід на одного члена родини по Україні, в сільських жителів цей показник становить лише 766 гривень. Тому 1 мільйон 200 тисяч селян їздять працювати в міста, говорить експерт-демограф Ірина Прибиткова.
А за рахунок трудової міграції і депопуляції (перевищення смертності над народжуваністю) сільське населення України за останні 20 років зменшилося на 2, 5 мільйони, пояснює Прибиткова.
«В кожному другому українському селі немає жодного суб’єкту господарської діяльності. Тобто люди, які там мешкають, не мають, де працювати. Молодь зникає з села. Хоча народжуваність в селі більша ніж в місті. Зараз у селі народжуваність зростає і українська селянська сім’я рухається в напрямку дводітної сім’ї».
Бізнесмен, голова ради директорів великого агрохолдингу Олег Бахматюк говорить, що українські села врятувати можна. Але виключно приватними ініціативами цього не добитися. Тому в бій має вступити держава. Вона повинна стимулювати бажання людей жити в сільській місцевості, впевнений Бахматюк.
«Держава насправді витрачає мільярдні кошти, і марно. Замість того, щоб стимулювати роботу на селі, село робить приховану соціальну дотацію. Адже насправді в усьому світі сільське господарство дотується (у Франції чи Німеччині встромив палку в землю – і маєш 87% дотації). А в нас сільське господарство дотує суспільство за рахунок так званих соціальних цін. Держава повинна створити клас так званого індивідуального ведення сільського господарства, людина буде обробляти 100-200 гектарів землі і розвивати село. Але для цього потрібне омолодження села. А це можливо лише завдяки дотаційним державним програмам. Наприклад, дати на 25-30 років кредит молодій сім’ї під один процент, компенсувати ставки на ведення тваринництва…».
За словами Бахматюка, така політика дуже великих коштів не потребує, а позитивних результатів її впровадження довго чекати не доведеться.
Більша частина сільських жителів не повинна працювати саме в агропромисловості, говорять фахівці. Навпаки, щоб підвищити рівень життя на селі, потрібно задіювати їх у різних галузях економіки, і багатогранно розвивати традиційно сільськогосподарські регіони.
