Дніпропетровськ – Дніпропетровські археологи ведуть розкопки на території Богородицької фортеці, заснованої за часів гетьмана Івана Мазепи. Земляна твердиня була прикордонним військовим форпостом, звідки здійснювали наступ на Крим. Поки що дослідники вивчили тільки 5% площі цієї пам’ятки національного значення. Зараз, коли сезон розкопок завершився, вчені побоюються, що наступного такого сезону фортеця не дочекається.
Цьогорічний сезон розкопок на території Богородицької фортеці завершився, археологи з гордістю розповідають про віднайдені артефакти. Серед них – гаманець, набитий монетами 18 століття. У ньому виявили кілька десятків срібних монет-«лусочок», що карбувались за Петра Першого й були вилучені з обігу 1718 року та заборонені. На землях же Придніпров’я, як виглядає, вони ходили ще не одне десятиліття, говорить археолог Володимир Шалобудов.
«Це була околиця, царські укази тут не так суворо виконувались. А населенню було більш вигідно і зручно розраховуватись саме срібними монетами, які чогось коштували, а не міддю, яка була по суті кредитною монетою», – розповів археолог.
Відкопувати фортецю треба буде не менше 30 років
Окрім нумізматичних відкриттів, дніпропетровські археологи зробили важливі відкриття щодо життя у фортеці. Кажуть, там була своєрідна система житлової забудови. Офіцерська старшина селилась ближче до води. Науковці відкопали комфортабельні землянки, з викладеними кахлями печами, іконостасами, шафами, рештками дорогого шитва та посуду. Нижчі за званням мешкали у центрі фортеці.
«У цих землянках вже немає монументальних печей, а лише «кам’янки». Тобто така собі піднята від рівня підлоги піч, вимощена цеглою ручної роботи, на ній готувалась їжа», – зазначає керівник археологічної експедиції, професор Ірина Ковальова.
За словами археологів, відкопувати унікальну фортецю ще треба буде не менше 30 років. А втім, усі цьогорічні розкопки із завершенням сезону вони знову засипали землею. Таким чином, кажуть, сподіваються вберегти пам’ятку від рук вандалів, адже територія унікальної фортеці взимку стоїть без нагляду і догляду. А могла б стати музеєм просто неба або заповідником – за умови відповідного фінансування.
«Зараз територія стоїть на балансі Cамарського райвиконкому, але конкретного посадовця, який відповідає за цю територію, не визначено. Якщо ж буде заповідник, то у нього буде керівництво, яке й відповідатиме за територію», – повідомила директор обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.
«Чорні копачі» не гають часу
Пропозиція захистити фортецю, перетворивши на музей, наразі припорошується пилом у кабінетах облдержадміністрації. Тим часом на територію пам’ятки національного значення вже кинули оком забудовники і «чорні копачі».
Богородицьку фортецю, залишки якої збереглись на території Дніпропетровська і займають площу майже 70 гектарів, більшість дослідників датують 18 століттям. Через незвичне проектування її називають дивом українського фортифікаційного мистецтва: із висоти пташиного польоту вона нагадує черепаху. На думку деяких вчених, фортеця постала не на порожньому місці: раніше там було козацьке містечко Самарь, а ще раніше – поселення давнього племені.
Цьогорічний сезон розкопок на території Богородицької фортеці завершився, археологи з гордістю розповідають про віднайдені артефакти. Серед них – гаманець, набитий монетами 18 століття. У ньому виявили кілька десятків срібних монет-«лусочок», що карбувались за Петра Першого й були вилучені з обігу 1718 року та заборонені. На землях же Придніпров’я, як виглядає, вони ходили ще не одне десятиліття, говорить археолог Володимир Шалобудов.
«Це була околиця, царські укази тут не так суворо виконувались. А населенню було більш вигідно і зручно розраховуватись саме срібними монетами, які чогось коштували, а не міддю, яка була по суті кредитною монетою», – розповів археолог.
Відкопувати фортецю треба буде не менше 30 років
Окрім нумізматичних відкриттів, дніпропетровські археологи зробили важливі відкриття щодо життя у фортеці. Кажуть, там була своєрідна система житлової забудови. Офіцерська старшина селилась ближче до води. Науковці відкопали комфортабельні землянки, з викладеними кахлями печами, іконостасами, шафами, рештками дорогого шитва та посуду. Нижчі за званням мешкали у центрі фортеці.
«У цих землянках вже немає монументальних печей, а лише «кам’янки». Тобто така собі піднята від рівня підлоги піч, вимощена цеглою ручної роботи, на ній готувалась їжа», – зазначає керівник археологічної експедиції, професор Ірина Ковальова.
За словами археологів, відкопувати унікальну фортецю ще треба буде не менше 30 років. А втім, усі цьогорічні розкопки із завершенням сезону вони знову засипали землею. Таким чином, кажуть, сподіваються вберегти пам’ятку від рук вандалів, адже територія унікальної фортеці взимку стоїть без нагляду і догляду. А могла б стати музеєм просто неба або заповідником – за умови відповідного фінансування.
«Зараз територія стоїть на балансі Cамарського райвиконкому, але конкретного посадовця, який відповідає за цю територію, не визначено. Якщо ж буде заповідник, то у нього буде керівництво, яке й відповідатиме за територію», – повідомила директор обласного центру охорони історико-культурних цінностей Лідія Голубчик.
«Чорні копачі» не гають часу
Пропозиція захистити фортецю, перетворивши на музей, наразі припорошується пилом у кабінетах облдержадміністрації. Тим часом на територію пам’ятки національного значення вже кинули оком забудовники і «чорні копачі».
Богородицьку фортецю, залишки якої збереглись на території Дніпропетровська і займають площу майже 70 гектарів, більшість дослідників датують 18 століттям. Через незвичне проектування її називають дивом українського фортифікаційного мистецтва: із висоти пташиного польоту вона нагадує черепаху. На думку деяких вчених, фортеця постала не на порожньому місці: раніше там було козацьке містечко Самарь, а ще раніше – поселення давнього племені.
