Коли зими були холодними, згадує Анізія Кисіль, мешканка міста Гадяча, що на Полтавщині, воду на Водохреще святили коло місцевих річок – Псел і Грунь. З льоду вирізали три хрести, які обливали буряковим соком, а на самій річці робили хрестоподібну ополонку, яку мав освятити священик, розповідає вона. Після цього всі охочі набирали освячену річкову воду та співали щедрівок.
Водохреща у Мамаєвій Слободі
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Нині, зазначає Анізія Кисіль, воду на Водохреще тут освячують переважно у церкві, адже ані погодні, ані екологічні умови не дозволяють підтримувати давню традицію.
«Якщо нема річки, то святиться звичайна вода. Вона може стояти цілий рік. Як зурочать, можна випити, обмитися цією водою. Навіть вода з-під крану з 12 години вечора до ранку вважається святою», – зазначає Анізія Кисіль.
Кілька років поспіль на Водохреще мешканець Гадяча Микола Даниленко пірнає у річку. Каже, за часів Радянського Союзу такої традиції не було, бо ніхто про неї не знав. Тепер, зазначає він, кількість прихильників такого обряду значно зросла.
«Дуже багато людей буває. Щоразу я бачу все більше і більше. Треба купатися, щоб не чіплялися хвороби, щоб очиститись, гріхи «відмити». Я у це вірю», – розповідає гадячанин.
Купання на Водохреще церквою не передбачене, але дозволене
Настоятель гадяцької Михайлівської церкви Київського патріархату, отець Ростислав наголошує, що традиційне для Водохреща купання у водоймах не є церковним обрядом, хоча воно й не заборонене. Такі традиції прикрашають свято, але є лише символікою, зазначає священик.
«Це йде від наших прадідів. Ми омиваємо з себе духовний бруд, загартовуємо своє тіло і душу. Щирий, справжній християнин робить це скромно, сам для себе. Цим не можна маніпулювати через те, що тоді святиня зводиться в гріх, коли ми робимо з цього якесь шоу. Краще показуй перед Богом, перед собою свої гріхи», – наголошує отець Ростислав.
Водночас вважають, що саме на Водохреще відкривається небо, тому це сприятливий час для загадування бажань.
-
Софія Середа
Моя співпраця з Радіо Свобода тривала із липня 2011-го до лютого 2023 року.
У січні 2018-го я започаткувала документальний проєкт і понад рік на основі архівних документів щотижня розповідала про репресії та інші злочини радянського режиму, а також про діяльність КДБ. Саме у рамках цього проєкту я розповіла про раніше невідомі подробиці аварії на ЧАЕС, про пригоди іноземних шпигунів в СРСР, а також про те, чи справді батько Віктора Медведчука був «націоналістом».
Згодом працювала політичною кореспонденткою: уважно слідкувала за парламентарями (зокрема, за їхньою діяльністю у стінах Верховної Ради), а також аналізувала дії і заяви топ-посадовців.
Як журналістка програми «Схеми» випустила низку розслідувань (наприклад, про народного депутата ОПЗЖ, який виявився власником російського паспорта).
Авторка інтерв'ю з топ-політиками, науковцями та лідерами громадської думки.