Брюссель – Вступ до складу Європейського Союзу східно- та центральноєвропейських країн по-різному позначився на їхніх економіках та населенні. Якщо чехи чи поляки після років заробітчанства у заможній Західній Європі поступово повертаються додому, то з Румунії, Болгарії чи деяких країн Балтії люди продовжують мігрувати у пошуках кращого життя.
Деякі віддалені румунські, болгарські чи литовські селища мало чим відрізняються від прикордонних українських. Там теж основна частина населення – особи старшого віку та діти. Працездатна й підприємлива молодь заробляє на життя у далеких Бельгії, Франції чи Великобританії. Офіційна статистика свідчить: членство у європейській співдружності тільки незначно покращило рівень життя румунів чи латвійців. За останні 10 років населення Румунії скоротилося на 12 відсотків. Латвія, яка до кризи вважалася однією з найпрогресивніших східноєвропейських економік, втратила аж 13 відсотків населення, здебільшого, через масову міграцію до багатших держав.
«Я б глянув на це явище з позицій свободи пересувань, – коментує експерт із брюссельського Центру досліджень європейської політики Серджіо Каррера. – Згідно з дослідженнями агентства «Євробарометр», це фундаментальне право є одним із найуспішніших компонентів Європейського Союзу».
«Це право є вигідним для всіх без винятку, включно з румунами та болгарами», – додає брюссельський експерт.
Мігранти збагачували родини і підіймали європейські економіки
Однак, той факт, що великі румунські чи болгарські спільноти працюють на Заході, має ще й чимало позитивних сторін у фінансовому сенсі. За минулий рік велетенська румунська діаспора переказала своїм родинам на батьківщину близько трьох з половиною мільярдів доларів, тобто, два відсотки ВВП Румунії.
Європейський експерт Серджіо Каррера каже: хоча у державах Західної Європи щодо міграції лунає багато критики, ці люди все ж долучилися й до розбудови економік Німеччини, Португалії чи Іспанії.
«У країнах, куди прибувають ці мігранти, ми бачимо чимало політичної штовханини, – зауважує експерт. – Здебільшого, вона стосується загрози ринку праці через прибульців із Румунії чи Болгарії. Хоча я особисто не вважаю, що це так. Наприклад, у моїй батьківщині, Іспанії, ці люди справді брали важливу участь в економічному зростанні. Це виправдовує їхнє право на соціальні пільги, бо вони працювали, як і будь-хто з мешканців західноєвропейських держав».
Водночас, працюючи за кордоном, мігранти зі сходу та центру Європи здобувають цінний трудовий досвід та професійні навички й, зрештою, повернувшись до своїх країн, засновують вдома доволі успішні підприємства, зауважує Родрік Паркес із аналітичного центру Німецький інститут з міжнародних справ та безпеки.
Надій на краще – небагато
Тим часом, деякі європейські оглядачі свідчать, що більшість населення бідних країн об’єднаної Європи не дуже сподіваються, що стандарти життя у них найближчим часом покращаться.
«Дев’яносто відсотків населення Румунії не вірить у краще майбутнє», – каже Віктор Понта, який очолює ліве крило румунської опозиції та вважається основним претендентом на посаду наступного прем’єр-міністра країни після виборів, що мають відбутися наприкінці цього року.
Деякі віддалені румунські, болгарські чи литовські селища мало чим відрізняються від прикордонних українських. Там теж основна частина населення – особи старшого віку та діти. Працездатна й підприємлива молодь заробляє на життя у далеких Бельгії, Франції чи Великобританії. Офіційна статистика свідчить: членство у європейській співдружності тільки незначно покращило рівень життя румунів чи латвійців. За останні 10 років населення Румунії скоротилося на 12 відсотків. Латвія, яка до кризи вважалася однією з найпрогресивніших східноєвропейських економік, втратила аж 13 відсотків населення, здебільшого, через масову міграцію до багатших держав.
«Я б глянув на це явище з позицій свободи пересувань, – коментує експерт із брюссельського Центру досліджень європейської політики Серджіо Каррера. – Згідно з дослідженнями агентства «Євробарометр», це фундаментальне право є одним із найуспішніших компонентів Європейського Союзу».
«Це право є вигідним для всіх без винятку, включно з румунами та болгарами», – додає брюссельський експерт.
Мігранти збагачували родини і підіймали європейські економіки
Однак, той факт, що великі румунські чи болгарські спільноти працюють на Заході, має ще й чимало позитивних сторін у фінансовому сенсі. За минулий рік велетенська румунська діаспора переказала своїм родинам на батьківщину близько трьох з половиною мільярдів доларів, тобто, два відсотки ВВП Румунії.
Європейський експерт Серджіо Каррера каже: хоча у державах Західної Європи щодо міграції лунає багато критики, ці люди все ж долучилися й до розбудови економік Німеччини, Португалії чи Іспанії.
«У країнах, куди прибувають ці мігранти, ми бачимо чимало політичної штовханини, – зауважує експерт. – Здебільшого, вона стосується загрози ринку праці через прибульців із Румунії чи Болгарії. Хоча я особисто не вважаю, що це так. Наприклад, у моїй батьківщині, Іспанії, ці люди справді брали важливу участь в економічному зростанні. Це виправдовує їхнє право на соціальні пільги, бо вони працювали, як і будь-хто з мешканців західноєвропейських держав».
Водночас, працюючи за кордоном, мігранти зі сходу та центру Європи здобувають цінний трудовий досвід та професійні навички й, зрештою, повернувшись до своїх країн, засновують вдома доволі успішні підприємства, зауважує Родрік Паркес із аналітичного центру Німецький інститут з міжнародних справ та безпеки.
Надій на краще – небагато
Тим часом, деякі європейські оглядачі свідчать, що більшість населення бідних країн об’єднаної Європи не дуже сподіваються, що стандарти життя у них найближчим часом покращаться.
«Дев’яносто відсотків населення Румунії не вірить у краще майбутнє», – каже Віктор Понта, який очолює ліве крило румунської опозиції та вважається основним претендентом на посаду наступного прем’єр-міністра країни після виборів, що мають відбутися наприкінці цього року.
