Нобелівську премію з літератури цього року отримав китайський письменник Мо Янь. Нобелівський комітет порівнює світ, який він створив, із творчістю Вільяма Фолкнера і Габріеля Гарсії Маркеса.
Мо Янь – перший письменник з КНР, який отримав Нобеля з літератури.
«Нобелівською премією з літератури за 2012 нагороджується китайський письменник Мо Янь, який із галюцинаторним реалізмом поєднує казки, історію і сучасність» – так оголосив новину у Стокгольмі секретар Шведської академії Петер Енґлунд.
За його словами, Мо Янь – дуже чуттєвий письменник.
«Він також пише у дуже суб’єктивний спосіб, це немовби фонтан слів, образів, історій, історій всередині історій», – додав Петер Енґлунд.
Мо Янь став відомим завдяки роману «Червоний гаолян» у 1987 році. Це роман про кохання і боротьбу селян протягом кількох десятиліть, події розгорталися під час війни з Японією. За романом зняли фільм, який здобув головний приз Берлінського кінофестивалю у 1988 році.
Останній роман Мо Яня – «Жаби», виданий у 2009 році, критикує китайську політику планування родини – однієї дитини в сім’ї.
Водночас Мо Янь є членом Комуністичної партії Китаю і деякі правозахисники обурювалися тим, що він не захищав своїх колег по перу, коли тих садили в тюрму за вільнодумство.
Мо Янь – це псевдонім, що з китайської перекладається як «мовчи». Справжнє ім’я 57-річного письменника – Ґуань Моє.
Він автор низки романів та есе, які перекладали французькою, англійською, а в Україні дотепер були мало відомі. Українською мовою Мо Яня перекладала Євгенія Красикова, есе «Геній» у її перекладі опублікував часопис «Всесвіт» і починається воно ось так:
«Коли Цзян Дачжі був маленьким, старші люди в селі й учителі в школі вважали його найрозумнішою дитиною. Він народився з круглою головою, з блискучими синьо-чорними очима, так що дивлячись на нього, відразу можна було сказати – геній. Тоді як учителі хвалили його й однокласницям він подобався, ми – його однокласники – завжди терпіти його не могли, страшенно ненавиділи. Тепер ми розуміємо, що це нездорове почуття – заздрість. Учитель часто сварив нас і казав, що наші голови, як нарив на всохлому в’язі, сокирою стинай, все одно і рубця не зробиш, що, мовляв, нам треба вчитися у Цзян Дачжі».
Китайці вважають Мо Яня авангардистом
Доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, фахівець з китайської літератури Наталя Ісаєва у коментарі Радіо Свобода назвала Мо Яня знаковим письменником для Китаю.
«Його творчість відзначається могутнім впливом латиноамериканського магічного реалізму. Це дуже важливий напрямок для літератури Китаю, література, яка могла передати національну свідомість китайців у новочасному, модерному, навіть китайці це визначають як авангардному ключі», – зауважує український сходознавець.
Наталя Ісаєва також звертає увагу на те, Мо Янь вже не раз був лауреатом літературних премій у Китаї і на Заході, зокрема у Франції, і його кандидатуру не раз подавали на Нобеля.
Як розповідають у Нобелівському комітеті, коли Мо Янь дізнався, що цього року переміг, то сказав, що «дуже радий і наляканий».
Минулого року Нобеля з літератури отримав шведський письменник Томас Транстремер.
Мо Янь – перший письменник з КНР, який отримав Нобеля з літератури.
«Нобелівською премією з літератури за 2012 нагороджується китайський письменник Мо Янь, який із галюцинаторним реалізмом поєднує казки, історію і сучасність» – так оголосив новину у Стокгольмі секретар Шведської академії Петер Енґлунд.
За його словами, Мо Янь – дуже чуттєвий письменник.
«Він також пише у дуже суб’єктивний спосіб, це немовби фонтан слів, образів, історій, історій всередині історій», – додав Петер Енґлунд.
Мо Янь став відомим завдяки роману «Червоний гаолян» у 1987 році. Це роман про кохання і боротьбу селян протягом кількох десятиліть, події розгорталися під час війни з Японією. За романом зняли фільм, який здобув головний приз Берлінського кінофестивалю у 1988 році.
Останній роман Мо Яня – «Жаби», виданий у 2009 році, критикує китайську політику планування родини – однієї дитини в сім’ї.
Водночас Мо Янь є членом Комуністичної партії Китаю і деякі правозахисники обурювалися тим, що він не захищав своїх колег по перу, коли тих садили в тюрму за вільнодумство.
Мо Янь – це псевдонім, що з китайської перекладається як «мовчи». Справжнє ім’я 57-річного письменника – Ґуань Моє.
Він автор низки романів та есе, які перекладали французькою, англійською, а в Україні дотепер були мало відомі. Українською мовою Мо Яня перекладала Євгенія Красикова, есе «Геній» у її перекладі опублікував часопис «Всесвіт» і починається воно ось так:
«Коли Цзян Дачжі був маленьким, старші люди в селі й учителі в школі вважали його найрозумнішою дитиною. Він народився з круглою головою, з блискучими синьо-чорними очима, так що дивлячись на нього, відразу можна було сказати – геній. Тоді як учителі хвалили його й однокласницям він подобався, ми – його однокласники – завжди терпіти його не могли, страшенно ненавиділи. Тепер ми розуміємо, що це нездорове почуття – заздрість. Учитель часто сварив нас і казав, що наші голови, як нарив на всохлому в’язі, сокирою стинай, все одно і рубця не зробиш, що, мовляв, нам треба вчитися у Цзян Дачжі».
Китайці вважають Мо Яня авангардистом
Доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, фахівець з китайської літератури Наталя Ісаєва у коментарі Радіо Свобода назвала Мо Яня знаковим письменником для Китаю.
«Його творчість відзначається могутнім впливом латиноамериканського магічного реалізму. Це дуже важливий напрямок для літератури Китаю, література, яка могла передати національну свідомість китайців у новочасному, модерному, навіть китайці це визначають як авангардному ключі», – зауважує український сходознавець.
Наталя Ісаєва також звертає увагу на те, Мо Янь вже не раз був лауреатом літературних премій у Китаї і на Заході, зокрема у Франції, і його кандидатуру не раз подавали на Нобеля.
Як розповідають у Нобелівському комітеті, коли Мо Янь дізнався, що цього року переміг, то сказав, що «дуже радий і наляканий».
Минулого року Нобеля з літератури отримав шведський письменник Томас Транстремер.
