Київ – В Україні розпочався гірськолижний сезон, тож чимало українців уже гострять лижі для зимового відпочинку. Однак чи всі гірськолижні бази є сьогодні безпечними і що повинен пам’ятати лижник, готуючись до спуску сніговим схилом, щоб не потрапити в халепу?
Щонайменше 7 років киянка Ольга Перехрест проводить зимовий відпочинок на лижах. Тож, на її думку, хороша гірськолижна база має виглядати так: «Має бути дуже гарний сніг. Якщо немає природного снігу, це має бути гарне забезпечення штучного снігу. Мають бути гарні підйомники. Треба, щоб був гарний прокатний сервіс спорядження. Потрібно, щоб під кожним спуском, підйомником була якась школа з інструкторами. Це мають бути дуже відповідальні і кваліфіковані люди, бо, якщо тебе нормально не навчать, то ти небезпечний і для себе, і для решти».
Водночас Ольга зауважує, що не менш важливою є і поведінка самих лижників, які не повинні «підрізати» одне одного, а за потреби можуть допомогти тому, хто, наприклад, упав на схилі чи загубив лижу.
«Він мене не пропустив і я його не пропущу, проїду!»
Зі словами дівчини погоджується і Віктор Машталір – адміністратор однієї з гірськолижних шкіл, який додає, що надто велика самовпевненість чи неуважність також призводить до травм чи нещасних випадків на снігових схилах.
«Або: «Він мене не пропустив і я його не пропущу, проїду!». Або починають кататися без навчання, вважаючи, що: «Зараз я поїду». Люди не розраховують свою швидкість, не вміючи керувати лижами. Або якщо іде сніг і людина без захисної маски катається, засліпити очі може і можна втратити керованість, з’їжджаючи або на когось, або в кювет якийсь, або в дерево», – говорить він.
Окрім того, лижний інструктор зауважує, що часто люди їдуть на схили, які не є пристосованими для катання, і на яких легко заблукати, а також виїжджають на гірськолижні траси у нетверезому стані.
Водночас Віктор Машталір наголошує, що безпечне катання залежить і від облаштованості самих трас. Зокрема вони мають бути обладнані спеціальними сітками-уловлювачами, які вбережуть здоров’я тих лижників, котрі несподівано з’їдуть з маршруту.
До гірськолижного сезону готові не всі
Між тим спеціальна перевірка показала: що до відкриття сезону сьогодні готові не всі гірськолижні бази, яких наразі в Україні близько півсотні. На цьому наголошує заступник начальника Управління техногенною безпекою Держтехногенбезпеки України Олег Огородник.
Серед головних порушень він називає відсутність паспортів на гірськолижні траси, працівників, які відповідають за роботу гірськолижних підйомників, а також договорів із державними аварійно-рятувальними службами щодо обов’язкового постійного обслуговування таких баз (це стосується і президентської резиденції «Синьогора»).
Тож до вибору гірськолижних баз для відпочинку і катання Олег Огородник радить лижникам ставитися відповідально.
«Я би в першу чергу поцікавився, чи мають вони взагалі ліцензію. В якому технічному стані вони: чи є там та сама аварійно-рятувальна служба, чи є там забезпечення медичним персоналом, той же медичний пункт чи ті ж медичні машини, які постійно чергують цілодобово», – радить він.
Між тим українські гірськолижні бази сьогодні пропонують своїм користувачам цілий спектр послуг. Серед них зокрема прокат обладнання (ціна якого коливається у межах 45-250 гривень за день) або ж заняття з інструктором (коштує близько 150 гривень за годину), а також користування підйомником (у середньому може коштувати від 9 гривень за один підйом).
Щонайменше 7 років киянка Ольга Перехрест проводить зимовий відпочинок на лижах. Тож, на її думку, хороша гірськолижна база має виглядати так: «Має бути дуже гарний сніг. Якщо немає природного снігу, це має бути гарне забезпечення штучного снігу. Мають бути гарні підйомники. Треба, щоб був гарний прокатний сервіс спорядження. Потрібно, щоб під кожним спуском, підйомником була якась школа з інструкторами. Це мають бути дуже відповідальні і кваліфіковані люди, бо, якщо тебе нормально не навчать, то ти небезпечний і для себе, і для решти».
Водночас Ольга зауважує, що не менш важливою є і поведінка самих лижників, які не повинні «підрізати» одне одного, а за потреби можуть допомогти тому, хто, наприклад, упав на схилі чи загубив лижу.
«Він мене не пропустив і я його не пропущу, проїду!»
Зі словами дівчини погоджується і Віктор Машталір – адміністратор однієї з гірськолижних шкіл, який додає, що надто велика самовпевненість чи неуважність також призводить до травм чи нещасних випадків на снігових схилах.
«Або: «Він мене не пропустив і я його не пропущу, проїду!». Або починають кататися без навчання, вважаючи, що: «Зараз я поїду». Люди не розраховують свою швидкість, не вміючи керувати лижами. Або якщо іде сніг і людина без захисної маски катається, засліпити очі може і можна втратити керованість, з’їжджаючи або на когось, або в кювет якийсь, або в дерево», – говорить він.
Окрім того, лижний інструктор зауважує, що часто люди їдуть на схили, які не є пристосованими для катання, і на яких легко заблукати, а також виїжджають на гірськолижні траси у нетверезому стані.
Водночас Віктор Машталір наголошує, що безпечне катання залежить і від облаштованості самих трас. Зокрема вони мають бути обладнані спеціальними сітками-уловлювачами, які вбережуть здоров’я тих лижників, котрі несподівано з’їдуть з маршруту.
До гірськолижного сезону готові не всі
Між тим спеціальна перевірка показала: що до відкриття сезону сьогодні готові не всі гірськолижні бази, яких наразі в Україні близько півсотні. На цьому наголошує заступник начальника Управління техногенною безпекою Держтехногенбезпеки України Олег Огородник.
Серед головних порушень він називає відсутність паспортів на гірськолижні траси, працівників, які відповідають за роботу гірськолижних підйомників, а також договорів із державними аварійно-рятувальними службами щодо обов’язкового постійного обслуговування таких баз (це стосується і президентської резиденції «Синьогора»).
Тож до вибору гірськолижних баз для відпочинку і катання Олег Огородник радить лижникам ставитися відповідально.
«Я би в першу чергу поцікавився, чи мають вони взагалі ліцензію. В якому технічному стані вони: чи є там та сама аварійно-рятувальна служба, чи є там забезпечення медичним персоналом, той же медичний пункт чи ті ж медичні машини, які постійно чергують цілодобово», – радить він.
Між тим українські гірськолижні бази сьогодні пропонують своїм користувачам цілий спектр послуг. Серед них зокрема прокат обладнання (ціна якого коливається у межах 45-250 гривень за день) або ж заняття з інструктором (коштує близько 150 гривень за годину), а також користування підйомником (у середньому може коштувати від 9 гривень за один підйом).
