– На Ваш погляд, чим є оці всі останні кадрові рішення Президента України – можна назвати це якоюсь несподіванкою, чи це все було очікуваним так чи інакше?
Ми потроху звикаємо до того, що призначення у нас усе частіше є навіть не волею, а просто примхою однієї людиниЮрій Рубан
– Ви маєте на увазі громадянина Росії Леоніда Развозжаєва?
– Так. Я так розумію, що ніхто не скасовував старе-добре визначення держави, як монополії на насильство на певній території.
Усе рідше посади у нас обіймають люди, які мають, грубо кажучи, і політичне, і професійне ім’яЮрій Рубан
Якщо суспільство не включають в ухвалення рішень, навіть інформаційним чином, то відбувається те, що називають відчуженням від владиЮрій Рубан
– А Ви погоджуєтеся із твердженням деяких політичних оглядачів, що всі ці призначення з боку Віктора Федоровича – зміцнення так званої «Сім’ї»? Це стосується і попередніх деяких кадрових рішень глави держави.
– Я читаю в інтернеті всілякі дописи про «родичів», «зв’язки» тощо. У нас з’явилося таке, трошки смішне, східне поняття «Сім’ї» і так далі… Я не поділяю спекуляцій на цю тему, але сподіваюсь, що Україна колись буде європейською державою, і мені не подобається, коли мені публічно не пояснюють, з яких міркувань обрана та чи інша особа.
От, паралельно розгортаються призначення в тих же Сполучених Штатах. Там Президент вносить подання до конгресу, сенатори обговорюють ті чи інші обрані главою Білого дому кандидатури. Ці люди давним-давно відомі, кожен із них має величезний, довжелезний послужний бездоганний список. Мені прикро, що у нас нічого подібного немає. Це найголовніше, що мені не подобається.