Доступність посилання

ТОП новини

Заплутана міграційна політика Росії заганяє чужинців у тінь


Російська міграційна політика загрузла в суперечностях. З одного боку, Кремль хотів би заповнити прогалини на трудовому ринку та отримати додаткові податки, легалізуючи мільйони нелегальних іноземних працівників. Але постійні антиіммігрантські заходи влади Росії на практиці цьому перешкоджають.

38-річний Бек Тахіров, який приїхав до Росії у 2004 році нелегально з Узбекистану, добре знає проблеми заробітчан. Два роки тому, після оформлення паперів на російське громадянство, він вийшов з тіні. Тепер Тахіров працює легально – вдень як перекладач у Санкт-Петербурзі та сторожем вночі.

Бек Тахіров намагається застосувати свій досвід для допомоги робітникам-мігрантам, але каже, що його співвітчизникам стає дедалі важче знайти роботу в Росії.

«З кожним роком стає все важче. Раніше приїхали, і відразу ж роботу можна було знайти. Ніяких документів, нічого не вимагалося. А зараз взагалі: документи оформляєте, і все одно «кинуть», обманюють. Всюди обман, і «кидал» дуже багато», 2 каже він.

Свавілля і корупція щодо мігрантів зростають

Частими в Росії є випадки невиплати зарплати мігрантам, роботодавці і посередники здирають з них надмірні хабарі при оформленні дозволів на працю, повсюдними є свавільні затримання іммігрантів російською поліцією.

Таке відбувається ще й тому, що лише до 2 мільйонів із усіх 10–12 мільйонів мігрантів, які переважно з Середньої Азії, працюють легально. Хоча й влада в Росії розуміє необхідність мігрантів у ситуації зі старінням і скороченням населення, та все ж антиіммігрантські настрої беруть гору, що призводить до процвітання тіньового ринку праці, змови проти робітників-іммігрантів при їхніх намаганнях легалізуватися.

Василь Кравцов із Московського Центру міграції у 21-му столітті зазначає, що перешкоди для мігрантів лише зростають. «На жаль, все спрямовано проти людей, які бажають законно працювати, переселитися, отримати громадянство. Все спрямовано проти них, особливо два останні роки», – каже він.

Кравцов, який сам брав участь у створенні нового імміграційного законодавства Кремля, зауважує, що, на відміну від офіційного курсу на сприяння імміграції до Росії, все на практиці робиться для того, щоб загальмувати такі можливості для іноземців. У листопаді-грудні 2012 року президент Володимир Путін анулював угоду про трудову імміграцію з Киргизстаном, а потім закликав у щорічному посланні до Державної думи суворо карати нелегальних іммігрантів та дозволяти їм прибувати до Росії лише на підставі міжнародних паспортів. Раніше іммігранти перетинали кордони з Росією за внутрішніми документами своєї республіки.

Жанна Зайончковська з лабораторії вивчення міграції Інституту економічного прогнозування Академії наук Росії вважає такі заяви і дії влади несприятливими для нормальної політики імміграції.

«Я також не вважаю, що така сувора риторика корисна країні. Тому що вона, перш за все, лякає мігрантів. Адже серед них працюють свої внутрішні міграційні мережі, і вони передають новини один одному, і, природно, це може знизити міграційний потік», – зазначає експерт.

Окрім світової кризи, зниження попиту на робітників, труднощі для іммігрантів в Росії створює сама влада, каже Зайончковська. Вона також додає, що в Росії зі зменшенням кількості офіційних дозволів на працевлаштування чужинців наполовину за останнійчас заганяють таким чином мігрантів у тінь.

Поточний політичний клімат також не сприятливий. За опитуваннями незалежного Центру Левади у листопаді 2012 року, 65 відсотків росіян бажали зменшення потоку іммігрантів, понад 70 відсотків опитаних були за примусову висилку з Росії нелегалів. У Росії також працюють, зокрема, мільйони українських трудових мігрантів.

Над матеріалом працювали Василь Зілгалов і Tom Balmforth
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG