Львів – Сьогодні у Львові попрощались із великим українцем, дисидентом,
шістдесятником, правозахисником Михайлом Горинем. Він помер на 83-му році життя внаслідок важкої хвороби у ніч на 13 січня.
Сьогодні у Львові оголошено день жалоби, вивішені прапори з жалобними стрічками. Львів прощався не лише з відомою в Україні і світі людиною Михайлом Горинем, але й із почесним громадянином міста.
Михайло Горинь був голосом громади і її символом, зазначали промовці під час жалобної церемонії прощання, невтомно працював заради ідеї і свободи. Останніми словами Михайла Гориня було: «Не віддайте їм Україну».
Він не розчаровувався у найважчі роки життя
Михайло Горинь любив Україну і двічі сидів у таборах суворого режиму за свою українську позицію, антирадянську діяльність. Це був не лише великий інтелігент і виважена людина. Він володів безмежною добротою, пригадує український діяч Михайло Косів, який познайомився з Михайлом Горинем у 1955 році.
«У нього не було понурого настрою, він був життєствердною людино. Навіть у важкі часи не розчаровувався. Він був унікальний чоловік за своїм характером. Михайло був неперевершений організатор, але нікому нічого не наказував. Ланцюг єдності – це ідея Михайла і його організація. Багато хто сумнівався, чи це вдасться, але Михайло якось так спокійно і виважено казав, що ми це зробимо і ми це зробили. Це Бог дає таких людей, він був унікальний своїм спокоєм, інтелігентністю, зібраністю, цілеспрямованістю», – розповів Михайло Косів.
Михайло Горинь закликав пам’ятати українських борців, бо їхня самопожертва в ім’я України дає підстави вважати, що Україна воскресне. Дисидент Василь Овсієнко, побратим Михайла Гориня, наголосив, що Михайло Горинь відіграв велику роль в історії України у другій половині ХХ століття.
«Мені довелося бути з ним в камерах у Кучино на Уралі, три роки. Я знав цю людину зблизька. Всі ми в глибокій жалобі за нашим другом і побратимом. Після звільнення ми працювали з ним упродовж багатьох років. Він був організатором самвидаву у 60-х, налагодив вихід інформації на волю, створював документи Української Гельсінської групи», – говорить політв’язень.
Проводжали в останню путь із хлібом
У серпні 1965 року Михайло Горинь був арештований і звинувачений за антирадянську агітацію і пропаганду. Його було засуджено на 6 років мордовських таборів суворого режиму. Вдруге Михайло Горинь засуджений у 1981-му і позбавлений волі на 10 років у таборах особливого режиму та 5 років заслання. У 1987 році його було амністовано, тоді Михайло Горинь важко хворів. Але одразу ж після звільнення активно включився у діяльність, був серед ініціаторів створення НРУ, заснував Республіканську християнську партію.
Проводжали Михайла Гориня у вічну дорогу молитвою, колядою і українськими піснями. А ще за давньою українською традицією – з хлібом, який спеціально спекла Ольга Наливайко, з родини політв’язнів, яка народилась на засланні. До слова, старшу людину проводжають у вічний світ хлібом, а молоду – короваєм. І цим хлібом діляться на похороні, це як символ поминання людини.
«Цей хліб на останню путь – подавник. Все, ми вже нічого більше не можемо йому дати», – каже Ольга Наливайко.
Вічний спочинок Михайло Горинь знайшов на Личаківському цвинтарі, поруч із відомими українцями, своїми побратимами.
