Норильське повстання-1953: нескорені

Київ – 26 травня 1953 року у Норильському концтаборі розпочалося повстання політв’язнів. Воно тривало 61 день – до 4 серпня. Серед повстанців – понад двадцять тисяч в’язнів, представники більш як 80 національностей. Історики назвали Норильське повстання першим кроком до знищення сталінської тоталітарної системи. Прояви сталінізму досі час від часу збурхують пострадянський простір, насамперед Росію, Білорусь й Україну, кажуть історики.

У Литві та Естонії героїв-повстанців вшановують на державному рівні, в Україні ж усе відбувається на рівні громадських слухань і конференцій у різних вишах країни. У Росії і Білорусі про цей акт непокори системі згадали окремі науковці та опозиційні політики.

Серед організаторів й учасників Норильського повстання більшість – українці, засуджені на багаторічне ув’язнення. Це – колишні вояки УПА, засуджені на 25-річний так званий «бандерівський строк ув’язнення», режим їхнього утримання був найбільш суворим. Про це згадував на слуханнях у Києво-Могилянській академії один з організаторів повстання Євген Грицяк.

Головний урок повстання, за словами Грицяка, полягає у подоланні страху – перед тоталітарною системою, перед катами: «Ми подолали там страх і то показали іншим людям. Тоді вже після нас пішли повстання у Новочеркаську уже мирних неув’язнених людей, а пізніше встали шістдесятники».

І саме безстрашних людей донині бояться нащадки сталінізму, зауважив Грицяк, спілкуючись із журналістами.

Доки комісари при владі, попит на патріотизм в Україні відсутній – експерт

Колишні комісари, їхні діти й онуки досі міцно тримають Україну у тенетах постколоніалізму, у пострадянській системі координат, вважає колишній політв’язень Семен Глузман. На його думку, доки більшість українців не навчиться долати свій страх – перед начальником, перед чиновником, перед багатієм, – Норильське повстання вшановуватимуть громадські і політичні діячі Польщі, Литви, Естонії.

Дослідник Кенгірського і Норильського повстань Ростислав Голик пов’язує це з тим, що Україна після руйнування Радянського Союзу не провела серйозні реформи своїх політичних й економічних систем, не повернула громадянам європейські цінності і досі політизує або ж замовчує окремі сторінки власної історії.

«Ті повстання пов’язані з УПА, яка продовжувала боротьбу у таборах після лісів. Нині багато хто не хотів би визнати, що колишні бандерівці привели до розвалу ГУЛАГу, а відтак і до хрущовської відлиги, – каже Голик у розмові з Радіо Свобода. – Багато хто в Україні не хоче оприлюднювати те, що повстання у концтаборах були продовженням тієї боротьби, що у повстаннях переважав український елемент (80 відсотків повстанців у таборах були українцями), і це досі не хоче визнавати багато хто».

В Україні немає ані політичного, ні суспільного запиту на вшанування своїх героїв, вважає і голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний. На його думку, ситуація у цій сфері нагадує часи СРСР, коли про виступи радянських народів проти тоталітаризму можна було дізнатися завдяки західним радіостанціям.

«Перші висвітлення поняття «Норильське повстання» почалися в діаспорі. Там почали про нього писати, «голоси» – такі, як Радіо Свобода й інші західні радіостанції – про нього повідомляли, – каже Ратушний. – А нині, наскільки я знаю, українська громада у контакті з литовцями бере участь у вшануванні учасників повстання у Литві. Також у Польщі відбуваються відповідні заходи. Але головні заходи мають відбуватися в Україні, але, на жаль, ця подія недостатньо оцінена у цьому геополітичному просторі».

Ушанування повстанців: від громадських слухань – до державного рівня

Щоправда, певний вплив на політичне середовище громадські слухання у Києві спричинили, зазначила у розмові з Радіо Свобода один з ініціаторів слухань, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку Мрідула Гош. Так, народний депутат-ударівець Валентин Наливайченко зареєстрував проект постанови про вшанування Норильського повстання на державному рівні.

«Чимало громадських організацій зробили свої заяви, чимало заяв, щодо вшанування 60-річчя Норильського повстання. А крім того, ми чули про проект постанови, який подав Валентин Наливайченко, щоб героїв повстання шанували на всеукраїнському, на державному рівні. За це ми йому вдячні», – каже Гош.

На її думку, на законодавчому рівні треба встановити пільгову категорію «діти ГУЛАГу» або «діти політв’язнів», як це зроблено у країнах Балтії. А на міжнародному рівні українська громадськість пропонує встановити у Норильську пам’ятний знак політв’язням з України.

Наразі історики не мають конкретних цифр щодо кількості українців, які пройшли через ГУЛАГ. За різними підрахунками, через радянські табори та колонії в період із 1929 по 1953 рік – разом із військовополоненими, «спецпоселенцями», засланцями – пройшли близько тридцяти мільйонів осіб. З них найбільше – росіян та українців.