Доступність посилання

ТОП новини

Комп’ютерний бум веде до загрози «цифрового недоумства»?


Що означає для дітей і підлітків «сидіти» днями в інтернеті? І коли вони повинні починати користуватися комп’ютерами? Ці питання наразі дискутуються серед неврологів та психологів.

У Південній Кореї лікарі називають це «комп’ютерним недоумством». Ця азійська країна – одна із найбільш «оцифрованих» спільноті, де 95 відсотків населення охоплене інтернетом. Там часто молоді люди після 20- 30 років регулярно відвідують клініки, де у них виявляють чимало ознак, які зазвичай пов’язані із психічними розладами у літніх людей. Такі ознаки включають проблеми з пам’яттю, нездатність концентруватися та безсоння.

Труднощі молодих пацієнтів, як кажуть лікарі, з’являються через надмірне користування цифровими засобами інформації – починаючи від телевізорів і продовжуючи комп’ютерами, пультами ігрових приставок та модерних дисплеїв телефонів.

Але, незважаючи на те, ще ніхто не визначив чітко, наскільки багато молодих корейців це зачіпає, це стає причиною гострих дебатів між неврологами і психологами щодо ризиків використання цифрових ЗМІ.

Манфред Шпітцер, керівник відділення психіатрії в університеті Ульма (Німеччина) , належить до тих, хто вважає що зловживання комп’ютерами веде до завдання шкоди дитячим розумовим здібностям: «Я не кажу тут про перебування онлайн 5 хвилин на день. Я маю на увазі приблизно 7-8 годин у день, що для Німеччини є середнім показником використання цифрових ЗМІ. Такий фактор не може не мати ефекту. Оскільки наш мозок постійно змінюється з вживанням цього засобу. Так що цифрові ЗМІ змінюють ваш мозок».

Шпітцер видав у 2012 році своє дослідження під назвою «Цифрове недоумство», де доводить, що у дитинстві та ранній юності людський мозок є на диво «пластичним». Таким чином цифрова звичка формує схему руху нейронів відповідним чином у підлітка, тоді як у дорослому віці ця схема вже стабілізована.

Однобічне використання інтернету і швидке пересування у ньому, як вважає Шпітцер, може перешкоджати розвитку мозку і формуванню у ньому системи нейронів, які вкрай необхідні для довготривалого вибору певних предметів та для інших складних пізнавальних навичок.

За даними американських досліджень, інтернет-користувачі витрачають у середньому лише одну хвилину для перегляду будь-якої веб-сторінки, але це веде до однобокої, обмеженої роботи мозку, оскільки для такої моторики активна лише одна третина мозку.

Тому Манфред Шпітцер наводить аргументи на користь зниження до мінімуму використання цифрових ЗМІ молодими людьми, коли мозок головним чином всебічно формується. Цей психолог категорично проти використання дітьми у школах до 17 років комп’ютерів для навчання.

Інша думка

Проте інші неврологи кажуть навпаки – відеоігри сприяють навчанню, кращим навикам концентрації та вищим розумовим здібностям.

Професор університету Женеви і фахівець з когнітивістики (методів пізнання) Дафні Бейвлієр стверджує про позитивний вплив цифрових технологій на мозок: «Відеоігри мають масу компонентів, які є потужними засобами для пластичності мозку, його навчання, тренування уваги, уяви і таке інше. Тому ми потребуємо зусиль для забезпечення кращими іграми, які є активним компонентами для освіти і реабілітації пацієнтів».

Дафні Бейвлієр вважає, що її дослідження підтверджують кращу готовність гравців у відеоігри щодо концентрації уваги та мобільності мозку. За її даними, відеоігри не є причинами проблем з пам’яттю та розумовим розвитком. Щоправда, Дафні Бейвлієр вважає, що використання комп’ютерів має бути розумним та обмеженим у часі, щоб уникнути «серфінгу упродовж багатьох годин поспіль».

Матеріал підготували – Charles Recknagel, Василь Зілгалов
  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG