(Рубрика «Точка зору»)
Скандальна історія довкола ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції вкотре привернула увагу до проблеми незахищеності персональних даних кожної людини в Україні. І тут уже не так важить, хто кому рейдер. Проблема в тому, що увесь масив зібраної державними органами конфіденційної інформації про особу, по-перше, перебуває у залежності від зміни «політичних вітрів», а по-друге, поставлений на комерційні рейки. Тому далеко не новина, що окремі бази даних можна купити просто на ринку.
На цьому тлі Кабінет міністрів поступово береться за імплементацію сумнозвісного Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр і документи, що підтверджують громадянство України, засвідчують особу або її спеціальний статус». Цей закон свого часу наробив багато галасу, адже під благим приводом виконання вимоги ЄС щодо запровадження біопаспортів він передбачив у тому числі створення Єдиного держаного демографічного реєстру (ЄДДР) – надпотужної бази даних, яка інтегруватиме величезну кількість інформації про кожного з нас. Після створення ЄДДР без відома МВС ви навіть не чхнете – у буквальному сенсі – адже в реєстр передбачається інтегрувати в тому числі відомості з усіх відомчих баз даних, туди навіть потрапить інформація з вашої медичної картки. Створення демреєстру та об’єднання усіх баз в одну, як уже не раз попереджали правозахисники та експерти, означатиме, що кожна людина в Україні опиниться під рентгеном влади. І невже за цих умов принципово, хто саме «сидить» на банку даних – «людина Лавриновича» чи «людина Лукаш»? Значно важливіше зрозуміти, чи ще не запізно вплинути на ситуацію.
Перспектива повної інформаційної контрольованості
Можна констатувати, що на численні публікації в пресі, заяви й протести громадськості у зв’язку зі створенням ЄДДР дотепер були проігноровані. Нагадаємо, що серед законів, ухвалених Верховною Радою України протягом минулого року, закон про держреєстр правозахисники назвали одним із найбільш небезпечних. Парадокс, утім, полягає в тому, що він справді ухвалювався на виконання умов Плану дій лібералізації ЄС візового режиму для України (ПДВЛ). Але, запроваджуючи біопаспорти, можновладці, так би мовити, перевиконали план. І в законі (вочевидь, невипадково) сплив ЄДДР. Якщо пригадати ще й про повернення «Укрзалізниці» до іменних квитків, яке відбулося цього року, маємо тенденцію до повної інформаційної контрольованості суспільства часів СРСР.
Тому не дивно, що чиновники, наголошуючи на втіленні зобов’язань України щодо біометричних паспортів, про аспект створення ЄДДР просто не згадують. Так, у нещодавньому інтерв’ю представник України при ЄС Костянтин Єлісєєв хизувався законом про демреєстр, перераховуючи євроінтеграційні успіхи України – і жодного слова про аспекти, які викликали тривогу громадянського суспільства. Між іншим, чи не пройшли вони повз увагу в ЄС – невідомо. Саме тому низка громадських організацій, включно з Центром громадянських свобод, вирішили акцентувати на суперечливих нормах закону та звернулися до голови Представництва ЄС в Україні Яна Томбінського. У листі громадські організації просять включити питання про демреєстр до звіту про хід виконання Україною вимог ЄС, необхідного для підписання угоди про асоціацію та ПДВЛ.
Тим часом, на початку вересня ідея створення ЄДДР отримала нове фінансове дихання – Кабмін затвердив план заходів щодо впровадження біометричних паспортів та виділив на його втілення (у тому числі на створення ЄДДР) суму у 793,3 мільйона гривень. Це, звісно, не зимова Олімпіада в Сочі, але кошти немалі, а відповідно і нові корупційні можливості. Але нам передусім ідеться про ризики цього закону з точки зору порушень права людини на приватність, яке ще називають правом «бути залишеним у спокої». На цю тему написано вже немало. Тому ми вирішили її візуалізувати.
Окрім унаочнених загроз, експерти не виключають виникнення екстремальних сценаріїв: наприклад, у невичерпному переліку даних, які вносяться до ЄДДР одного дня може з’явитися графа «національність».
«Я б не виключав такого розвитку подій, – каже заступник голови правління Центру політико-правових реформ Віктор Тимощук. – Адже багато людей, включно з деякими політичними партіями, заявляли про бажання, аби їхня національність була зафіксована. Це неприйнятно. Адже були випадки, коли в країнах авторитарних, наприклад, в африканських, інформація про національність ставала причиною геноциду».
Якщо такі застереження здаються перебільшеними, є більш реальні – використання демреєстру під час виборів. Щоправда, поки що невідомо, чи встигнуть ЄДДР створити до найближчого волевиявлення народу – президентських виборів 2015 року.
«На виборах у 2015 році демреєстр навряд чи може бути використаний, адже до того часу він ще просто не буде створений. Згідно з державною програмою, на його створення передбачено 3 роки», – пояснює Віктор Тимощук.
«Важливо розуміти, на якій стадії (готовності до створення демреєстру – ред.) перебуває передусім МВС. Процес створення такого реєстру – дуже кропіткий, – зауважує екс-уповноважений Кабміну у справах Європейського суду з прав людини Назар Кульчицький. – Утім, демреєстр може запрацювати і з 2015 року. Інша справа – наскільки він буде наповнений. Але якщо буде бажання, його можуть запустити дуже швидко».
Міністр юстиції: «Немає інформації...»
Після появи інформації щодо рішення Кабміну про виділення коштів, Центру громадянських свобод вдалося з’ясувати, що при Кабінеті міністрів уже сформована робоча група, яка напрацьовуватиме пакет підзаконних нормативно-правових актів, необхідних для створення Єдиного державного демографічного реєстру.
Щоправда, на наше запитання до міністра юстиції України щодо того, чи входить представник Мін’юсту до цієї робочої групи, Олена Лукаш відповіла: «Не можу вам зараз повідомити». На уточнююче запитання, чи володіє міністр якоюсь інформацією щодо процесу створення ЄДДР, Олена Лукаш сказала: «Немає інформації». Хоча саму ідею створення ЄДДР міністр підтримує – що, втім, цілком очікувано.
Ми також надіслали інформаційний запит до Кабміну. А поки очікуємо на відповідь, стало відомо, що до робочої групи увійде представник Офісу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Можливо, це навіть буде особисто Валерія Лутковська. До речі, свого часу вона зверталася до Віктора Януковича з проханням ветувати законопроект «Про Єдиний державний демографічний реєстр...». Тоді Віктор Янукович вето наклав, але після косметичного доопрацювання у парламенті таки підписав закон. Більше Валерія Лутковська зауважень до документа не висловлювала. І на сьогодні, за словами представника уповноваженого з питань комунікативної політики та зв’язків із громадськістю Михайла Чаплиги, омбудсмен не вбачає в цьому законі порушень прав людини.
«Але з метою запобігання порушень прав людини представники Офісу уповноваженого увійшли до робочої групи. Ми будемо впливати на процес розробки підзаконних нормативно-правових актів, стежити, щоб порушень прав людини у цих актах не було», – запевняє Михайло Чаплига.
Та чи буде цей вплив ефективним, якщо закон має концептуальні вади? Зі слів Назара Кульчицького, можна зробити висновок, що Кабмін здатен хіба розширити функції держави, але аж ніяк не звузити їх.
«Я не бачу перспектив для покращення ситуації. Кабмін буде діяти виключно в руслі створення нормативної бази, будуть постанови Кабміну, потім підуть накази міністерствам, передусім – МВС, – каже Кульчицький. – Будь-які зміни на рівні підзаконних нормативно-правових актів можуть мати косметичний характер або ще більше розширити функції державних органів».
Єдиною реальною можливістю вплинути на ситуацію експерт вважає опозиційних народних депутатів, які можуть внести законопроект про внесення змін до закону про демреєстр. «Але тут, звісно, виникає питання щодо перспектив його ухвалення», – додає він.
Що скажуть народні обранці?
Ми вирішили поцікавитися у народних депутатів з усіх парламентських фракцій, чи вбачають вони в перспективі створення ЄДДР загрозу приватності.
Оксана Калєтнік, народний депутат, фракція КПУ:
«У багатьох країнах Європи працюють електронні паспорти, чіпи, які мають досить багато інформації щодо його власника. І це справді говорить про відкрите суспільство. Але ми бачимо, що таке поняття як демократія та захищеність особи працює, і судова влада інша. А в нас усі ці інститути на сьогоднішній день не працюють, і тому я також вважаю, що ситуація щодо запуску такої ініціативи в нашій країні народить більше проблем. Я готова розібратися, що в цьому законі є проблематичним і які наслідки це матиме. Якщо пропозиція громадського руху щодо змін видадуться мені логічними, я готова їх підтримувати».
Валерій Пацкан, голова парламентського Комітету з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, фракція УДАРу:
«Моя позиція полягає в тому, що база даних не має бути акумульована в одних руках. І не може мати держава впливу. Бо в нинішніх умовах подібні бази даних можуть використовуватися проти громадянського суспільства. З політичної площини – це повний облік опозиціонерів, а також підготовка до президентської кампанії, щоб побачити, скільки є реально виборців у органах державної влади та підконтрольних Партії регіонів. З точки зору прав людини я також проти. Це реальна загроза. Я готовий підтримати громадянське суспільство».
Іштван Гайдош, народний депутат, фракція Партії регіонів:
«...питання, пов’язані з прийняттям і набуттям у 2012 році чинності Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр... » є доволі складними. Вони стосуються низки проблем як суто юридичного, так і морально-етичного характеру. Тому на сьогодні я не готовий дати однозначну «так-ні» відповідь на поставлене питання. На сьогодні ця тема не входить до плану розробки моїх законодавчих ініціатив. У разі надходження пропозицій від інших суб’єктів законодавчої ініціативи, після ретельного вивчення мотивів, а також цілей і завдань таких пропозицій, може бути сформована позиція щодо цього питання».
Андрій Шевченко, народний депутат, фракція ВО «Батьківщина»:
«Звісно, час дати лад усьому, що відбувається в сфері захисту персональних даних. Мені здається, тут має бути три ключових принципи. По-перше, це має бути зручно як для людей, бізнесу, який в останні роки був змушений займатися порожньою формалістикою та бюрократичними процедурами, так і для чиновників. Другий принцип: надійний захист персональних даних. По-третє, зняти корупційні ризики. Ще весною, коли приймали зміни до закону про захист персональних даних, стояло питання про те, що наступним кроком має бути скасування реєстру (ЄДДР – ред.). І мені дуже прикро, що тоді, коли ми проводили ці зміни через парламент і допомагали уряду виконати зобов’язання України перед ЄС, ми зупинилися на півдорозі. Я абсолютно переконаний, що ми повинні ліквідувати цю систему (ЄДДР – ред.). І я був автором законопроекту, який безпосередньо цього стосується, одним із наслідків якого мало бути ліквідація реєстру. Звісно, я готовий підтримувати відповідні ініціативи й інших народних депутатів».
Народний депутат, член фракції ВО «Свобода» Юрій Сиротюк повідомив, що на запитання про демреєстр відповісти не готовий, бо цієї проблемою не займається. А на прохання рекомендувати інших членів фракції, готових прокоментувати питання ЄДДР, помічниця Юрія Сиротюка заявила, що таких немає.
Замість підсумків
Отже, щойнайменше, категоричного спротиву ідея внесення змін до закону в народних депутатів не викликає. Але поки що це тільки слова. Чи вдасться громадськості вскочити в останній вагон перш ніж ЄДДР буде створений, залежить від багатьох факторів. Але всі вони, так чи інакше, зводяться до волі Банкової, звідкіля, як кажуть знавці справ підкилимних, і вийшов законопроект-першопричина. Що ж переможе – «Янукович Європіен Стратеджі» (як улесливо пожартував господар Ялтинської стратегії Віктор Пінчук) чи спокуса всеохопного інформаційного контролю над суспільством? Якщо друге, тоді можна сміливо казати, що ми є свідками створення безпрецедентної системи стеження за українським суспільством.
А ви кажете – Сноуден...
Марія Томак – журналіст Центру громадянських свобод
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
