– Пане Дубровський, бельгійці відчувають себе власниками своїх податків. Вони знають, скільки податків вони сплачують державі і вони відчувають, що мають вплив на те, як ці гроші держава використовує. Чому цього немає в Україні?
– Це природа цієї держави. Насправді, дуже важливий принцип, за який боролися багато століть люди в Європі – немає податків без представництва. З цього почався справжній капіталізм. Тобто, люди почали керувати своїми податками, які вони сплачують, і відтоді вони змогли взяти під контроль державу. Бо держава від початку взагалі всюди створювалася однаково. Це був картель таких первісних бандитів, рекетирів, які просто утворили собі кругову поруку для того, щоб системно грабувати населення. У них на меті не було забезпечувати населенню якісь блага. Вони це робили тільки за логікою так званого стаціонарного бандиту, бо якщо вони не забезпечать ці блага, то їхні ж власні надходження виходять меншими.
В таких країнах, як Україна, податки витрачаються не прозоро. Значну частину їх дійсно розкрадають
– Багато українців переконані, що вони особисто платять низькі податки в порівнянні з європейцями, а бюджет наповнюється за рахунок великих компаній, які належать олігархам, а ті виводять свої гроші в офшорні зони, тому грошей в бюджеті не вистачає. Що у цьому переконанні, на Вашу думку, відповідає дійсності?
– По-перше, не відповідає дійсності те, що прості українці не сплачують податки. Просто, система влаштована таким чином, що у них створюється ілюзія, а також і в іноземних спостерігачів, які приїжджають в Україну, створюється така сама ілюзія, що оскільки у нас податок на доходи громадян доволі низький, він становить 15 відсотків, а натомість в європейських країнах і у Сполучених Штатах верхня межа цього податку досягає 50, а в деяких країнах, наприклад у Франції, і більше відсотків, то в тих країнах люди сплачують більше податків.
Люди утримують державу, не олігархи. Олігархи ухиляються від сплати податку на прибуток й інших податків
– Які головні принципові кроки потрібно зробити для того, щоб ці гроші поступали туди, куди вони мусять надходити? Щоб вони сплачувалися справедливо і щоб їх вистачало?
– Щоб їх вистачало, треба, щоб, з одного боку, держава все ж таки належала людям, а з другого боку, щоб ці люди вимагали від неї створення умов, а не перерозподілу. Бо якщо держава належить цим бандитам або тим, хто від них походить, і вони цю державу використовують для власного збагачення, то не вистачить ніколи, бо їм ніколи не вистачить. З іншого боку, в Європі є та сама проблема, бо держава надто опікується перерозподілом, надто опікується тим, щоб усім створити достойні умови життя незалежно від того, чи працюють вони чи ні, чи роблять вони внески до бюджету, чи ні. І знов таки виходить так, що в багатьох країнах Європи не вистачає податків для того, щоб утримувати державу. Насправді, якщо люди самі усвідомлять, що, по-перше, ця держава їхня і вони повинні вимагати того, щоб вона витрачала ці гроші на їхню користь. А по-друге, що вони від неї хочуть не того, щоб вона від багатих відібрала, а бідним дала, а того, щоб вона створила такі умови, за яких збагатитися можна тільки роблячи те, що корисне для всіх інших. Тобто чесним підприємництвом, але не перерозподілом, не пільгами, не субсидіями, не привілейованими оборудками, до яких допускають інших, і головне не монополізацією. Бо в країні страшенна проблема в тому, що саме держава, будучи інструментом в руках бандитів, допомогла монополізувати ринки і в такий спосіб вона збирає не податки, а безпосередньо доходи для своїх улюбленців. Вони не мають вигляд податків, але коли ми сплачуємо ціни, які вищі за європейські, а ми сплачуємо їх за дуже велику частину товарів, ті, хто буває в Європі, вражені тим, наскільки в них товари дешевші, ніж в Україні. Коли ми сплачуємо ці ціни, ми збагачуємо цих олігархів і в такий спосіб ми непрямо сплачуємо певну данину.