Майдан об’єднав людей різних національностей

Київ – В Україні процес демократичного волевиявлення підмінюється так званою «вуличною демократією» націоналістів, екстремістів, антисемітів та расистів, написав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у своїй статті для газети «Комерсант». Тим часом, згідно з соціологічними опитуваннями, на Майдані його нинішніми мешканцями є як україномовні, так і російськомовні громадяни України, які представляють захід (до 55 відсотків), Київ (12 відсотків), центр (до 24 відсотків), схід і південь (понад 20 відсотків). Ці дані наводять експерти фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» і Київського міжнародного інституту соціології.

Водночас, вони відзначають, що Майдан перетворився на міжнаціональну, навіть міжнародну інституцію, і заперечують заяви окремих українських і російських політиків щодо високого рівня антисемітизму і ксенофобії на Майдані. І серед тих, хто у ці дні мешкає на Майдані, не лише українці за національністю і не тільки громадяни України.

Серед перших, хто приїхав на допомогу київському Майдану, були цілком успішні громадяни Росії. Один із них – Олександр Денисов, підприємець 35 років, мешканець міста Дубна (Московська область). Дізнавшись про події у Києві після відмови владою України від євроінтеграційного курсу, Денисов вирішив підтримати українців.

«Я запланував поїздку до Києва ще 28 листопада, але через несправності в машині приїхав вночі 2 грудня. Спершу я хотів просто висловити солідарність українцям, які вийшли боротися проти антиєвропейської, кримінальної влади. Але після 30 листопада, коли українські внутрішні війська розігнали мирний протест, я їхав, щоб підставити плече українським братам у нерівній боротьбі з жорстокістю і беззаконням», – розповів Денисов.

Одне з найяскравіших вражень Майдану для росіянина – зустріч Нового року. За його словами, він був у захваті від щирості, доброзичливості українців. Денисов також здивувався, що українці на Майдані не просто вітали його зі святом, а й переповідали, що не ототожнюють путінську політику з усією Росією.

«Майдан стоїть на вашу і нашу свободу» – майданівці

Один з активістів Майдану привернув мою увагу прапором Росії у руках. З’ясувала, що це росіянин Святослав Алексеєвич, 26-річний юрист із Москви. З понеділка до п’ятниці він працює у московській адвокатській конторі, а на вихідні приїздить до Києва, сам оплачує перельоти і побут у столиці України. Часто з ним приїздять друзі, щоб на власні очі побачити Майдан і поспілкуватися з його учасниками.

На мої запитання, що привело Алексеєвича на Майдан і чи може він навести приклади ксенофобії, Святослав через соціальні мережі відповів: приїздить, щоб підтримати «народний бунт» українського народу.

«Влада в Україні – це влада у Росії, тільки у мініатюрі і трохи менш авторитарна: ті самі бандитські олігархічні клани, які на штиках чекістів і силовиків встановили за собою право безкарно грабувати і принижувати населення своїх країн», – вважає Алексеєвич.

Щодо ксенофобії, то, за словами Алексеєвича, ныяких проблем ані через російську мову, ні через російське походження він не має. На Майдані, окрім самих українців, пліч-о-пліч стоять росіяни, білоруси, поляки, люди з інших держав, зазначає Алексеєвич.

Полу 56 років, він американець, ветеран збройних сил. Приїхав до Києва близько трьох місяців тому, щоб на власні очі побачити, що відбувається у країні, народ якої не згоден з відмовою влади від асоціації з ЄС.

«Моє враження, що люди прокинулись після летаргічного сну і вирішили взяти у свої руки долю своїх родин і своєї країни. У нас це називають шляхом до демократії, але я вважаю, що Майдан ставить головним завданням не розвиток демократії, а демонтаж старої державної машини і побудову нової моделі управління державою з боку народу, – каже Пол. – Мій особистий внесок у цей процес – фінансова підтримка медичної служби Майдану. Я купив устаткування для одного з майданівських шпиталів. Щодо проявів ксенофобії, екстремізму, то це, на мою думку, пропаганда, намагання очорнити Майдан. А спілкуюсь я англійською, без проблем, на Майдані чимало людей володіють англійською мовою».

42-річний Сергій Висоцький приїхав до Києва з Білорусі, він правозахисник, учасник багатьох акцій протесту у Мінську. На київському Майдані Висоцький – один із координаторів білоруських учасників акцій спротиву.

«Я щиро поважаю своїх співвітчизників, які приїхали до Києва і перебувають на Майдані. Особисто я маю дещо інше завдання: я допомагаю майданівцям налагодити співпрацю з побратимськими організаціями і партіями в інших країнах, шукаю можливості передати їм правдиву інформацію про ситуацію в Україні і про боротьбу українського народу проти влади. Я переконався, що люди на Майдані вельми толерантні, справді демократичні, вони відстоюють загальнолюдські права, а відтак і права громад і різних конфесій», – зазначив Висоцький.

Георгій Д. – грузин, мешканець Сухумі. Йому 37 років, він будівельник, вдома на нього чекають дружина і трирічна донька. На думку Георгія, справжній грузинський патріот повинен у ці дні бодай морально, але підтримати український народ, який веде боротьбу проти імперської політики Росії.

«Ми і свою країну тут захищаємо, зараз треба допомогти Україні, бо ж вирішується доля і України, і Грузії. Треба, щоб Україна, український народ переміг. Тут, на Майдані, поруч з нами прекрасні люди, я здивований, які тут люди толерантні, доброзичливі, хороші тут люди», – зазначає Георгій.

Майдан – інституція міжнаціональна

Серед громадян України на Майдані можна побачити людей різних націй, яких об’єднує відчуття належності до української політичної нації і які мають активну громадянську позицію. Ці люди вважають себе відповідальними за долю своєї країни, переконана 60-річна киянка, волонтер медичної служби Майдану Олена Фінберг.

На запитання Радіо Свобода, чому вона прийшла на Майдан, Фінберг відповіла: «Бо ж це моя країна, тут живуть мої діти й онуки. Щодо антисемітизму, то з його проявами на Майдані я жодного разу не стикалась. Я вже комусь зі своїх російських друзів відповідала на питання, чи відчуваю себе на Майдані єврейкою. Я їм казала: точнісінько так, як відчуваю себе у супермаркеті чи у театрі, чи на вулиці, чи будь-де. Але є одна відмінність: на Майдані вистачає дурнів – і антисемітів, і русофобів, – їх не більше і не менше, ніж у якійсь крамниці чи вагоні метро. Але достойних, світлих людей там значно більше».

55-річний Сервер Абібулаєв представляє кримськотатарський народ. На Майдані про його мужність і чесність переповідають легенди, за сміливі вчинки Перша львівська сотня Майдану довірила Абібулаєву нести свій прапор.

«На Майдан я приїхав із Бахчисарая, виїхав звідти 13 грудня і з наступного дня тут. Я тут потрібен, до того ж мені нема куди повертатись: через мою громадську позицію і боротьбу з корупцією у місцевих органах влади, я залишився без родини і без місця проживання. Та навіть якби і був дім, все одно не поїду, я тут захищаю свої права і буду до перемоги. Тобто до того часу, доки ми не скинемо цю злодійську владу», – розповів Абібулаєв у розмові з Радіо Свобода.

Він також зазначив, що фактів антисемітизму і ксенофобії на Майдані не помітив. Ба більше, на думку Абібулаєва, майданівська спільнота може слугувати прикладом толерантності.

34-річний Геннадій, робітник із Маріуполя, росіянин, вважає, що тих, хто стоїть на Майдані, не можна ділити за національною чи релігійною належністю. Адже усі, хто є на Майдані у Києві, інших містах України, це люди, які хочуть переформатувати систему державної влади, міркує Геннадій.

«На Майдані я з 3 грудня, тобто, приїхав, коли побачив ролик із побиттям студентів міліцією. Точніше, я ролик 2 грудня лише побачив, і зразу вирішив приїхати. Тепер я з Майдану не піду до перемоги, тобто доки не відправимо у відставку діючу владу. Щодо нетерпимості до людей, які, як я, розмовляють російською, або до людей інших релігій – цього на Майдані немає. Ви, мабуть, бачили в інтернеті фотографію: якраз біля нашого намету сидить дідусь з табличкою «Я російськомовний патріот України». То на Майдані багато українських патріотів – російськомовних», – зазначає Геннадій.

Закарпаття на Майдані представляють етнічні румуни, чехи, угорці. 56-річний підприємець Адальберт Савчук розповів Радіо Свобода, що в його рідному Тячеві важко сказати, хто є хто за національністю, тож просить називати його просто – патріотом-українцем.

«Я вже третій місяць на Майдані, не піду до перемоги. А перемога – це коли ці бандити владні з країни не підуть і коли люди почнуть нормально жити. У мене трійко дітей, я їм хочу майбутнє не таке, як теперішнє життя. Бо це не життя, це люди зі владними повноваженнями обкрадають нас. Брешуть, вбивають, ви самі бачили по телебаченню і, на жаль, це правда. І ми тут усі, на Майдані, будемо стояти за Україну до тих пір, доки ці бандити при владі не підуть. Я хочу сказати, що на Майдані є різні люди, різних національностей, але ми всі цю інакшість поважаємо», – наголошує Савчук.

За його словами, на Майдані народилась нова спільнота людей – майданівці. Це люди різних національностей, різного віросповідання, вони розмовляють різними мовами, але кожен з них готовий боротись за Україну.