29 червня 2016, Київ 06:38

    Політика

    Чого добився Донбас

    Президент Росії Володимир Путін, 26 серпня 2014 року
    Президент Росії Володимир Путін, 26 серпня 2014 року
    (Рубрика «Точка зору»)
     

    Війна на Донбасі триває уже майже 5 місяців. Спробуймо зрозуміти, чого домоглося своїми закликами до Путіна ввести війська в Україну та підтримкою створення фейкових недореспублік місцеве населення? Мова, звісно, не про маргіналів та пройдисвітів, котрі змогли збагатитися на смертях та відчути себе дуже важливими персонами, отримавши в руки зброю, а про тих, хто щиро повірив, що: «ех, заживьом».

    Цими своїми новоросіями місцеві перетворили Донбас у згарище та суцільну руїну. Добилися того, що тисячі мирних жителів вбиті, а ще більше – поранені.

    Вибили собі дороги, роздовбані танковими гусеницями та вкриті ямами від мін та «Градів». Вибороли те, щоб більш, ніж чверть мільйона місцевих жителів  покинули свої домівки й живуть у чужих містах та селах, шукаючи спокою та мирного неба. Добилися того, що коли війна закінчиться, багатьом з тих, хто вижив, просто не буде де працювати, бо де не зруйновані шахти та підприємства, там розкрадене устаткування, розтягнуте на металолом чи вивезене в Росію.

    Закликаючи терористів та російські війська у свої міста, отримали майже цілодобові обстріли, постійні вибухи над головою. Вибороли собі гуманітарну катастрофу та неотримання соцвиплат, а тисячі сімей залишилися без даху над головою.

    Тепер хай продовжують любити Росію далі, адже це страшенно гуманна держава, яка знищить всю вашу інфраструктуру майже дотла, вб’є тисячі місцевих мешканців, розвалить шахти, роздасть зброю всім маргіналам. А потім, як справжній д’Артаньян, нагодує вас гуманітарною гречкою та сіллю, завезеною в країну суто для того, щоб додерибанити обладнання, котре не знищили своїми «Градами», «Ураганами» та «Смерчами».

    Люба Росія радісно прийме біженців і вивезе їх на Далекий Схід, замість омріяних ними Криму, Москви чи Санкт-Петербурга.

    А якщо раптом запрацює закон про особливий режим у деяких районах Луганської та Донецької областей, то на окупованій території Південного Донбасу владу в руках, фактично легально, отримає справжня хунта, частково керована з Кремля.

    Саме заради цього все це було розпочато? Це було метою проросійськи налаштованих мешканців Донбасу? Цього добивалися, закликаючи Путіна ввести свої війська? Від чого просили захисту? Від  дотацій, мовної толерантності, миру, спокою, такої важливої для цього краю «стабільності»?

    Замість того, щоби долучитися до процесу змін в країні, щоби скористатися нагодою врешті добитися від олігархів більше прав для працівників їхніх підприємств. Замість того, щоб отримати шанс на модернізацію заводів та на позитивні зміни у своєму житті. Замість того, щоб позбутися залежності від роботодавців. Замість того, щоб будувати країну разом з іншими, проросійські сили захотіли війни та руїни.

    Тепер вони знають, що таке поступ «русского мира». Знають, що означає «братська допомога» і в чому вона виражається. Правда, схоже не всі до кінця розуміють, що ця розруха на їхній совісті. Вони до останнього опиратимуться цим думкам, бо, в іншому випадку, доведеться визнати свою неправоту, визнати власні помилки і відповідальність за смерті інших. Але без цього болючого усвідомлення ніяк не зможуть врешті зрозуміти хто-є-хто. Не зможуть приступити до нового життя в традиційному для пограниччя ритмі очікування постійної загрози. Загрози від недруга, що зачаївся в очікуванні, коли ти ослабнеш чи відволічеш свою увагу на щось інше, щоби знову напасти на тебе.

    Вчитися на своїх помилках

    Проте ті, хто проживає вже у визволених містах, добре розуміють, що таке всі ці «деенери», «пленери» та інші фейкові горлівсько-макіївсько-єнакіївські джамахірії. Вони знають ціну миру й можуть порівняти, як жилося за України, і як в окупації. Божевілля й абсурд, котрий пережили, поки їхні населені пункти була зайняті терористами, мають надовго відбити бажання мати справу з усім російським.

    Є надія, що вони врешті самоідентифікуються не як «тутешні» чи «донбасівці», а як «українці». Не дарма ж розповідають кримські вчителі, що на окупованому півострові діти все частіше записуються саме «українцями».

    У розумінні, «хто вони?» й «що далі?», має стати в нагоді поміч волонтерів з усієї країни. Не лише тих, котрі привозять продукти та інший гуманітарний вантаж, а й тих, хто взявся за відбудову, зруйнованих обстрілами будинків та інфраструктури. Спільними зусиллями, однією країною, з усіх-усюд: із Заходу та Сходу, Півночі та Півдня, Центру та столиці. Спина до спини, довіряючи іншим, як собі. Як воюють на справжньому фронті українські вояки, так і прості мешканці відновлюватимуть рідні локації.

    У стосунках з Росією маємо вчитися на власних помилках. Не варто думати, що небо видало нам на таке навчання безліміт.

    Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист

    Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода



    Щоб залишити коментар і мати більшу можливість у спілкуванні з іншими учасниками форуму, Ви можете зареєструватися. Частина важливих публікацій потрапляє і на сторінку Радіо Свобода у Facebook. Там коментувати можна без участі модератора.


    ПОВЕРНУТИСЯ НА ГОЛОВНУ
    Форум закрито
    Відсортувати коментарі:
    Коментарі, сторінка з 2
        Вперед 
    від: Віктор Місто: Феодосія
    11.10.2014 16:16
    "А якщо раптом запрацює закон про особливий режим у деяких районах Луганської та Донецької областей, то на окупованій території Південного Донбасу владу в руках, фактично легально, отримає справжня хунта,..."ваши б слова , та Богу у вуха. Хай живе комунізм , аби згинулі кляті москалі та лугандони .

    від: Олег Місто: Київ
    11.10.2014 01:12
    Та немає ніякого "байдужого ставлення на нашої території та населення регіону". Волонтерами переповнена вся країна. Добровольці від Харкова до Львова йдуть вмирати за цю землю – хоча місцеве населення лягає під колеса і називає їх карателями. Є люди Донбасу, які не зраджують Україну, деякі героїчно захищають, це також відомо. Але величезна кількість люто ненавидить все українське і стоїть на чітких проросійських сепаратистських позиціях, і вони вже не зміняться.

    Останнє опитування Демініціатив : Абсолютна більшість громадян (84%) не хотіла б, аби їхня область вийшла зі складу України та створила незалежну державу; у Західному регіоні така ідея знайшла підтримку у 2% населення, у Центральному – 1%, Південному – 7%, Східному – 4,5%. На Донбасі – 32% Так; 38,6% Ні; 29,4% Важко відповісти. Це відповідь на питання чому сепаратистська війна вибухає на Донбасі, але не має жодних шансів в сусідньому Дніпрі.

    І відповідальність населення тут очевидна. При чому треба відкинути ілюзії : 32% Так – це жах. При чому дані усереднені для всього регіону, для неконтрольованої східної зони ДНР показник явно вищий. А з огляду на зміст і прямий формат запитання, навіть 29,4% Важко відповісти – це також щось дуже близьке до так. Це реалії. І не лише як результат пропаганди, не треба себе обманювати – розрив занадто великий.
    До речі, єдиним серйозним вирішенням проблеми сепаратизму в демократичному суспільстві є референдум.

    від: euvopeec3
    10.10.2014 19:42
    В цілому я погоджуюся з критикою переважної більшості коментаторів відносно Донбасу та його населення. Але ми не можемо собі дозволити байдужого ставлення на нашої території та населення регіону. Дійсно, значна частина людей Донбасу деморалізована. В той же час війна виявила досить яскраві постаті серед мешканців регіону та набагато більше серед бійців АТО. За цими патріотами надійне майбутнє Донбасу.
    Зі спогадів командира розвідгрупи батальйону «Айдар», голови Волинської обласної організації «Громадянська позиція» Олександра Кралюка: « Після бойового завдання ми якось зібралися на шашлики. Підходить бабуся, каже: «Хлопчики, зовсім їсти нічого. Може хлібця?». Ми накупили їй соняшникової олії, м’яса, ковбаси. У цієї бабусі дідусь не ходячий. Я купив пляшку пива. Занесли додому – він розплакався, як маленька дитина, бо про нього хтось подбав. І ти зумієш, що ці люди будували добробут країни.
    Коли настане мир, залиште нас в Донбасі. Ми знаємо, як працювати з мирним населенням, тому що були з цими людьми із самого початку, розуміємо їх краще, ніж решта України. Думаю, що саме бійці АТО зможуть зіграти важливу роль у відновленні тієї частини країни, де вони втрачали своїх товаришів. Ми будемо там найчеснішими».
    Не можливо цей текст читати без хвилювання. А головне, розумієш - Україна з такими, як О.Кралюк не тільки приречена на перемогу у війні з підступним ворогом, але й повстати згодом як демократична країна зі стандартами життя цивілізованих держав світу. Слава Україні!
    P.S. Вважатиму за честь коли-небудь познайомитися з Олександром Кралюком та потиснути його мужню руку патріота України. Щасти, тобі, солдат!

    від: олег Місто: донецьк
    10.10.2014 17:57
    Залишився без родичив.Уси ДНери.Кажуть ,що "трудности временные".Туди йм и дорога.Ничого йх жалити.Окрим Украйни нихто не зупинить Орду.И колись ми йй зупинимо.

    від: euvropeec3
    10.10.2014 16:44
    Першопричиною кривавих подій на Донбасі є, на мою думку, його становище напередодні розвалу тоталітарного СРСР. Це був найбільш корумпований регіон України. Так склалося, що номенклатура продажної КПРС-КПУ, особливо Донецької області, взагалі не рахувалася з керівництвом республіки, а напряму перебувала в підпорядкуванні Москви.
    В роки незалежності України президенти Л.Кравчук, Л.Кучма та В.Ющенко віддали Донбас на откуп місцевій корумповане-кримінальній еліті. Взамін отримали бажану лояльність мафії. Коли ж президентом став Янукович, то взагалі настав «золотий» вік для злочинців краю. За цих обставин формувався і відповідний менталітет чималої частини мешканців Донбасу з його такими характерними рисами, як байдужість, лицемірство, страх перед владою, корумповане-кримінальним чиновництвом, дурнувата самовпевненість та т.п. А звідси і прояви рабської психології в характері людей – сам терпляче сиджу в багнюці, то хай і інші будуть поряд зі мною.
    Вказані та інші особливості Донбасу стали підґрунтям сепаратизму та прихильності значної частини населення до ідеї входження в склад Росії. Багато хто розраховував на відносно високі російські пенсії та зарплати. При цьому мало хто замислювався, що наміри людей вирішити питання власного добробуту за рахунок сумнівного шляху, на халяву, завжди призводить до маловтішного результату, а то і до трагедії. За всіма цими настроями людей стояла мафія, яка при підтримці авторитарної Росії Путіна запалила вогнище війни.
    Мені вже неодноразово доводилося відмічати, що якби замість Януковича в лютому прийшов аналогічний політик, то ніякого збройного конфлікту не було б ні з боку місцевої мафії, ні з боку Путіна. Наміри нової влади України здійснити євроінтеграцію нашої країни – головна причина розпочатої війни злочинної еліти Донбасу та авторитарної Росії Путіна. Запровадження стандартів життя ЄС суттєво обмежить можливості корумповане-кримінальної еліти Донбасу збагачуватися за рахунок пограбування народу та держави шляхом різноманітних шахрайських схем. Путін зі свого боку також боїться можливих успіхів України на шляху демократичного розвитку з наближенням до стандартів життя цивілізованих країн світу. В такому випадку його пануванню може прийти край. І зовсім не загроза НАТО чи міфічні утиски росіян, російськомовного населення в Україні викликали агресію Путіна проти нашої країни, а його підлі плани забудь що зірвати євроінтеграційний вибір Українського народу. Одним із беззаперечних доказів злочинної сутності Путіна є участь етнічних росіян на боці бійців АТО у війні проти мафії Донбасу та його авторитарної Росії. Саме такі росіяни підняли на українській землі відоме у світі історичне гасло:"За нашу і вашу свободу!"

    від: vlad Місто: Київ
    08.10.2014 18:45
    На жаль масова свідомість ніяких помилок не визнає. Вчинивши моральний злочин проти своєї батьківщини сьогодні дончанам не стане духу взяти до рук зброю і вигнати терористичну і російську наволоч зі своєї землі. Раніше всі знали що таке Росія. Знали бо були Абхазія, Осетія, Чечня, Грузія. І сьогодні більшість людей на Донбасі звинувачують не себе, а Україну, вважають, що їм всі винні. Так було з початку незалежності України і так буде досить довго. Ніякої щирості і довіри до цієї маси не повинно бути. Вони хочуть,щоб чули тільки їх. З їх вини загинули сотні наших хлопців, а в них навіть не стане духу вночі прибити сплячого терориста, забрати його зброю і воювати.

    від: Ігор Місто: Київ
    08.10.2014 02:44
    Державний суверенітет первинний, а розміри території порівняно вторинні. Простіше кажучи, краще мати 98 м2 і повний суверенітет, ніж 100 м2 і суверенітет, обмежений агресором.

    Лягати перед танками своєї армії і кликати до себе армію і всяких відморозків з сусідньої країни ("наши мальчики") – це діагноз.
    Донос на типовому типографському бланку – контрольний аргумент для тих, в кого ще були якісь ілюзії.

    Тому Придонбасію – на утримання до путінської хунти, і прапор днр їм в руки. Вони ж того так хотіли. Дивно до речі, що путін не спішить їх анексувати, вони ж братья новрорсссы ! что ж ты вова ? може гроші і білоруські креветки закінчились ?

    від: Аль
    07.10.2014 19:31
    Украинское государство попало в руки нанятых частью олигархов и америкосами революционеров и взялось жестоко уничтожать тех, кто не считает, что должен подчиняться самозванцам с Майдана. Конечно, самозванцы донеччины и казаки тоже не сахар и народ мучается от войны, но любви к Украине во владении таких патриотов, как Заноз, от того больше не станет, по любому дело кончится ненавистью к пакостному киевскому режиму, который через несколько месяцев окончательно преобразуется в диктатуру Порошенко под звуки боев. Радость автора по поводу горя непокорных украинским нацикам людей кончится в исторически короткие сроки разорением нынешнего украинского электората, восхищенного успехами добровольческих батальонов в деле притеснения Донбасса. Даже в состоянии непризнанной республики Луганда будет в скором времени жить богаче, чем "эвропейская" Украина, на фоне чего вполне может быть, что в течение нескольких лет Новороссия прирастет землями и окончательно оформится. Те, кто сейчас радуются войне в непокорных чужих городах, вероятнее всего получат то же самое в своих, плюс порку и грабеж от цепных псов местного диктатора.
    Сейчас у Донбасса есть вполне реальный шанс раскулачить олигархов и продать пристойным инвесторам их собственность, тогда там экономический рост запросто может стать устойчивым, на фоне разложения подопечных МВФ.

    від: Олег Місто: Львів
    07.10.2014 17:09
    Миф, що на Донбасі стріляють? що Донецьк впевнено перетворюється на мертве місто? Що це за шизофренія?! винні українці?! Круто! Це українці в Донецьку рвали і палили прапори України? Це українці зарізали 13 березня 2014 року хлопця на центральній площі Леніна хлопця із жовто-блакитним прапором? Цн українці верещали "Расия! Расия!" Продовжувати можна довго... Ми винн ілише у тому, що вчинили як люди і пустили вату до себе в країну жити (не забувайте всі вони, коли на пузі вимолювали українське громадянство) обіцяли жити і працювати чесно, ніхто не казав, що вони їдуть нас вбивати і ненавидіти.

    від: nn Місто: n
    07.10.2014 13:24
    не путин виноват, не русский фашизм. во всем что происходит в украине виноваты вы сами - украинцы. фактически автор пытается вдохнуть новую жизнь в старые мифы. как нам теперь жить со старыми мифами. что мы там не услышали
    У відповідь

    від: Анонім
    07.10.2014 15:42
    Сумний вибір чекає староміфівців: Сальна Україна, Партія Розвалу України, Україна Минулого, Кремлістична Партія України..
    Коментарі, сторінка з 2
        Вперед 

    ДОЛУЧАЙСЯ!
    Facebook Радіо Свобода Twitter Радіо Свобода VKontakte Радіо Свобода Радіо Свобода в www.odnoklassniki.ru Радіо Свобода на Google Plus YouTube Радіо Свобода SoundCloud Радіо Свобода Підписка Радіо Свобода

    СПЕЦПРОЕКТ

    Комсомольськ чи все ж Горішні Плавні?

    ВІДЕОПРОГРАМИ

    «Донбас.Реалії» | Чи ефективна місцева влада в «сірій зоні» на Донбасі? 

    РОЗКЛАД ПРОГРАМ

    ІНФОГРАФІКА

    Українська мова. Її статус в Конституції досі ігнорує нинішня влада

    20 років Конституції України: боротьба за реальний статус української мови триває 

    На Всеправославному Соборі українське питання обговорювали в кулуарах – Самохвалова

    «Якщо Синод Константинопольського патріархату захоче видати грамоту визнання – це робить нашу Церкву – Київський патріархат – легітимною і визнаною у світі» 

    Другий фронт: вояків б’ють у тилу. МВС заплющує очі?

    Побутові й ідеологічні конфлікти за участі ветеранів бойових дій на сході викликані проросійськими настроями частини громадян і байдужістю поліції – експерти 

    ОБРАНЕ ВІДЕО

    В інших ЗМІ
    В інших ЗМІ