Чому в деяких країнах Євросоюзу в значній мірі присутній євроскептицизм? Чи дає сам ЄС приводи для євроскептицизму? Чи присутній євроскептицизм в Україні, і яка його природа? На ці та інші теми Радіо Свобода розмовляло з провідним оглядачем брюссельського видання EUobserver Ендрю Реттманом.
– Які поширені стереотипи існують щодо ЄС?
– Один стереотип – це отой, що працівники інституцій ЄС є лінивими і забагато отримують грошей. Якщо говорити суб’єктивно, то можна сказати, що справді чиновникам в ЄС платять багато грошей. Зарплати на найвищих щаблях в апараті ЄС є такими, що їх можна порівняти ледь не з футболістами в англійській Прем’єр лізі. Звичайно, що такі речі легко викликають увагу преси – особливо в часи фінансової кризи. Іншим класичним стереотипом щодо ЄС є той, що ЄС є занадто зарегульованим. Саме Єврокомісія визнає, що в минулому існувала сильна зарегульованість. Тут завжди наводять стереотипний приклад вказівок якими – більше прямими чи більш покрученими – мають бути банани… Хоча треба сказати, що коли йдеться про забюрократизованість ЄС, то тут існує також і багато міфів.
– Що ще лежить у природі євроскептицизму серед певних верств населення Європи?
– Тут має місце також сильна реакція щодо імміграції. Є такий підхід, що мовляв Євросоюз асоціюється з занадто відкритими кордонами. І що це веде до напливу мігрантів у Європі. Тобто оце ототожнення міграції та відкритих кордонів підживлює євроскептицизм у таких країнах, як, скажімо, Франція чи Нідерланди. Не можна не помітити, що в певних колах в Європі спостерігається зростання ісламофобії. Британський євроскептицизм він інший за своєю природою. Там відчувається занепокоєння напливом трудових мігрантів. Також не забуваймо, що британський євроскептицизм має глибоке коріння в британській історії. Британія відокремлена від континентальної Європи Ла Маншем, вона має монархію і у британців завжди було сильне почуття важливості власного суверенітету і британської винятковості. Тобто є почуття, що ми горда нація, якою не повинен керувати хтось ззовні і це вкорінено в британську культуру і саме на цьому грає Партія незалежності Сполученого королівства. Також жовта преса Британія має такий євроскептичний акцент, який наголошує, що от ЄС, мовляв, змушує Британію робити те або інше… Також однією з причин євроскептицизму на континенті є певна втома виборців від традиційних партій, які домінують на політичній сцені вже тривалий час.
– Чи можна вважати результати виборів до Європарламенту – наприклад, останніх у травні, де непогані результати показали євроскептичні партії – віддзеркаленням справжніх настроїв виборців в країнах ЄС?
Явка на виборах до Європарламенту низька, що означає, що євроскептики на цих виборах мають кращий результат, аніж на національних виборах
– Між виборами до національних парламентів і виборами до Європарламенту існують великі відмінності. Явка виборців на виборах до Європарламенту низька, що означає, що євроскептики на цих виборах мають кращий результат, аніж на національних виборах. Окрім того, люди все ще не вважають, що європейські вибори мають таку саму політичну вагу як вибори до національних парламентів.
– Чи лякають багатьох пересічних європейців розмови про потребу федеративної Європи, перетворення ЄС на наддержаву?
Під час фінансової кризи ми бачили дуже явні рухи в бік посилення європейської економічної інтеграції
– Під час фінансової кризи ми бачили дуже явні рухи в бік посилення європейської економічної інтеграції – особливо права Єврокомісії стежити за бюджетними витратами національних урядів країн єврозони. Часом оце просування до якоїсь ідеї Сполучених штатів Європи відбувається так швидко, що інколи люди не розуміють навіщо це відбувається. Але не можна сказати, що керівництво Євросоюзу готове рухатись цим федералістським шляхом. Тут варто поглянути на провідного європейського політика, колишнього прем’єра Бельгії Гі Верхофштадта, який є одним з двигунів федералізму. І цей його підхід не дав йому можливість очолити Єврокомісію чи Європарламент. Звичайно, ЄС – особливо єврозона – просуваються потроху в бік федералізації, але Євросоюз є обережним у плані надання федералістам ключових керівних посад в своїх структурах.
– Україна нині безповоротно обрала шлях євроінтеграції як ключового зовнішньополітичного пріоритету і просувається в перспективі до членства в ЄС. Але, ясна річ, що не всі підтримують євроінтеграцію – існує певних скепсис в крайній правиці і серед крайніх лівих в Україні. Як Вам бачиться це?
Навіть членство в НАТО підтримується більшістю українців після російської агресії
– Я гадаю, що український євроскептицизм, в тому вигляді, як нині, має багато облич. Але я б його не перебільшував. Останні опитування громадської думки в Україні вказують, що підтримка членство в ЄС найбільша за всі часи. А нині навіть членство в НАТО підтримується більшістю українців після російської агресії.
Порошенка також обрали на проєвропейській платформі
Політичні сили українського мейнстріму вони проєвропейські і російська агресія лише посилила проєвропейські настрої в Україні. Президента Порошенка також обрали на проєвропейській платформі. Причому не лише голосами Західної України чи Києва, а також російськомовного населення Сходу і Півдня. Тому я не перебільшую впливу євроскептичних сил в Україні, хоча вони й існують. Але тут є один момент, який також варто згадати: в певних колах проєвропейськи налаштованих українців існувало відчуття зради і певне розчарування, що ЄС міг більше зробити для того, аби зупинити Росію. Скажімо, поставками зброї для відбиття російської агресії. Але паралельно з цим є глибока відданість українців європейським цінностям, ідеї європейської України.
– Але все одно – нехай в Україні і є євроскептики в певних колах через те, що ЄС міг би зробити більше – все одно без санкцій ЄС проти Росії ситуація могла би бути набагато гіршою, ЄС підтримує Україну політично і фінансово, Європа стає нині маяком, на який Україна орієнтуватиметься і рухатиметься найближчими десятиліттями.. Чи не так?
Рух до Європи буде для українського суспільства смолоскипом
– Це правда. Як я вже сказав, ідея європейських цінностей, ідея Європи є головним двигуном, який рухає Україною після революції. Коли півмільйона чи мільйон українців – часто під європейськими прапорами – виходили на Майдан, вимагаючи в тому числі й розвороту в бік Європи – це не береться ні звідки. І рух до Європи буде для українського суспільства смолоскипом – навіть якщо Євросоюз заради миру почне домовлятися з Росією. Мені взагалі здається, що нинішня Україна є більш європейською аніж навіть деякі країни-члени ЄС.
