(Рубрика «Точка зору»)
Сократ: Хіба може існувати така Держава,
в якій судові вироки не мають ніякої сили,
і з волі приватних осіб
стають недійсні та скасовуються?
(Платон. Критон, 50 b)
Ситуація, що склалася з моєю участю у виборах до Верховної Ради є наочним прикладом, що в Україні нема верховенства права. Постанова суду не має ніякого значення і не виконується, а ухвалення рішення, чи стану я депутатом, чи ні, взяла на себе, всупереч закону, ЦВК.
Отже, про все по порядку. 14 вересня 2014 року на VI позачерговому з’їзді Політичної партії «Народний фронт» мене було висунуто кандидатом в депутати та включено до виборчого списку вказаної партії під № 57, у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року .
Вперше в історії незалежної України, українська партія включила до списку представника багатомільйонного середовища українських трудових мігрантів, котрі в ці складні часи є чи не єдиним постійним, безвідсотковим та найбільшим валютним донором вітчизняної економіки. У випадку обрання до Верховної Ради, з’являлася реальна можливість піднімати на законодавчому рівні питання української міграції, до яких, як правило, у законодавців руки не доходять.
Але вже 23 вересня ЦВК ухвалює постанову № 1084 «Про відмову в реєстрації кандидата у народні депутати України Городецького О.Є.». Причина – «перебував на території України у 2011 році менше 183 днів».
Не погоджуючись з Постановою ЦВК про відмову мені в реєстрації, я, використовуючи всі дозволені чинним законодавством методи, а саме оскарження цього рішення в судових інстанціях, старався відновити справедливість і захистити моє пасивне виборче право, гарантоване мені Конституцією та законодавством України.
Справедливість була відновлена лише шостим за рахунком судом. 25 жовтня 2014 року Вищий Адміністративний суд України прийняв до розгляду та розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Політичної партії «Народний фронт» та ухвалив постанову по справі № 875/81/14. Нею, серед іншого, «зобов’язано Центральну виборчу комісію вчинити дії щодо реєстрації кандидата у народні депутати України Городецького О.Є.»
Рішення було оголошене судом о 01:30 годин 26 жовтня 2014 року, тобто за 6 з половиною годин до початку голосування. У судовому засіданні ВАСУ брав участь представник ЦВК Дондик О.М., який був присутнім при оголошенні повного тексту зазначеної постанови ВАСУ № 875/81/14 від 26.10.14 року, та отримав її під розписку. Вказана постанова ВАСУ є остаточною і оскарженню не підлягає та в розумінні ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) є рішенням суду, яке підлягає негайному виконанню.
Це рішення було ухвалене у правовий спосіб, адже згідно частини 7, статті 177 КАСУ (Особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, та їх оскарження), апеляційна скарга стосовно судового рішення, що було ухвалене до дня голосування, розглядається не пізніше ніж за дві години до початку голосування. Законодавство України діє на території України не лише в просторових межах, а й у часовому поясі, що застосовується в Україні. Всі виборчі процедури (подання заяв, реєстрація, подача заяв і скарг, ухвалення рішень ЦВК, і друк і передача бюлетенів тощо) здійснюються за київським часом, а не з розрахунку початку голосувань на закордонних дільницях.
Здавалося б все. Але ж ні. ЦВК рішення суду…. просто цинічно не виконала. Проходить ніч. Настає день голосування. Закінчується голосування. А виконання рішення нема. І лише на шостий день після закінчення голосування ЦВК публікує постанову № 2112 «Про виконання судового рішення». Точніше, про його невиконання. Перевищуючи службові повноваження, ЦВК, в своїй розлогій постанові, коментує рішення суду, дає свої суб’єктивні оціночні судження, намагається пояснити неправильність рішення ВАСУ . Ось деякі юридичні висновки з ухваленої ЦВК постанови (дякую друзям юристам за спрощене пояснення):
1. ЦВК взяло на себе не властиві їй функції тлумачення Конституції України та КАСУ.
2. ЦВК чомусь визнала існування в Україні прецендентного права посилаючись у своєму рішенні на мотивувальну частину постанови Верховного суду України по конкретній справі, щодо застосування закону, який на сьогодні є нечинним.
3. Є абсолютно безпідставною аналогія моєї справи зі справою Мельниченка. Оскільки у справі Мельниченка судове рішення на його користь було ухвалене після проведення виборів і не могло вплинути на подію, яка на час його ухвалення відбулася (вибори депутатів). Натомість, в моєму випадку, рішення Суду було прийняте за 6 з половиною годин ДО початку голосування.
4. ЦВК встановила, що вибори в Україні починаються в 00:00 за Київським часом? Або ЦВК живе за австралійським часом?
5. ЦВК не виконало рішення суду. Жоден закон України не передбачає право ЦВК не виконувати судові рішення.
6. За умови існування системи закритих виборчих списків партій, виборці, на жаль, позбавлені права визначатися щодо кожного конкретного кандидата. Списки формуються партіями і оголошуються публічно на партійних з’їздах. Тому говорити про порушення прав виборців є абсолютно безпідставно. Не може суб’єкт владних повноважень виправдовувати свою відмову усувати допущене ним порушення виборчих прав особи тим, що, на його думку, можуть бути порушені права інших осіб.
Чи мала право ЦВК ухвалювати таку постанову? Звісно, що ні. В правовій державі вона повинна була виконати рішення суду. Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Невиконання судового рішення полягає у невжитті службовою особою, до якої звернуто виконання вироку, рішення, ухвали або постанови суду, що набрали законної сили, передбачених законом заходів щодо їх виконання.
Невиконання Постанови ВАСУ № 875/81/14 підпадає під ознаки злочину, передбаченого ст. 382 Кримінального Кодексу України.
У мене немає можливостей та повноважень змусити ЦВК виконати рішення суду. У правовій державі за це відповідають спеціальні органи, які утримуються за кошти платників податків. І якщо наша держава вважає себе правовою, то такі дії щодо ЦВК повинні бути вчинені. Відповідні заяви про злочини я подав відразу, про що маю копії з реєстраційними відмітками. Мені залишається повторити за Овідієм: «Я зробив усе, що міг; хай хто може, зробить краще».
Хочу також наголосити, що я не збираюся добровільно відмовлятися від наміру балотуватися, не планую емігрувати за кордон, чи вчиняти інші безглузді речі. Натомість, я буду захищати мої права через позови в суд, аж до Європейського суду з прав людини, щоб отримати депутатський мандат та разом з побратимами з Майдану по фракції «Народного фронту» старатися змінити стару систему. Ми боремося за правову державу, де право є не порожнім словом, а фундаментальною цінністю. Це моє особисте АТО, і я пройду його до кінця. На все Божа Воля – тому все буде добре
P.S. Хочу подякувати моєму київському юридичному Другу, який постійно мене підтримував морально та в найважчі хвилини не дозволяв опускати руки і розчаровуватися. Його теза про те, що на нашому боці Правда і тому потрібно боротися, разом з куполами Софії Київської, давали мені Віру в перемогу. Дякую також всім тим простим Людям з великої літери, котрі підтримали мене в цей складний період.
Олесь Городецький – громадський активіст, координатор Оргкомітету Євромайдан Рим
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
