Гроші на Донбасі відразу вилучають бойовики – муфтій Саїд Ісмагілов

Ландиш Харрасова

Муфтій Духовного управління мусульман України «Умма» Саїд Ісмагілов, ще влітку розповідав про нове життя на Донбасі безпосередньо з Донецька, у вересні він покинув місто і перебрався до Києва. В інтерв’ю Радіо Свобода він розповів про нинішню ситуацію в Донецьку, про страхи окупації, про російських військових і озброєння, про вплив російської пропаганди.

– Мусульмани Донецька почувають себе погано. Нікому не хочеться перебувати в епіцентрі війни.

– Чи відремонтували Соборну мечеть, в яку в серпні потрапив снаряд?

– Ні, ще не відремонтували. На цій території, як і раніше, йдуть бої, починаючи з травня по сьогоднішній день. Там якраз по околиці Донецька в районі аеропорту проходить лінія фронту. З одного боку там стоять українські збройні сили, з іншого – збройні сили сепаратистів. Це всі так називають – збройні сили сепаратистів, а фактично це російські війська. Сепаратисти давним-давно закінчилися, їх не так багато було, тих, хто готовий був битися, тепер це професійні російські війська.

– Соборна мечеть закрита тепер?

– Вона не те щоб закрита. Є людина, яка виконує функції імама. Сам він пропонує говорити, що вона не закрита, а функціонує в обмеженому режимі, оскільки люди все одно звертаються. Тобто якщо немає боїв і перестрілок, то люди можуть туди порівняно безпечно дійти, тому що ніхто не знає, коли може знову поновитися перестрілка.

– Там можуть збиратися мусульмани?

– За тими відомостями, які я отримую, іноді збираються. Але зараз там пробоїна в куполі, вона не відремонтована. Є друга пробоїна – пізніше ще один снаряд потрапив в двері мечеті. Але, незважаючи на це, в тих залах, в яких безпечно, періодично проводяться молитви.

– Друга, маленька мечеть відкрита?

– Мечеть «Аля-Маль» знаходиться в іншому кінці міста, ближче до Макіївки, в Калінінському районі, досить далеко від місця боїв, вона ніколи не закривалася і функціонує щодня. Власне, зараз більшість прихожан, які залишилися в місті, туди й ходить, оскільки це безпечніше. Війна – якщо почали стріляти, то вже пізно когось звинувачувати. Розуміємо, що якщо стріляють у одних людей, вони не хочуть вмирати, починають захищатися, відкривають вогонь. Сепаратисти обстрілюють територію Донецька, довколишні населені пункти, там теж є люди, вони хочуть жити. У відповідь українські збройні сили намагаються вести вогонь саме по місцях, де розташована артилерія.

– Як сепаратисти ставляться до мусульман?

– У них між собою досить серйозні протиріччя, між цими квазіутвореннями, тому можна говорити тільки окремо. Про Луганську область я нічого не знаю, тому що вона розбита на різні зони, які контролюють різні угруповання з різними командирами, і між ними немає єдиної координації. У них там постійно, як у фільмі «Весілля в Малинівці», влада змінюється. У Донецькій області у сепаратистів більш-менш все централізовано. І там заявили, що єдино дозволеним є православ’я Московського патріархату, навіть не стільки Московського патріархату, а Російської православної церкви – це називається єдиною дозволеною релігією. Терпимо ставляться до мусульман, які повинні підкорятися, як вони його називають, «муфтієві ДНР».

– А хто цей «муфтій ДНР»?

– Ми і самі ще не розібралися. Тому що там кілька персонажів, всі вони з Макіївки, претендують на те, щоб стати ватажками мусульман на цій території. Інформація надходить суперечлива, то називають одну людину, ця людина відмовляється, потім називають іншу людину. Але сказали, що до тих мусульман, які будуть підпорядковуватися цій структурі, будуть ставитися терпимо. Що стосується інших релігій, наприклад, католиків, греко-католиків, православних Київського патріархату, протестантів, до них відносяться нетерпимо, відкрито називають ворожими агентами.

– Дівчата в хіджабах, мусульманки нормально себе почувають?

– Поки не отримували інформації про те, щоб дівчат у хіджабах хтось чіпав. Там багато людей з Кавказу, з Осетії, з Абхазії. Це не сепаратисти – це російські війська, давайте говорити чесно і відверто. Тобто це російські війська, кадрові офіцери, які просто позрізали погони і шеврони. Ми їх не бачимо, але ми не дурні, ми теж все чудово розуміємо. Коли зі мною на вулиці розмовляє людина з московським акцентом російською мовою і поняття не має, на який вона вулиці знаходиться в Донецьку, я розумію, що це не просто не донеччанин, а це взагалі людина не з нашої країни. Можна скільки завгодно називати їх ополченцями і ким завгодно, але фактично зараз це вже відкрита велика кількість техніки та військових заходить з боку Росії. Тому немає жодних підстав говорити про міфічних повстанців.

– Ці приїжджі вихідці з Кавказу, вони приходять до мечеті?

– Буває й приходять. Не люблять афішувати себе, прийшли, помолились і пішли – найчастіше так і відбувається. Люди намагаються не називати себе, не говорити звідки. Небагато приходять. Але ті, хто приходять, всіляко уникають розпитувань.

– Просто здійснюють намаз і йдуть?

– Так. Іноді навіть озброєні приходять до мечеті, читають намаз і йдуть. І досить небезпечно ставити якісь зайві питання, тому намагаються не розпитувати. Якщо людина не хоче відповідати і не хоче йти на контакт, то ніхто і не наполягає. Самі розумієте, менше знаєш, відчуваєш себе спокійніше. Імами, які залишилися служити на місцях, вони отримували певний інструктаж від служби НКВД-КДБ, як її називають донецькі сепаратисти, – про що можна говорити, про що не можна говорити. До них приходили. Імами, як і всі люди, обережні, не дозволяють собі сказати зайвого, щоб не було проблем.

– Російське телебачення розповідає, що люди в Донецьку в основному підтримують сепаратистів.

– Ті, хто підтримують, мають можливість говорити про це відкрито. Ті, хто не підтримують сепаратистів, бояться про це говорити відкрито, мовчать або роблять вигляд, що їх все влаштовує. Це дуже небезпечно – висловити іншу точку зору. Доноси зараз як в 1936 році, за 50 гривень здають сусіди сусіда. Навіть оголошено винагороду, якщо здаси, як це любить називати російське телебачення, «бандерівця» або ще когось, тобто людину, яка підтримує свою країну, свою батьківщину. Якщо вона наважиться сказати це вголос, то на неї можуть легко донести і навіть отримати за це якусь мізерну винагороду. І найсумніше, що деякі люди цим не гребують. Тому говорити про підтримку ми не можемо, ми можемо говорити про страх. Російське телебачення – це головна зброя пропаганди. Власне, без російської пропаганди нічого б цього, що зараз відбувається, не сталося. Оскільки дуже ангажовані, часто брехливі сюжети транслюються постійно по тим каналам, які включені на території окупованих областей, і ніяких альтернативних каналів там немає. Перше, з чого починався цей конфлікт, – те, що всі українські телеканали відключили, навіть музичні, навіть дитячі, і показували виключно пропагандистський телебачення, тобто «Лайф-Ньюс», «Росію-24», вже місцеві з’явилися телеканали сепаратистів. У них там все підігнано, вся політика інформаційна звірена. Тобто вони створюють інформаційний простір, в якому показують, що всі підтримують, всі раді, що все буде добре. І так само показують, що Україна – це погано. Тут ще питання, що первинне – картинка або люди. Я, наприклад, глибоко переконаний, що первісніша картинка. Картинка формує уявлення людей, бо вони потрапили в інформаційну залежність, вони вірять тому, що їм показують. Навіть люди, які виїжджають за межі окупованої території, їдуть до України, вони бачать, як всі спокійно живуть, діти гуляють на вулиці, ніхто нікого не чіпає ні за російську мову, ні за що інше. Але, повертаючись на свою територію, вони знову потрапляють в середовище цієї пропагандистської кампанії. Тому я вважаю, що інформаційна війна первинна, а за нею вже підтягнулися люди, які в неї повірили.

– Українська держава припинила соціальні виплати. Що чекає людей, як вони будуть жити?

– Усі люди кинулися на територію, яку контролює України, щоб оформляти собі документи і отримувати на цій території свої пенсії, соціальні допомоги і так далі. Зараз величезна черга у всіх прилеглих населених пунктах. Люди виїжджають, оскільки давним-давно розбомбили рейки, виключно автотранспортом добираються в довколишні населені пункти, які контролює України, там переоформлюють свої всі пенсії, допомоги і все інше. Неможливо доставити безпечно гроші на окуповану територію, ці гроші відразу вилучаються бойовиками. Останній випадок був, що пограбували в Донецьку два банки, один державний, один приватний. Люди стояли з 8 ранку, чекали своїх пенсій, коли інкасатори увійшли з мішками грошей в банк, відразу ж з’явилися бойовики, закрили банк, попросили всіх людей покинути приміщення, і більше він не відкрився, ясна річ, що грошей ніхто не отримав. Тобто пересилати готівку, щоб вона не дійшла до адресатів, а її вилучали люди, які не симпатизують країні? Можна мішками завозити гроші, вони все одно людям не потраплять. Цим пояснює уряд те, що вони не можуть гарантувати доставку грошей.

– А магазини працюють?

– Не всі. Звичайно, асортимент набагато менший. Проблема не в їжі, їжу якусь можна придбати, хоча і ціни на неї зросли, проблема в живій готівці, тобто на руках у людей мало грошей. Оскільки вони не можуть отримати гроші на цій території, ні з банкоматів, ні в касах, зарплати не виплачуються. Хто повезе туди гроші, якщо дуже легко приставити автомат до голови і відібрати їх? А якщо будуть чинити опір, то пристрелять і все одно відберуть.

– Який прогноз у Вас на майбутнє – через півроку після початку військових дій?

– На думку самих донеччан, очікується подальший наступ на інші регіони України. Постійно входить величезна кількість російської військової техніки важкої – танки, артилерія, установки «Град», радіаційні різні станції, які глушать роботу військової авіації. Територія напхана солдатами і озброєнням настільки, що місцеві жителі вважають, що немає сенсу завозити стільки військ і стільки техніки, якщо не буде подальшого наступу. Тримати їх там взимку, годувати і обігрівати немає ніякого сенсу. Для чогось їх завезли. Як кажуть, якщо в першому акті на стіні висить рушниця, в останньому вона вистрілить.

Оригінал матеріалу на сайті Російської редакції Радіо Свобода