(Рубрика «Точка зору»)
Майже водночас із фактичним оголошенням про «злив» і так бутафорної так званої «Новоросії», по той бік здорового глузду – в угрупованні «ДНР», що визнане в Україні терористичним – вирішили ще й дозволити всім бажаючим носити вогнепальну зброю.
Декотрі прихильники вільного володіння зброєю в Україні одразу ж назвали рішення цього маріонеткового угруповання розумним, мовляв, який прогрес, а вітчизняну владу – недалекоглядною, бо досі цього не зробила на підконтрольній собі території.
Угруповання «ДНР» – поганий приклад
До традиційних аргументів про можливість захиститися від різних злочинців та від самої влади, цього разу додався той, що в разі чергового наступу Росії, прості українці матимуть чим відстрілюватися від загарбників. Це має ускладнити найманцям і терористам просунутися вглиб країни.
Воно то на перший погляд наче і так, але дозвіл на зброю точно так само й цілком легально отримають різного роду ватники і сепаратисти зі звільнених територій. У деяких містах їхня чисельність досить велика, і легалізація зброї у них радше дозволить Росії спробувати захопити ці території, ніж захищатися проукраїнській меншості.
Так само дозвіл на вільне володіння зброєю точно обернеться кривавими конфліктами далеко поза зоною бойових дій. Будь-яка суперечка чи протестна акція з простої штовханини переростатиме в перестрілку, в котрій калічитимуться та гинутимуть невинні люди.
Дозволяти вільне носіння зброї в такі нестабільні часи – це безвідповідально. Немало злочинців на свій страх і ризик готові підривати людей, коли це незаконно, то чого можна очікувати, коли кожен другий вважатиме себе рукою всесвітньої справедливості?
Прихильники надання такого права усім охочим, звісно, скажуть, що матимуть її лише ті, хто зможе собі дозволити та отримає відповідний дозвіл, в тому числі й від психіатра. Але ж ми чудово знаємо, як наразі в Україні виробляються всеможливі довідки.
А чорний ринок люб’язно розгорне свої обійми для тих невдах, котрим якимось дивом таки не вдасться отримати тих самих дозволів, але котрі хочуть не відставати від загальної течії. Ба більше, через конкуренцію з потраплянням зброї із зони АТО, ціни підуть донизу, що лише збільшить попит.
У випадках, коли мова йде про чиюсь безпеку, то перш за все потрібно пам’ятати про реалії, за котрими живе країна, а в них не все так гладко, аби забезпечувати громадян вогнепальною зброєю.
Тим паче не слід захоплюватися втіленням цієї ідеї на окупованих територіях Донецької області. Така близькість цього дозволу до заяв про «повернення в Україну на своїх умовах» виглядає невипадковою. Роздача зброї цивільному населенню – додатковий аргумент, аби українській владі не хотілося брати назад анексовані території в такому вигляді. А якщо й брати, то мати додатковий головний біль не тільки з розгромленою інфраструктурою та промисловістю, із божевільними терористами, так ще й з населенням із вогнепальною зброєю на руках.
Дали пістолет – далі викручуйся сам
При самій же згадці про цей дозвіл в угрупованні «ДНР», в уяві мимоволі постає старий анекдот про міліціонера, котрий не приходив кілька місяців по зарплату, бо думав, що «дали пістолет і крутися, як можеш».
Десь саме так і вчинили на окупованій території – їжі бракує, а так – бери пістолет із російської гуманітарки і крутись, як вмієш. Може й продукти здобудеш. Скільки людей при цьому загине – нікого не цікавить.
Брати приклад із бананових кремлівських маріонеток – зовсім не вихід. В Україні наразі немає культури володіння зброєю, люди не усвідомлюють, яка це небезпека та відповідальність. У цьому випадку все ще й множиться на ситуацію в країні. Тому, в сучасних умовах дозвіл на вільне носіння вогнепалу – це те саме, що кинути в кімнату з бочками пороху запалену шашку динаміту. Сумніваюся, що саме цього бажають прихильники вільного володіння зброєю.
Назарій Заноз – політичний оглядач, публіцист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
На цю ж тему:
 27.05.2015Володіння зброєю. Самозахист «не на часі» не буває Знаєте, чому суперечка щодо зброї в Україні часто носить характер діалогу глухого з німим? далі |
