Верховна Рада і більшість місцевих рад визначили Росію країною-агресором. Однак досі між Києвом і Москвою діють сотні міждержавних угод. Більшість з них давно вже мають бути скасованими, але є ті, від яких Україна відмовитися не може. Тижневик «Фокус» вирішив дослідити, під якими домовленостями стоять підписи українських президентів і прем'єрів і чому угоди про дружбу з Росією як і раніше залишаються в силі. Зокрема, експерт видання констатує, що весь блок договорів щодо Криму і Чорноморського флоту Україна денонсувати не може. Інакше втратить можливості закликати до відповіді Кремль за анексію півострова. Найцинічнішим же з урахуванням того, що відбувається нині на Донбасі є меморандум про боротьбу з тероризмом, підписаний між Україною і Росії три роки тому. Згідно з цим документом Росія, зокрема, зобов'язується ділитися інформацією про терористичні загрози проти України, а також джерела фінансування терористичних організацій.
Євросоюз готується до переговорів із Росією про відправку гуманітарної допомоги, на суму приблизно в мільярд євро на рік, на окуповану частину Донбасу. Така ініціатива, на думку дописувача «Українського тижня», є недоречною як щодо путінської Росії, так і стосовно України. Він вважає, що йдеться про цілком недоречне заохочення агресії Кремля, про мовчазну згоду на те, щоб Донбас став новою зоною замороженого конфлікту, подібною до Нагірного Карабаху, Абхазії чи Придністров’я. Натомість як українці, так і представники ЄС повинні знати: Брюссель працює на якнайшвидше завершення конфлікту, навіть коли всі розуміють, що легко й просто нічого не зробиться. Хоч би який шляхетний привід мав візит, котрий готують у ЄС, сутність його контрпродуктивна, якщо справді дбати про загальну європейську безпеку. На цьому наголошується в статті «Тіньовий бік європейської гуманітарної акції на Донбасі».
Власники українських банків завдали державі збитків на суму в 117 мільярдів гривень, що втричі більше, наприклад, бюджету Міноборони, констатує тижневик «Фокус». Ніхто з них не покараний. Адже чек оплатять вкладники і платники податків. Всього постраждали 4 960 000 вкладників, і лише третина з них отримають виплати в рамках гарантованої суми – не більше ніж 200 тисяч гривень. Видання наголошує, що таке фіаско – закономірний результат роботи банківської системи, яка досі існувала в Україні. А криза і революція оголили ці проблеми. Докладніше про банки і їхніх власників, які завдали найбільших збитків вкладникам і державі, йдеться в статті «Як нагріти країну на 100 мільярдів і вийти сухим з води».
