Нинішній український уряд подає приклад у володінні англійською мовою, вже в дорослому віці і порівняно нещодавно англійську мову вивчив президент України Петро Порошенко. Чимало українців, які прийшли працювати до уряду з громадського сектору, також вільно володіють англійською, багато з них мають закордонні дипломи. Але для більшості українців бути двомовним означає, частіше за все, вміти говорити російською, або, в реаліях великих міст на сході і півдні України – пересилити себе і вивчити державну мову. Про те, чи заговорять українці англійською як другою мовою, і як цьому можна посприяти, ми говоримо з Богданом Оришкевичем, людиною, яка багато років допомагає українським студентам знаходити стипендії для навчання у найкращих університетах Сполучених Штатів у рамках створеної ним програми USA/USA.
– По-перше, можна сказати, що це початок. Я думаю, що повинен бути не рік англійської мови, а Україна повинна стратегічно думати, як вкорінити англійську мову в різні сектори, де вона необхідна. Є багато людей, таких, як Святослав Вакарчук, які добре володіють англійською мовою, і вони могли би заохотити людей, щоб вони використовували вже наявні можливості British Council, через US AID, інші організації, Американську амбасаду чи навіть Австралійську амбасаду, викорстовували також засоби і матеріали, які є в інтернеті чи в книгарнях.
Всі матеріали є, на кожному рівні вичення англійської мови
Є програма, на яку Білл Гейтс дав гроші, – «Бібліоміст», і через ці сльські бібліотеки, які мають доступ до «Бібліомосту», можна все зібрати. Всі матеріали є, на кожному рівні вичення англійської мови.
Я думаю, що українці дуже талановиті до мов. Тут є питання не здібностей, а знання тих можливостей, які нині існують. Я маю таких студентів, що я не можу пізнати, що вони не є з Америки. Я вам такий дам приклад: в 1993 році ще ми мали дівчину, яка написала нарис, і я не міг вірити, що вона з України. Це були перші роки цієї програми, і я їй кажу: де ти так вивчила мову?!
– В чому тоді проблема? Є люди, які настільки добре вивчають англійську мову, перебуваючи в самій Україні, не виїжджаючи за кордон, і, з іншого боку, так багато людей, які не можуть навіть елементарне речення скласти англійською мовою.
– Я думаю, потрібна мотивація людям, щоб вони розуміли, що навіть якщо вони будуть знати 50 чи 100 англійських слів, і вони живуть в селищі чи в селі, чи в районі, то це додасть мотивацію їхнім дітям.
– Знання англійської мови відкриває дорогу до світу науки, до техніки. Наприклад, скандинавські країни ведуть перед серед тих найкращих знавців англійської мови, але чи це не буде на шкоду їхнім національним мовам? Мовців їхньої мови, наприклад, норвезької, не так багато. Чому вони не бояться того, що вони зникнуть з європейської мовної карти?
– В Америці наша держава є повністю англомовна. Є інші держави, де люди уживають одну мову вдома, другу мову – в роботі, третю мову – в релігії. Я думаю, що люди дуже гнучкі. Якщо люди мають самоповагу, вони будуть зберігати ту свою корінну мову, все залежить від обставин в данім суспільстві.
– Якщо говорити про тих молодих людей, які прийшли працювати нині в український уряд із приватних компаній, там, де вони вживали англійську мову як головну свою робочу мову, вони говорять про те, що взагалі було би непогано, щоб все діловодство українське перевести на англійську мову. І тоді звучать голоси людей, які говорять про те, що таким чином можна взагалі «перестрибнути» українську мову. І тоді українська мова виявиться такою, що її непотрібно знати. Чи тут є небезпека?
В уряді все повинно бути українською мовою
– Я думаю, що урядовці не можуть забути про загальне населення. Загальне населення розмовляє українською мовою. Вони мусять, в уряді все повинно бути українською мовою.
Є небезпека в тім, що до уряду беруть людей, які взагалі не знають українську мову і не мають українського коріння
Я думаю, що цей уряд в дуже складних обставинах, – я не хочу критикувати, але хочу дати заувагу. Він звернувся до грузинів, до німців, до естонців, литовців, і він не шукав українських потенційних чиновників, які одержали освіту за кордоном. Можна було знайти людей, які знають вже українську мову. Є небезпека в тім, що до уряду беруть людей, які взагалі не знають українську мову і не мають українського коріння.
– Ви маєте студентів, якими ви займаєтеся вже впродовж багатьох років. Наскільки їхнє знання англійської і української відповідає тим потребам, щоби ці люди, які потім отримують за кордоном, в Америці, скажімо, освіту могли повернутися і бути державними чиновниками?
– Ми маємо одну дуже важливу проблему, але це можна розв’язати. Коли студент приїжджає до Сполучених Штатів, він вивчає, скажімо, математику, хімію, навіть політологію англійською мовою. І тоді йому починає бракувати українських слів. Я думаю, що має бути досить активний студент, щоб він зберіг мову і знайшов оті всі відповідники українською. Але цей талант дуже вартісний, і я думаю, що український уряд міг би поцікавитися ними і доставляти їм можливості чи науковців, які могли би з ними поспілкуватися, щоб допомогти навіть виробити українську термінологію, яку вони вивчають, скажімо, в Гарварді, Массачусетсі, в Колумбії чи в Стенфорді.
І я навіть пам’ятаю, 25 років тому була жінка, яка приїхала на Фуллбрайт до Сполучених Штатів, до Колумбійського університету, і вона хотіла відразу друкувати підручник – вчити американців українській мові. Я їй кажу: «Пані професор, Ви знаєте, американці не будуть вивчати українську мову, доки Україна не буде успішною державою, але, щоб Україна була успішною державою, Ви повинні слухати наших студентів, допомогти їм мислити своєю, українською, мовою». Так що тут ці талановиті люди, які вивчають складні науки, в силі це робити двомовно.
