Із українського Слов’янська до турецького Ерзинджану. Майже 350 етнічних турків 25 грудня відправилися двома чартерними літаками, як вони самі кажуть, подалі від війни – в Туреччину. У турецькому посольстві стверджують, що нинішня гуманітарна акція геть не пов’язана з погіршенням стосунків Туреччини із Росією, при ухваленні рішення про вивезення турків-месхетинців із зони АТО вирішальну роль відіграли минулорічні бойові дії в Слов’янську. Посольство Туреччини впродовж місяця обіцяє допомогти з авіаперельотами до їхньої країни трьом тисячам представникам цієї народності.
«В Україні прожила 26 років. Усе одно треба їхати на батьківщину, аби наші діти вже нікуди не переїжджали, як ми туди-сюди. Дякуємо українському народу, але треба на батьківщину», – сказала літня жінка, яка назвалася Анею, йдучи на реєстрацію. Вона повторювала раз за разом теплі слова на адресу українців і сусідів зі селища Червоний Молочар. Більшість її друзів разом із нею вирушають до Туреччини.
Ця жінка одна з перших оселилася в Червоному Молочарі, що під Слов’янськом – це було 26 років тому, коли турки-месхетинці у пошуках плодючих земель оселилися в Слов’янську Донецької області, перед тим переживши сталінські репресії, депортацію з Грузії 1944 року. За даними істориків, у той час понад 100 тисяч турків-месхетинців ешелонами відправили в Узбекистан, Киргизстан і Казахстан.
Через багато років їм таки дозволили вільно пересуватися по СРСР, але народові забороняли повертатися до рідних земель Грузії. Аналогічні перепони радянська влада чинила і для кримських татар.
«Ой, треба так довго розповідати звідки, куди… це така довга історія. Нас коли підняли 1944 року з Грузії, ми ж турки-месхетинці, нас розкидали по Середній Азії. А через 40 років ми піднялися і відправилися в Росію, а потім поїхали в Азербайджан, а звідти приїхали в Україну. Ми б залишилися тут жити, але ви дасте гарантію, що завтра нічого не станеться? Ні! А там гарантію дають», – емоційно каже 67-річний Ваїд Мамедов.
Дідусь Ваїд разом із дружиною з собою забирають 14 онуків, 3 синів і 2 доньки. Тут родина заробляла землеробством. «Перець, синенькі, капуста, помідори, огірки все вирощував. І землю – продав» – на словах про землю чоловік тяжко зітхає. Попри те, що він не знає, яку роботу йому запропонує турецька влада, дідусь із оптимізмом дивиться на життя в Ерзинджані. Каже: та ж обіцяли надати житло і допомогти з заробітком.
Уряд вирішив допомогти туркам-месхетинцям із зони бойових дій – посол
За даними посольства Туреччини, в Україні мешкає 8-9 тисяч турків-месхетинців. При цьому майже 70 відсотків гуртувалися в Слов’янську, в цьому районі. За словами посла Туреччини Йонета Джана Тезеля, люди, які опинилися поблизу військового конфлікту на Донбасі, звернулися по допомогу до турецького уряду щодо можливого виїзду зі Слов’янська.
«В результаті серйозних зіткнень у Слов’янську в багатьох цих людей було пошкоджене, зруйноване житло, і поля прийшли в непридатність для землеробства. Ці люди звернулися до турецького уряду. Кабмін вирішив допомогти не всім, а тільки тій частині турків-месхетинців, які опинилися в зоні бойових дій», – повідомив посол.
Фаріда під Слов’янськом залишає напівзруйнований будинок, жінка каже, що у родини не було фінансової можливості повністю відбудувати хату після артобстрілів, тож є сподівання на новеньке житло в Туреччині.
«В той день там був батько з чоловіком, вони переховувалися у льосі. Тоді й усе бахало, вибухало. Влучило і в наш будинок», – згадує страшний день для родини Фаріда.
Представники турецької влади повідомили, що етнічні турки, які полишили Слов’янськ, у Туреччині матимуть статус переселенців і одразу отримають медичну та соціальну допомогу.
На першому етапі всім буде надано житло, воно готовеЙонет Джан Тезель
«Ці люди будуть перебувати в Туреччині як переселенці із наданням місця проживання. На першому етапі всім буде надано житло, воно готове. У питаннях отримання дозволу на працевлаштування їм також буде всіляке сприяння», – зазначив посол Йонет Джан Тезель.
«Нам сказали, що там приготували в будинках крісла, канапи, подушки та ковдри, тільки візьміть посуд: баняки, тарілки – так нам радили», – каже дружина діда Ваїда, Махпіла Шамшадова. Але за доброю українською традицією жінка напакувала з собою консервації власного приготування – на перший час, щоб харч був.
Місто Ерзинджан розташоване на південному сході Туреччини, якраз поблизу історичної батьківщини турків-месхетинців – Грузії.
«Ми їдемо блище до батьківщини», – повторювали в харківському міжнародному аеропорту пращури турків, котрих насильно вивезли із грузинської Месхетії.
У січні цього року порятунком етнічних поляків із Донбасу опікувалося МЗС Польщі. Тоді на постійне проживання до Польщі забажало переселитися майже 200 осіб, що мешкали в Луганській та Донецькій областях.
