Оподаткування в угрупованні «ДНР»

Фінансово-економічна ситуація на окупованих Росію територіях Донбасу з кожним днем погіршується і викликає у людей безвір’я та песимістичні настрої. Заборгованість по заробітній платі, пенсіях та соціальних виплатах росте, а ціни на ринку та магазинах теж не стоять на місці.

Рублеві потоки, які надходили з боку Росії та йшли на виплату пенсій та соціальної допомоги людям, суттєво зменшилися, бо сама Російська Федерація потерпає від економічної кризи, викликаної падінням цін на нафту та санкціями, накладеними за розв’язану проти України агресію. Керівництво ніким не визнаних «республік» було змушене задуматися над проблемою самофінансування.

Як наслідок, із 1 січня 2016 року запрацювала нова система оподаткування в «ДНР». Головним джерелом податкових надходжень стали підприємці, бо великі підприємства – фабрики, заводи, шахти – розбиті війною та порізані на металобрухт.

Минулого тижня група підприємців в кількості приблизно 70 осіб зібралися біля податкової адміністрації міста Торез із вимогою роз’яснити, як повинна працювати нова система оподаткування, та з болісним питанням, як вести свій бізнес в умовах важкого податкового пресингу та низької купівельної спроможності населення. Нова податкова система в «ДНР» викликає багато зауважень у підприємців та спеціалістів бухгалтерського обліку, бо була не розроблена, а скопійована з податкового законодавства України та Росії.

Відомий спеціаліст із надання бухгалтерських послуг Антон Ястремський на своєму сайті наводить інформацію про те, що «розміщений у мережі інтернету закон про податкову систему в «ДНР» має не видалені гіперпосилання навіть на сайт Верховної Ради України і по суті не писався, а копіювався з різних джерел за допомогою «гугла» і клавіш Ctrl-C/ Ctrl-V, так як пишуть трієчники реферати на першому курсі».

На підприємців звалився цілий вал нових податків та різних зборів – податок на прибуток, податок з обороту, водний збір, рибний збір, плата за землю, збір за користування надрами, екологічний податок, хмільний збір та податок на транспортні засоби... Дивно чути те, як пояснюють введення так званого хмільного збору, під який потрапляє навіть продаж безалкогольного пива – отримані кошти підуть на розвиток виноградарства на Донбасі! Це у зруйнованому війною, насиченому вибухівкою та мінами регіоні.

Від податку на транспортні засоби звільняються інваліди – якщо на нього зареєстровано декілька транспортних засобів, то від оподаткування звільняється тільки те, на яке податок найменший. Якщо десь у гаражі ржавіє мопед, то звільнять від оподаткування саме його. Під категорію транспортних засобів потрапило майже усе, що їздить, літає та плаває.

Найбільше питань та непорозумінь викликав податок із обороту, який у мережі інтернету обізвали «сурогатний ПДВ». На відміну від України та Росії, де діє повноцінний податок на додану вартість, в «ДНР» вирішили перекласти затратне проведення цього податку на голови та руки підприємців. Тепер кожний проданий товар, зроблена робота чи отримана послуга має фіксуватися за допомогою касових апаратів та спеціальних так званих книг обліку розрахункових операцій. Ніхто не знає, як буде виглядати ця книга, як її вести та розраховувати цей податок. Усі підприємці були вимушені придбати касові апарати російського виробництва, відомого ще з радянських часів підприємства «Іскра». В них закладена погодинна система фіксації, тому дуже важко щось змінити, якщо трапилася помилка.

Але головна проблема полягає не у тому, як оформити чи сплатити податок, а в тому як отримати дохід, як заробити в умовах ніким не оголошеної війни та економічної кризи. Діють об’єктивні економічні закони – щоб хтось щось купив, він повинен десь гроші заробити. Товар зараз на окуповані території надходить із Росії, де високі оптові ціни і купівельна спроможність громадян набагато вища. Тому, коли товар потрапляє на ринки та в магазини «ДНР», він не має збуту, бо в людей нема грошей, щоб його за високу ціну придбати. Ніхто нічого не придбав – нема доходу для підприємця. Нема доходу – не буде і податків. Не буде податків – не буде надходжень до бюджету. Тому ні з чого буде платити пенсії та соціальні виплати. Виходить порочне замкнуте коло.

Щоб якось вийти із цієї ситуації, іде процес самознищення економічної інфраструктури на окупованих територіях – ріжуть вагони та локомотиви, станки та конвеєри на металобрухт, добувають з поверхових копалень вугілля та вивозять до Росії. Донбас руйнують не тільки пострілами з гармат та з систем залпового вогню – його просто цілодобово вивозять за ніким не контрольований кордон. Щоб якось вижити та отримати заробітну плату, люди вимушені руйнувати власне середовище – свою рідну землю та рідне місто.

Економічна криза у Росії поглиблюється і чекати фінансування окупованих нею окремих районів Донецької та Луганської області не варто. Якщо на першому каналі російського телебачення у програмі «Здорово жити» вчать, як готувати шкірки з бананів, аргументуючи їх вживання високим вмістом клейковини корисної для кишечника, то дійсно у Москві настають важкі часи і санкції працюють.

Питання полягає у тому, як і коли окупований Донбас повернеться в Україну, чи станемо ми знову єдиним економічно-фінансовим цілим, спроможним подолати кризу та відбудувати все зруйноване і знищене ворогом?

Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез

Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org