«Розіп’ятий хлопчик» та неіснуючі «карателі» – українці не лише звикли до російських фейків, а й все більше жартують над ними. Утім, аби виробити «імунітет», знадобилось два роки. Європа, натомість, довгий час робила вигляд, що інформаційна війна Кремля її не стосується. Однак фейк про буцімто «зґвалтовану» 13-річну Лізу в Берліні свідчить, що європейським країнам слід пильнувати свій медіапростір. Тож чи сильно впливає зараз Кремль на те, які новини почує родина в Німеччині, Латвії чи Чехії? Про це у Празі говорили Якуб Каленський, керівник європейської зовнішньополітичної служби із боротьби з російською пропагандою, та Євген Федченко, співзасновник українського проекту StopFake.
Останні дев’ять місяців у ЄС працює команда (EEAS East STRATCOM Team), що відслідковує кремлівську пропаганду у медіапросторі європейських країн. «Все, що нам треба було – європейський StopFake», – говорить її очільник Якуб Каленський.
Головна задача, говорить він, – моніторити російські медіа в країнах ЄС та відслідковувати фейки. З часом, коли інформації збереться достатньо, вдасться прораховувати дії Кремля наперед, сподівається Якуб.
Команда регулярно публікує моніторинг російських медіа. Звертає увагу на те, що за останні кілька тижнів побільшало розмов про Україну. Зокрема, у різноманітних програмах темою випуску стали вигадані плани президента України Петра Порошенка почати повномасштабну війну проти Росії.
Фрагмент із моніторингу. Фейк про те, що Україна застосовує хімічну зброю для зомбування людей
Такі відслідковування актуальних «трендів» дезінформації дозволять Європі бути напоготові, говорить Якуб. І якщо далі інтерес «переключиться» на Латвію, наприклад, значить, там Росія щось задумала, каже він.
«Після Грузії нам здавалось, що таке більше не повториться. Але Росія робить це з Україною. Де гарантія, що це не повториться в Балтійських країнах?» – зауважує експерт.
Говоримо про пропаганду Росії чи пропаганду Кремля?
Водночас, Каленський, як і багато хто з європейських експертів, називає інформаційну війну «кремлівською», а не «російською». Так, каже він, можна відокремити медіа, які постять фейки, від тих, які ще намагаються говорити правду.
«Дождь» і «Новая Газета» досі намагаються чесно працювати, і там досі є журналісти». І вони досі хочуть знати, що на них звертають увагу, щоб не відчувати, що працюють намарно», – пояснює він.
Натомість, Євген Федченко, співзасновник українського ресурсу StopFake, зауважує, що частка тих, які ще не підконтрольні Кремлю та працюють без «вказівок згори», настільки мала, що їх можна не брати до уваги. І поділ на федеральні та приватні медіа також можна опустити, адже часто можна відслідкувати, як один коментар чи акцент по темі, використаний «акулою пропаганди», підхоплюється різноманітними дрібнішими каналами та сайтами для потужнішого впливу.
«Понад 90% росіян отримують новини виключно з ТБ. А більшість ніколи не було за кордоном, тож їх легко переконати в тому, що буцімто європейський світ руйнується», – говорить Федченко.
Водночас, додає, що значна частина аудиторії того ж StopFake – із Росії, і ці ж люди часто «голосують рублем», фінансують антипропагандистський проект. Тож попит на чесні новини в Росії ще є, каже Федченко.
Окрім безумовного впливу прокремлівських медіа в самій Росії, їхні позиції досить сильні і за кордоном, говорить він. Зокрема, російські RussiaToday, Sputnik, TАСС широко охоплюють європейський медіаринок та в низці країн мають дуже зручні умови для мовлення.
Російський «Супутник» розширює сітку мовлення
Захищаючи кожного свого лояльного Кремлю журналіста за кордоном, Росія, натомість, дуже вибірково дає візи іноземним медійникам, які хочуть працювати на її території. Окрім цього, авторитетні міжнародні видання часто додають «дочірне вкладення» у вигляді російської газети іншими мовами. Такі кроки, безумовно, суттєво розширюють вплив Кремля на те, про які новини за вечерею говорити у Франції чи Чехії.
«Окремі уряди не можуть боротись, якщо решта не залучаються», – говорить Федченко.
Тож що робити Європі?
За останні пару років світ змінився: усталені раніше політичні правила гри та домовленості більше не діють, а про нові держави-лідери ще не домовились, говорить Євген Федченко.
«Зараз діє щось дуже подібне до радянської пропаганди. Ми помічаємо подібні підходи, які використовувались колись для боротьби з Німеччиною, США», – наголошує він.
Тож одним із способів, яким Європа може захистити себе від пропаганди, може стати перегляд виданих російським медіа ліцензій на мовлення. Також більше моніторити інтернет, адже на відміну від епохи друкованих ЗМІ, зараз люди легко перепощують фейки, прочитавши лише заголовок.
Що ж стосується викривання тих фейків, що з’являються. «Якщо щось ходить як качка, і крякає як качка – це качка. Якщо бачите інформацію, яка не підкріплена фактами – це пропаганда. Якщо ж підкріплена – журналістика», – пояснює експерт.
Якуб Каленський додає, якщо історія підпадає під певний шаблон, під якусь ідеологічну лінію – це прокремлівська інформаційна кампанія. Утім, європейцю знадобиться значно більше часу, аніж українцю, щоб розібратись, де правда, а де фейк, говорить він.
«Але потрібно працювати в цьому напрямку. Якщо не спростувати фейк протягом 48 годин – думаю, його буде дуже важко спростувати для більшості аудиторії», – говорить Якуб Каленський.
Окрім цього, жителю Німеччини чи Чехії значно складніше пояснити, чому той чи інший канал або журналіст мають бути виключені з сітки мовлення – це апріорі сприймається як наступ на свободу слова. Тож поки масштаб поширення дезінформації в Європі встановити дуже складно, резюмує експерт.
На тему дезінформації:
 02.03.2016ЗМІ Росії повторно поширили фейк про Україну і Монголію Буцімто Верховна Рада України звернулася до парламенту Монголії з вимогою компенсації за руйнування Києва військами Батия далі  22.02.2016ЗМІ Росії вигадали 67 загиблих у день жалоби за Небесною сотнею Вони, передрукувавши новину агентства УНІАН за 2014 рік, видали її за сьогодення далі  16.02.2016Комісар «Фейк». Як львівські студенти обдурили журналістів Студенти журналістського факультету УКУ перевірили, наскільки сумлінно працюють вітчизняні новинкарі далі |
