У Чехії з 7 березня триває кінофестиваль One World про права людини. Україну там представляють сім картин, серед яких – документальний фільм «Як ми стали добровольцями». Цю мозаїку історій про вояків АТО зняли кінематографісти #BABYLON'13. Творці фільму кажуть, що найбільше чекають не перемоги на фестивалі, а реакції чехів на фільм про українських добровольців.
Ненависті немає, помсти теж немає, є правда
«Ненависті немає, помсти теж немає, є правда. Ви зараз стоїте на цій землі, у вас ростуть діти, і у мене ростуть діти – це правда. А хтось приходить і хоче захопити», – так пояснює доброволець Ден, чому він поїхав на фронт. «Як ми стали добровольцями» є такою мозаїкою різних пояснень, за кожним із яких – людська доля.
У своїх монологах герої говорять про Майдан, Донбас, поранення, а також близьких людей, яких хочуть захистити. Серед добровольців – піаніст, програміст, навіть актор лялькового театру. Є також кадри, які місцеві жителі привозять воякам молоко, сир та хліб велосипедами, тому що в них «також є діти». Є документальна зйомка затриманих чоловіків, які на камеру озвучують, де служать в складі російської армії.
Прем’єра фільму в Україні відбулась торік на День пам’яті та скорботи за загиблими в Іловайському котлі. А на фестивалі в Празі на перший міжнародний показ його повезли співавтор картини Олександра Чупріна та оператор Ілля Єгоров.
«Ми вдвох є учасниками #BABYLON'13, а ініціатива фільму належить іншій учасниці проекту – Ларисі Артюгіній. Вона запропонувала поїхати до батальйону, який формувався в травні 2014 року. З цього все почалось, і, зрештою, з відзнятого ми зробили фільм», – розповідає Олександра Чупріна.
За словами Чупріної, персонаж, який найбільше її вразив, – Михайло «Лермонтов». Чоловік був кадровим російським військовим, проте в 1999 році переїхав до Дніпропетровська і наступні 10 років служив вже в українській армії.
«Його не було на Майдані, але він пішов воювати. Тому що по-іншому не міг. І казав, що він воює за світлу сторону Росії, а не таку, яка зараз», – говорить вона.
Інтерв’ю з жінками, які пройшли Ілловайський котел, не потрапило до фільму
Історії не всіх яскравих людей потрапили до фільму, каже Олександра. Зокрема, кадри з жінками-добровольцями лише епізодично потрапили у фінальний монтаж.
Ми записали велике інтерв’ю з жінками, які були в Іловальському котліІлля Єгоров
«Ми записали велике інтерв’ю з жінками, які були в Іловальському котлі. Але проблема – це обрати пріоритетні історії. На жаль, у півтори години не можна вмістити всіх хороших персонажів», – каже оператор картини Ілля.
В рамках фестивалю One World «Як ми стали добровольцями» покажуть тричі, запланована також дискусія з глядачами. Олександра Чупріна розповідає, що схожий досвід у них є – фільм возили в Литву та Латвію. І глядачі хапались за можливість розпитати, що ж відбувається в Україні, каже вона.
«Покази були у Вільнюсі та Ризі: у Сеймі та Союзі кінематографістів. Там було достатньо багато людей, і після фільму було обговорення. В Литві нас і так усі підтримують, казали, що такі фільми важливо бачити», – каже Чупріна.
Водночас, додає вона, в Латвії ставили провокативні питання: «Мовляв, нащо ми придумуємо, що там (в зоні АТО – ред.) є російські військові. Хоча у фільмі є прямі докази цього».
Це не розслідування, не спроба зробити роботу за прокуратуруІлля Єгоров
«Люди часто казали, що вони не побачили якихось відповідей точних, фактів. Але ж це не розслідування, не спроба зробити роботу за прокуратуру. Ми намагаємось не через факти, а через реальні історії показати відвертість того, що відбувається», – додає оператор.
В рамках фестивалю «Як ми стали добровольцями» покажуть у Празі тричі. Окрім цієї картини, до блоку фільмів «Україна неспокійна» потрапили також «Вибір Олега», «Бранці», «Повернення додому», «Вантаж 200 неоголошеної війни», «Майже святий» та «Російський дятел». Фестиваль One World триватиме з 7 до 16 березня. За підсумками переможцям присудять низку нагород: за режисуру, за відстоювання прав людини, за найкращий студентський фільм та інші.
