В окупованому Торезі гостро виникла проблема збуту вугілля, яке добувається як на великих шахтах промислового видобутку, так і на чисельних нелегальних копальнях – «дірках».
Добуте вугілля накопичується у великі гори, сиплеться через огорожі та паркани. Мабуть, відновлення бойових зіткнень уздовж лінії розмежування між ЗСУ та бойовиками «ДНР» зруйнувало традиційні схеми вивозу вугілля. Вугілля надходило в Україну двома головними шляхами: прямим через лінію розмежування та кружним через Росію.
Перший шлях вивозу вугілля залізничними вагонами був можливий через станції Ясинувату та Микитівку, що розташовані на окупованих територіях Донбасу. Саме там зараз ідуть постійні збройні зіткнення та обстріли, гинуть військові та мирні люди. Другий шлях, який пролягав через російську територію, також заблоковано. Самій Росії наше вугілля непотрібне, тому що видобувається власне, яке дешевше, бо залягає ближче до поверхні чи виймається відкритою технологією видобутку.
У центрі Тореза залишився напис на стіні – «Наш уголь России не нужен». На жаль, до цих пророцьких слів ніхто надто не дослухався
У центрі Тореза на території автовокзалу і досі залишився написаний ще у часи горезвісного так званого «референдуму в ДНР» напис на стіні – «Наш уголь России не нужен». На жаль, до цих пророцьких слів ніхто надто не дослухався. Пройшли два роки і всі відчули на собі реалії «русского мира». Вугілля, яке завжди було для Торезу чорним золотом, не знаходить збуту.
На сьогодні виплатили 15 відсотків заробітної плати за грудень на шахті імені Лутугина. А вже наступив квітень!
Як наслідок, на працюючих шахтах об’єднання «Торезантрацит» росте заборгованість по зарплатні. На сьогодні виплатили 15 відсотків заробітної плати за грудень на шахті імені Лутугина. А вже наступив квітень! Також загострюється ситуація на чисельних «дірках» – там також росте заборгованість і людям не платять вчасно за каторжну працю в жахливих умовах видобутку вугілля за технологією початку 20-го сторіччя.
Вугілля стало головним товаром для окупованого Торезу, скрізь на стовпах та парканах наклеєні чисельні оголошення про продаж вугілля у відрах, мішках, машинами
Вугілля стало головним товаром для окупованого Торезу, скрізь на стовпах та парканах наклеєні чисельні оголошення про продаж вугілля у відрах, мішках, машинами – із занесенням його у подвір’я, гарантованою якістю та знижками для пенсіонерів! Пропонують не тільки продати вугілля, але і купити у тих, хто отримав квартирне вугілля. Купують навіть відходи – штиби просіяного через металеві сітки ліжок, неякісного вугілля. Деякі пропонують посприяти отриманню квартирного вугілля з його доставкою, купівлею на місці.
Окрім самого вугілля, в оголошеннях пропонують купити і засоби виробництва для видобутку вугілля у копанках
Окрім самого вугілля, в оголошеннях пропонують купити і засоби виробництва для видобутку вугілля у копанках: старі сталеві ванни, які використовують замість вагонеток, зіпсовані мотоцикли з коляскою, якими витягують вугілля замість підйомних машин, старі будинки, дерево з яких іде на укріплення виробіток. Для багатьох вугілля стало єдиним джерелом виживання на окупованих територіях – не чорним золотом, а чорним хлібом. На важку працю шахтаря закликають численні оголошення, але потрапляння на цю важку роботу не гарантує оплати та збагачення, а ось каліцтво, чи навіть смерть, можливі.
На жаль, керівництво «республік», замість боротьби з нелегальним варварським видобутком вугілля, очолило його
На жаль, керівництво «республік», замість боротьби з нелегальним варварським видобутком вугілля, очолило його. Хто сумнівається у цьому, може глянути ролик Шарія, зроблений у відповідь на мою публікацію, про похід у «міністерство доходів та зборів ДНР», де «міністр» Тимофеєв прямо говорить про це. Нелегальні копальні все ближче підбираються до осель мешканців Торезу. Вже можна бачити «дірки» навіть із власного балкону багатоповерхівки. По вулицях інколи проходять чорні від вугілля шахтарі, які прибігають додому на хвилинку поїсти.
Всі дороги розбиті важкими ваговозами. Одні з них везуть вугілля з нелегальних копалень на склади, де його ділять за фракціями, сортують, просівають, дроблять породу у пил та мішають з дрібненькими штибами, грузять у залізничні вагони для відправки на електростанції України чи складують у величезні гори. Увесь пил здіймається угору і летить по вулицях міста та в обличчя людей. Інші, більші за розмірами багатотонні ваговози з відбірним вугіллям, зі спеціальними тентами, щоб не смітити на території Росії пилюкою, відправляються на схід.
Так грабують окупований Донбас, лишаючи за собою сплюндровану землю, вирізані посадки, розбиті дороги, зіпсовану воду у криницях та колодязях. Багато з людей навіть не звертає увагу на те, що коїться навкруги. Вони живуть чи виживають і думають тільки про сьогоднішній день – чи буде щось поїсти чи ні?
Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
