Білорус Ігор Каток, який воює на Донбасі на боці сепаратистів, в інтерв'ю Білоруській редакції Радіо Свобода підтвердив факт участі у війні російської армії і назвав конкретні підрозділи.
Ігор Каток народився у Гродно в 1976 році. У 1995 році був призваний до білоруської армії – служив у 113-й розвідувальному батальйоні 11-ї бригади під Слонімом. А в 1999 році, коли почалася Друга чеченська війна, Каток, каже, записався добровольцем у російську армію – воював у Чечні у складі 22-ї бригади спецназу ГРУ Росії до кінця квітня 2000 року.
Потім працював в охороні – і в Білорусі, і деякий час в Росії. А в червні 2014 року приїхав на український Донбас. Каток каже, що поїхав на Донбас «добровольцем», щоб воювати проти «нацистів».
«Якби тут все пройшло, то наступна країна була б Білорусь. А я просто не хочу, щоб мої діти під бомбардуванням жили, тому і поїхав», – пояснює він.
«Якось «віджали» будинок в однієї сім'ї...»
Ігор Каток пішов воювати в розвідку сепаратистів, тепер він належить до 2-ї бригади «ЛНР». Своє звання кореспонденту Радіо Свобода він не став називати, сказав тільки, що воно «високе».
Деякий час Каток належав до так званої «групи швидкого реагування» «Бетмен», яку очолював колишній український міліціонер Олександр Бєднов (позивний «Бетмен»). Бєднов навіть встиг побути «міністром оборони» «ЛНР», але 1 січня 2015 року колона цього польового командира була знищена. «Генпрокуратура» «ЛНР» заявила, що «правоохоронці» проросійських бойовиків намагалися затримати Бєднова, але той чинив опір. Польового командира звинуватили у викраденнях, тортурах і пограбуваннях мирних жителів, хоча серед бойовиків багато хто був упевнений: ліквідували Бєднова тому, що він не хотів підкорятися ватажкам бойовиків.
Каток підтверджує, що Бєднов і його бійці здійснили багато злочинів: «Багато він поганих справ накоїв. Багато що «повіджимали». Якось «віджали» будинок в одній родині – чоловік, дружина і дочка. А в «Бетмена» був «начальник контррозвідки» Саїд. Чоловіка вони в підвалі «зачистили» (вбили – ред.). А дружину і дочку Бєднов сказав вивезти і «обнулити» (розстріляти, – ред.). А Саїд людина честі – він їх відпустив. А вони приїхали до Києва, виклали відео в інтернет, все розповіли. Після цього Саїда «Бетмен» мало не «грохнув», – каже він.
Про керівництво «ЛНР» Каток невисокої думки. Ватажка бойовиків Ігоря Плотницького він називає «хом'яком»: «Плотницький – погана людина. Він не бореться ні за яку ідею. У нього тут недалеко триповерховий будинок і три кола охорони».
Засекречений підрозділ російської армії
За інформацією російських журналістів, ліквідацією занадто незалежних польових командирів (в тому числі Бєднова) на Донбасі займаються бійці «Приватної військової компанії Вагнера» – засекреченого російського підрозділу, створеного ФСБ Росії.
За даними російських ЗМІ, під виглядом «ПВК Вагнера» угруповання російських військових брала участь у війні на сході України, а зараз воює в Сирії.
Каток сказав, що добре знає самого «Вагнера», і підтвердив участь бійців «Приватної військової компанії» у війні на Донбасі і в Сирії. Але він впевнений, що ліквідацією сепаратистських польових командирів займався не «Вагнер»: «Я сам у нього служив, у нас навіть спільне фото є. «Вагнер» до цих справ стосунку не має. Я в жовтні 2014 року був у Молькіно (селище під Краснодаром, де, за даними ЗМІ, розміщувалася тренувальна база бійців «Приватної військової компанії Вагнера» – ред.) – там якраз поруч 10-а бригада краснодарського спецназу ГРУ Росії. Так ось ті, хто «зачищає» – вони навіть в їдальню ходили в балаклаві», – розповідає він.
«Поки Вова Путін «фас» не скаже»
– Правда, що найбільш масштабна участь російської армії у війні на Донбасі була під час Іловайська і Дебальцева?..
– Так. Скажу, що в 2014 році тут, у Луганську, були «томичі» (військова частина з Томська – ред.), 76-а псковська (псковська десантно-штурмова дивізія – ред.), північно-морські піхотинці (морські піхотинці Північного флоту Росії – ред.) і ще хто – вже точно не пам'ятаю. Це саме у нас в Луганську.
– Ти розмовляв з цими хлопцями з російських військових частин? Що вони говорять? Вони самі хотіли їхати на Донбас?
– Ну як хотіли... Їм сказали «фас» – і вони пішли.
– Тобто просто виконували наказ?
– Так, на кшталт того. Так само, як і в Сирії зараз. Ніхто не знає ось, але місяці два тому, вже після того, як Су-24 турки збили, два борти прийшло в Жуковське і Раменське з бійцям «ПВК» – всі «двохсоті». Російські ж бійці «ПВК» в Сирії зараз працюють.
– Але, незважаючи на Сирію, росіяни продовжують вам допомагати?
– Вони допомагають. Але поки Вова Путін «фас» не скаже – нам не дають...
– Що не дають? Піти в наступ і дійти до Києва?
– До Києва нас не пустять. Дійти треба хоча б до кордонів Донбасу.
У Гродно в Ігоря Катка залишилася мати. За його словами, до неї вже двічі приходили співробітники КДБ Білорусі з обшуками. Ігор Каток каже, що за участь у війні на Донбасі проти нього завели кримінальну справу. Тому, поки Лукашенко при владі, повертатися до Білорусі він не планує.
Каток каже, що на боці сепаратистів воює багато білорусів – тільки він особисто знає в лавах бойовиків приблизно 200 співвітчизників.
До тих білорусів, які воюють на боці України, Каток ставиться з ненавистю. Але з бійцями тактичної групи «Білорусь» він ще не мав справи.
Каток каже, що бійців українських добровольчих батальйонів бойовики в полон зазвичай не беруть, а й самі сепаратисти намагаються до добровольців в полон не потрапляти.
«Не дай Боже», – говорить бойовик.
Число вбитих противників, однак, він не веде і зовсім не пишається тим, що доводилося вбивати: «Я – не снайпер, я – розвідник. Я завжди, коли з бойових приходив, ходив до церкви і молився, коли від моєї руки хтось гинув. Це ж чиїсь сини, чоловіки», – говорить він.
«Ми сидимо в очікуванні дива»
Розмова з Ігорем Катком відбувалася, коли він був у квартирі в Луганську. Коли кореспондент Радіо Свобода запитав у бойовика, які зараз настрої серед мирних жителів Донбасу, він передав трубку матері своєї дружини – Галині Іванівні, яка сама відповіла на це запитання: «Мирним жителям вже набридло те, що перебуваємо в такій блокаді. Нас же не випускають нікуди. Ми не можемо виїхати на територію України. Блокпост перед Великоднем відкрили на добу, і все. Всі обурюються, а сенсу?
Багато зараз повернулися з тих, хто втік, коли почалися обстріли. Ми не втікали, ми завжди тут були, в підвалі два місяці сиділи і Богу молилися. Все всім набридло, вже хочеться, щоб все це скінчилося, якби ми могли жити нормальним мирним життям. Щоб робота була (бо ми тепер не працюємо). Всім хочеться швидше миру. Тому що бачимо, що відбувається свавілля – то там обстріли, то там. А ми сидимо в очікуванні дива. Пенсію українську я тут отримати не можу. А навіть якщо я її оформила там, то приїхати за нею я не можу. Від України на нашій території ніякої допомоги».
Оригінал матеріалу – на сайті Білоруської редакції Радіо Свобода
