Дворічний ювілей сурогатної «Донецької народної республіки» пройшов із помпою та пропагандистськими гаслами, нагадуючи мешканцям окупованого Торезу часи СРСР.
Скрізь на магазинах, бібліотеках, аптеках, школах, лікарнях і навіть в машинах таксі можна було побачити прапори «ДНР» двох видів – простий триколор та триколірний прапор із двоглавим імперським російським орлом.
Прикрашене прапорами місто викликало зворотну реакцію у багатьох людей, які сподівалися на повернення до цивілізованого світу у 2016 році, шляхом реалізації Мінських угод
Прикрашене прапорами місто викликало зворотну реакцію у багатьох людей, які сподівалися на повернення до цивілізованого світу у 2016 році, шляхом реалізації Мінських угод. Людей охопило відчуття зневіри та емоційного спустошення від того, що сіра зона беззаконня залишиться тут надовго.
Звучали вже давно забуті слова: «На площу виходять працівники шахти, заводу, інституту...»
«Святкові колони працівників» окупованих Росією міст Донбасу, які крокували 11 травня по площі імені Леніна у Донецьку, були жалюгідною спробою повернення у часи Радянського Союзу. Звучали вже давно забуті слова: «На площу виходять працівники шахти, заводу, інституту...» Але за пафосними рпромовами під бравурну музику стояла порожнеча зруйнованих підприємств, напівзатоплених шахт, напівпорожніх навчальних закладів.
Людям місяцями не платять вчасно зароблену зарплату. На шахті імені Лутугіна заплатили тільки 10 відсотків за січень 2016 року
Людям місяцями не платять вчасно зароблену ними зарплату. На шахті імені Лутугіна міста Торез заплатили тільки 10 відсотків за січень 2016 року. Заводи стоять спорожнілими, обпадання знімають з обліку та ріжуть на метал.
У навчальних закладах пропаганда все більше займає місця у наданні знань. Кожного дня створюються все нові міфи про славне минуле часів СРСР – Росії, яка виграла битву з фашизмом 9 травня 1945 року, а «славні нащадки дідів та прадідів» ведуть тут у Донбасі боротьбу з «фашистським режимом Києва» і «підступним» західним світом.
Скрізь плакати, «георгіївські стрічки», ветерани з «нагородами», які були маленькими дітьми під час Великої вітчизняної війни.
Із рекламних щитів на людей знову дивиться голова «народної республіки» Захарченко у компанії дідуся-ветерана та маленького хлопчика у гімнастерці.
Більш за все, людей цікавить єдине – який рік буде стояти в даті сучасної війни на Донбасі
Дивний смисловий ряд мабуть повинен налаштувати людей на вічну боротьбу з підступним ворогом, тоді у 1941–1945 роках, і зараз в наш час. Та більш за все, людей цікавить єдине – який рік буде стояти в даті сучасної війни на Донбасі. Початок всім відомий – 20 лютого 2014 року. Окупація Росією Криму. Коли буде закінчення цієї так званої гібридної війни?
Мешканці Торезу чекали травневі свята цього року з надією на те, що залатають численні дірки в асфальті на дорозі, що йде повз місто на Савур-Могилу. Але не так сталося, як бажалося. Дорога залишилися в ямах, без розмітки, але з побіленими бордюрами. Мабуть, доведеться чекати наступного року і святкування?
Мітинг на зруйнованій війною, без обеліску, Савур-Могилі пройшов із бравурними виступами Захарченка, Пушиліна, інших кремлівських маріонеток. Звучали пустопорожні гасла – «діди, прадіди воювали і перемогли, і ми переможемо».
Однак, не ті слова хочуть почути люди в окупованому Росією Донбасі. Їх турбує єдине – коли прийде мир, і Донбас нарешті повернеться до нормального життя.
Мирослав Тямущий, пенсіонер, місто Торез
Думки, висловлені в рубриці «Листи з окупованого Донбасу», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Надсилайте ваші листи: DonbasLysty@rferl.org
