Перед приїздом до української столиці російського прем'єра Володимира Путіна в Києві роблять все можливе, щоб сподобатися високому гостеві. І, разом із тим, не підписати нічого, що мало б серйозні наслідки.
Так свого часу, коли була можливість, діяв білоруський президент Олександр Лукашенко. Начебто всі можливі угоди про інтеграцію Білорусі і Росії вже були підписані, всі потрібні келихи в Кремлі розбиті – і все ж виявлялося, що до конкретних рішень, таких, наприклад, як введення єдиної валюти, ще роки безуспішних переговорів.
Так і зараз. У посланні Верховній Раді Віктор Янукович говорить про необхідність створення нового формату відносин із Митним союзом за формулою «3+1», але що це буде за формат – не знає, здається, сам український Президент. І навряд чи бажає знати: для нього головне – виголосити гасло, яке почують у Москві.
Однак Володимиру Путінові не потрібні ніякі нові формати. Він хоче, щоб Україна приєдналася і до Митного союзу, і до Євразійського економічного простору, створюваного Росією разом із Білоруссю і Казахстаном.
Путін попереджає, що у разі створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом на Україну чекає «асиметрична реакція» незадоволених сусідів. У Києві не говорять йому «нi» – але й «так» теж не говорять.
Україна готова розмовляти з Митним союзом, але і переговорів із Європейським Союзом не перериває. Для того, щоб у Москві не дивилися косо, вигадують різні формули та формати.
А ось переговори з Брюсселем йдуть цілком традиційно. І передбачувано. І завершити ці переговори реальними домовленостями України з її членством в СОТ куди простіше, ніж домовитися з Росією.
Але, з іншого боку, дратувати гостя теж ніяк не можна, бо є мрія, що його вдасться вмовити переглянути газову угоду, яку сам Путін вважає найкращою за всю історію російсько-українських відносин.
Тому для російського прем'єра намагаються створити симулякр напружених роздумів про інтеграцію.
Може, повірить?
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Так свого часу, коли була можливість, діяв білоруський президент Олександр Лукашенко. Начебто всі можливі угоди про інтеграцію Білорусі і Росії вже були підписані, всі потрібні келихи в Кремлі розбиті – і все ж виявлялося, що до конкретних рішень, таких, наприклад, як введення єдиної валюти, ще роки безуспішних переговорів.
Так і зараз. У посланні Верховній Раді Віктор Янукович говорить про необхідність створення нового формату відносин із Митним союзом за формулою «3+1», але що це буде за формат – не знає, здається, сам український Президент. І навряд чи бажає знати: для нього головне – виголосити гасло, яке почують у Москві.
Однак Володимиру Путінові не потрібні ніякі нові формати. Він хоче, щоб Україна приєдналася і до Митного союзу, і до Євразійського економічного простору, створюваного Росією разом із Білоруссю і Казахстаном.
Путін попереджає, що у разі створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом на Україну чекає «асиметрична реакція» незадоволених сусідів. У Києві не говорять йому «нi» – але й «так» теж не говорять.
Україна готова розмовляти з Митним союзом, але і переговорів із Європейським Союзом не перериває. Для того, щоб у Москві не дивилися косо, вигадують різні формули та формати.
А ось переговори з Брюсселем йдуть цілком традиційно. І передбачувано. І завершити ці переговори реальними домовленостями України з її членством в СОТ куди простіше, ніж домовитися з Росією.
Але, з іншого боку, дратувати гостя теж ніяк не можна, бо є мрія, що його вдасться вмовити переглянути газову угоду, яку сам Путін вважає найкращою за всю історію російсько-українських відносин.
Тому для російського прем'єра намагаються створити симулякр напружених роздумів про інтеграцію.
Може, повірить?
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
