Київ, 10 березня 2005 - Минулого разу ви прослухали першу частину розмови Тараса Марусика з доктором історичних наук, завідувачем відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень Національної академії наук Олександром Майбородою про реальний стан української та російської мови в Україні. Сьогодні – продовження цієї розмови.
Чи був би виходом зовсім інший підхід, себто оголошення України постколоніальною державою і добудовування нового законодавства, як для країни постколоніальної, яка має позбутися свого постколоніального минулого.
Олександр Майборода
Як бачите, для стимулювання і заохочення української мови не обов’язково саме такий статус. Справа в бажанні насамперед еліти, особливо інтелектуальної частини, інтелігенції до того, щоб українська мова всіляко впроваджувалася в усі сфери життя.
Для цього треба просто самим подолати свій комплекс. Комплекс української психології є дуже сильний, комплекс, прямо скажемо, рабський. Якщо відверто сказати, просто холуйський інколи. Це неповага до мови предків, до того середовища, з якого ти вийшов, намагання всіляко відсторонитися від того середовища, з якого ти пішов.
Показати, що ти вже належиш до якогось іншого світу, більш високого, а ті, звідки ти вийшов, хай-таки залишаються на тому ж самому примітивному рівні. В результаті інтелігенція часто входить в російську мову і культуру, оскільки вони в цей час отримали кращі можливості для розвитку, і майже нічого не роблять для розвитку тієї культури, з якої вийшли.
Тарас Марусик
Ви думаєте, що холуйство характерне тільки для Українців?
Олександр Майборода
Бувають такі випадки в історії. Холуйство проявляється насамперед в неповазі до всього свого національного. Всіляко самоствердитися презирством до національного коріння.
Тарас Марусик
Ще прозвучала одна думка на тому “круглому столі”, що однією з основ для компромісу теперішньому статус-кво було надання офіційного статусу російській мові. Ваша думка?
Олександр Майборода
По-перше, такі випадки бувають, коли роблять мовну меншини не тільки офіційною, але й навіть другою державною. Але знову ж таки повторюю, що це тільки в тих історичних ситуаціях, коли мова, культура національної більшості дійсно становлять загрозу для меншості. Коли дійсно потрібно шукати можливості для збереження і для захисту мови і культури меншості.
В Україні потребують захисту якраз мова у культура більшості, і єдиний інструмент створення так званої позитивної дискримінації, тобто більш сприятливих умов для української мови – це збереження її в статусі єдиної державної.
В результаті управлінська еліта, великою мірою частина інтелектуальної еліти, хочуть-не хочуть, але змушені вивчати принаймні, принаймні знати українську мову, застосовувати її хоча б в тих випадках, коли це передбачено законодавством. Це єдиний інструмент, щоб стимулювати нові покоління до збереження української мови.
Якщо ж зробити російську мову навіть офіційною, це те, чого хоче та частина російської меншини, яка намагається за будь-яку ціну звільнити себе від вивчення української мови.
Розмови про те, що російська мова потребує захисту, що вона перебуває під загрозою, - все це вигадки, безумовно, все це пошук підстав для того, щоб забезпечити собі це комфортне існування, яке було забезпечене було їм в часи імперії, коли вони були панівною нацією.
Тарас Марусик
З доктором історичних наук Олександром Майбородою розмовляв Тарас Марусик. На наступному тижні – завершення цього інтерв’ю. На все добре.
Чи був би виходом зовсім інший підхід, себто оголошення України постколоніальною державою і добудовування нового законодавства, як для країни постколоніальної, яка має позбутися свого постколоніального минулого.
Олександр Майборода
Як бачите, для стимулювання і заохочення української мови не обов’язково саме такий статус. Справа в бажанні насамперед еліти, особливо інтелектуальної частини, інтелігенції до того, щоб українська мова всіляко впроваджувалася в усі сфери життя.
Для цього треба просто самим подолати свій комплекс. Комплекс української психології є дуже сильний, комплекс, прямо скажемо, рабський. Якщо відверто сказати, просто холуйський інколи. Це неповага до мови предків, до того середовища, з якого ти вийшов, намагання всіляко відсторонитися від того середовища, з якого ти пішов.
Показати, що ти вже належиш до якогось іншого світу, більш високого, а ті, звідки ти вийшов, хай-таки залишаються на тому ж самому примітивному рівні. В результаті інтелігенція часто входить в російську мову і культуру, оскільки вони в цей час отримали кращі можливості для розвитку, і майже нічого не роблять для розвитку тієї культури, з якої вийшли.
Тарас Марусик
Ви думаєте, що холуйство характерне тільки для Українців?
Олександр Майборода
Бувають такі випадки в історії. Холуйство проявляється насамперед в неповазі до всього свого національного. Всіляко самоствердитися презирством до національного коріння.
Тарас Марусик
Ще прозвучала одна думка на тому “круглому столі”, що однією з основ для компромісу теперішньому статус-кво було надання офіційного статусу російській мові. Ваша думка?
Олександр Майборода
По-перше, такі випадки бувають, коли роблять мовну меншини не тільки офіційною, але й навіть другою державною. Але знову ж таки повторюю, що це тільки в тих історичних ситуаціях, коли мова, культура національної більшості дійсно становлять загрозу для меншості. Коли дійсно потрібно шукати можливості для збереження і для захисту мови і культури меншості.
В Україні потребують захисту якраз мова у культура більшості, і єдиний інструмент створення так званої позитивної дискримінації, тобто більш сприятливих умов для української мови – це збереження її в статусі єдиної державної.
В результаті управлінська еліта, великою мірою частина інтелектуальної еліти, хочуть-не хочуть, але змушені вивчати принаймні, принаймні знати українську мову, застосовувати її хоча б в тих випадках, коли це передбачено законодавством. Це єдиний інструмент, щоб стимулювати нові покоління до збереження української мови.
Якщо ж зробити російську мову навіть офіційною, це те, чого хоче та частина російської меншини, яка намагається за будь-яку ціну звільнити себе від вивчення української мови.
Розмови про те, що російська мова потребує захисту, що вона перебуває під загрозою, - все це вигадки, безумовно, все це пошук підстав для того, щоб забезпечити собі це комфортне існування, яке було забезпечене було їм в часи імперії, коли вони були панівною нацією.
Тарас Марусик
З доктором історичних наук Олександром Майбородою розмовляв Тарас Марусик. На наступному тижні – завершення цього інтерв’ю. На все добре.