Київ – У суботу минає 119 днів із дня арешту колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.
Стільки ж днів провів за ґратами 2005 року нинішній віце-прем’єр Борис Колесніков, звинувачений у вимаганні акцій торговельного центру «Білий лебідь». Тоді, як згадує «Газета по-українськи», урядовець заприсягся, що Луценко відсидить не менше за нього.
Експерт видання зазначає, що колишнього головного міліціонера можуть показово покарати. Бо людей, які хочуть йому помститися, у Партії регіонів достатньо. Хоча люди з оточення Президента можуть і продемонструвати Заходу «демократичність». Тоді в Луценка є шанс вийти. Через нього у влади не буде ніяких проблем. Не треба перебільшувати його популярність, переконує експерт.
Нині Україною продовжує керувати колишня комуністична партноменклатура. Саме вона, як стверджує дописувач газети «День», наділила чинного Президента такою кількістю повноважень, що виконати їх просто неможливо. Як наслідок, вся влада перейшла до оточення, залишивши Януковичу роль роздавача автографів на указах і постановах.
Відтак, у нього в даній ситуації є два шляхи дій: скоритися на милість партноменклатури й погодитися на роль крайнього, або терміново провести зміну кадрів і розставити на ключових посадах фахівців, які не підвладні партноменклатурі. Стаття називається «Компартноменклатурний гамбіт».
Тривалий час система виконання покарань входила до складу МВС. Але при вступі до Ради Європи Україна зобов’язалася демілітаризувати персонал, ввести цивільних спеціалістів і з часом передати її у розпорядження Мінюсту. Результат виявився передбачуваний: переважна більшість співробітників Департаменту виконання покарань досі категорично проти такого рішення. А сама система практично не змінювалася з 1937 року. Про це стверджує газета «Вечірні вісті» у матеріалі «Таємниці Департаменту виконання покарань, або Репресивні катівні тоталітарної системи».
Корупція продовжує роз'їдати українське суспільство. Як стверджує газета «Голос України», останніми роками побори та хабарництво в державі поставили на конвеєр. Чиновник без особистої вигоди кроку не хоче ступити.
І найбільше від корупції потерпають не підприємці, які завжди собі зароблять на життя, а пересічні українці. Аргументи на прикладі Львівщини видання наводить у статті «Як львівські чиновники втратили «Буковель».
Стільки ж днів провів за ґратами 2005 року нинішній віце-прем’єр Борис Колесніков, звинувачений у вимаганні акцій торговельного центру «Білий лебідь». Тоді, як згадує «Газета по-українськи», урядовець заприсягся, що Луценко відсидить не менше за нього.
Експерт видання зазначає, що колишнього головного міліціонера можуть показово покарати. Бо людей, які хочуть йому помститися, у Партії регіонів достатньо. Хоча люди з оточення Президента можуть і продемонструвати Заходу «демократичність». Тоді в Луценка є шанс вийти. Через нього у влади не буде ніяких проблем. Не треба перебільшувати його популярність, переконує експерт.
Нині Україною продовжує керувати колишня комуністична партноменклатура. Саме вона, як стверджує дописувач газети «День», наділила чинного Президента такою кількістю повноважень, що виконати їх просто неможливо. Як наслідок, вся влада перейшла до оточення, залишивши Януковичу роль роздавача автографів на указах і постановах.
Відтак, у нього в даній ситуації є два шляхи дій: скоритися на милість партноменклатури й погодитися на роль крайнього, або терміново провести зміну кадрів і розставити на ключових посадах фахівців, які не підвладні партноменклатурі. Стаття називається «Компартноменклатурний гамбіт».
Тривалий час система виконання покарань входила до складу МВС. Але при вступі до Ради Європи Україна зобов’язалася демілітаризувати персонал, ввести цивільних спеціалістів і з часом передати її у розпорядження Мінюсту. Результат виявився передбачуваний: переважна більшість співробітників Департаменту виконання покарань досі категорично проти такого рішення. А сама система практично не змінювалася з 1937 року. Про це стверджує газета «Вечірні вісті» у матеріалі «Таємниці Департаменту виконання покарань, або Репресивні катівні тоталітарної системи».
Корупція продовжує роз'їдати українське суспільство. Як стверджує газета «Голос України», останніми роками побори та хабарництво в державі поставили на конвеєр. Чиновник без особистої вигоди кроку не хоче ступити.
І найбільше від корупції потерпають не підприємці, які завжди собі зароблять на життя, а пересічні українці. Аргументи на прикладі Львівщини видання наводить у статті «Як львівські чиновники втратили «Буковель».
