Академік Беліцер – видатний український біохімік (до 100-річчя зі дня народження).

Володимир Беліцер народився в Рязані, закінчив фізико-математичний факультет Московського університету за спеціальністю “фізико-хімічна біологія”. Іще до другої світової війни, у зовсім молодому для науковця віці, він зробив відкриття світового рівня. Воно було пов’язане з механізмами формування молекули аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ), що як відомо, є універсальним джерелом енергії в живих системах.

Сергій Комісаренко: “Володимир Олександрович розрахував перший у світі, що під час окислювального фосфорелювання синтезуються три молекули АТФ. Фактично це було відкриття світового рівня, і ті вчені, які працюють у цій галузі, завжди згадують Володимира Олександровича як корифея і як людину, яка зробила це відкриття”.

До України Володимир Беліцер переїхав на запрошення академіка Палладіна 1944-го року і відтоді до кінця життя у 1988-му році працював в Інституті біохімії Академії наук України. Тут він присвятив себе розробці ще однієї надважливої галузі. Він створив і очолив відділ структури та функції білка, а протягом кількох років був і директором Інституту біохімії – на той час уже інституту імені Палладіна. Серед його робіт, що мали велике практичне значення – створення білкового кровозамінника БК-8 з білків сироватки крові великої рогатої худоби; дослідження механізмів утворення тромбів. Він був надзвичайно доброзичливою, інтелігентною людиною. Учні, колеги, які пам’ятають співпрацю з ним, завжди згадують про ці зустрічі й роботу з надзвичайною теплотою. Говорить заступник директора Інституту біохімії, член-кореспондент НАН України Сергій Костерін:

“Образ Володимира Олександровича я пам’ятаю – його голос, його теплу таку посмішку, його дуже тепле, добре ставлення до кожного з нас. Він мене запрошував на засідання у своєму семінарі науковому. І я досі пам’ятаю, і, мабуть, буду завжди пам’ятати ту атмосферу, яка була на тому семінарі – виключно тепла стосовно ставлення до молоді. Дуже демократичне обговорення наукових результатів. І все це супроводжувалось тортом з чаєм, тобто була дуже приємна атмосфера. І це таке тепле враження, вдячність за увагу до мене – воно є в мене, і я думаю, що буде завжди зі мною”.

Науковий спадок, який залишив по собі Володимир Олександрович Беліцер, вимірюється не лише його фундаментальними відкриттями. Це ще й ціла наукова школа, яка і зараз з успіхом працює в українській біохімії, продовжуючи дослідження, підвалини яких заклав академік Беліцер.