Леонід Кальницький
Спершу, перед цим, збори проводили – хліб здавайте. А який хліб? Коли колгоспи за роботу вже не давали хліба, зарплати хлібом не було. А що вирощували на присадибних ділянках – здавай і це. Люди не здавали, супротив робили – треба було щось їсти...
Коли радянська влада присилає до нас уповноваженого – Заколєснік його прізвище – десь із Москви. Організовують бригади, відбирають актив. Це як комітет незалежних селян – які в колективізацію ходили, грабували, обирали селян...З них сформували бригади, люди не знали, для чого 5-6 бригад. От збори колгоспні, і оголошує обком партії і начальник міліції там був (а ми дітвора бігаємо цілим табуном, цікавимося – а що там?), і от оголошують – буде для вас випробування, будете знати, як поважати радянську владу. Ви тут ховаєте хліб, не здав колгосп плану. Будемо шукати, де ви ховаєте хліб. І от поки не виконаєте план – всі ресурси, що сховали, будуть знайдені.
І на другий день – я з мамою йду на бригаду (я її туди проводжав), біля сільради вистроїлися вже бригади, по 5-6 людей. Цей Заколєснік ходить і отак потрясає наганом. І сказав, щоб кожна бригада зібрала стільки хліба (скільки точно я не пам’ятаю). А Макар Вівсяник – високий такий – каже : «А як, лазитимемо горищами?» Лазили, і не тільки горищами, коморами, а й під землею. Привозять із кузні шпичаки – такі відточені, проволока, і роздають їх. А ми дивимось – що це таке, на війну чи що? А Макар цей каже: «Не буду я лазити». А він (Заколєснік) пістолетом як бахне поперед його в землю. Макар високий, а підскочив як під оцю стелю, перелякався, замовк, губи затряслися. Пішли вони. І почалося збирання – із хати в хату...
І не тільки хліб забирали, бо в людей 2 чи 3 пуда цього хліба – вимели. Квасолю забрали, кабачки, насіння яке, картоплю, і буряки навіть забрали. На другий день голод почався. У сусідів було12 дітей, так вони на другий день голодні були, прибігали до нас, просили їсти...
«Через що ми не померли - у мене дідусь був дуже мудрим»А через що ми не померли – таких, що працювали на виробництві – мій батько був бухгалтером на пошті, були ще шевці, таким давали пайок. У мене дідусь був дуже мудрим: приховав – де він ховав? Я знаю, що насипали (зерно) у пляшку таку сулію 3-х літрову, і вночі закопували.
...От якось батько получив пайок. Пам’ятаю, приніс кукурудзяної муки і навіть м’ясо дали – голови з кролів і печінка – десь господа якісь поїли. Але ми і тому раді були...
(Розповідь записана у листопаді 2006 р.)