99 років від народження Степана Бандери

Степан Бандера народився 1 січня 1909 року у селі Старий Угринів на Прикарпатті. Під час навчання у Львівській політехніці він став членом Організації Українських Націоналістів, а згодом – одним з її лідерів.

На знак протесту проти політики голодомору на Наддніпрянщині Бандера організував у Львові замах на радянського дипломата Майлова. Він також керував підготовкою убивства ініціатора «пацифікації» українців Галичини та Волині, міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького. За це Варшавський суд засудив Бандеру до страти, яка за амністією була замінена довічним ув’язненням. Проте Бандера відсидів у варшавській в’язниці «Святий Хрест» тільки 5 років і після розподілу Польщі між Німеччиною та Радянським Союзом вийшов на волю. Коли ж в ОУН стався розкол, він очолив її частину, згодом названу «бандерівською».

Гестапо заарештувало Бандеру через 6 днів...

Бандера був одним з ініціаторів відновлення Української держави у Львові 30 червня 1941 року, тож через 6 днів гестапо заарештувало його та перевезло до Берліна. Нацисти вимагали від Бандери скасувати Акт відновлення Української держави, коли ж він відмовився, відправили його до Саксенгаузена. У концтаборі Бандера провів понад 3 роки.

Після війни Бандера не визнав відмови ОУН від ідеології інтегрального націоналізму, і це призвело до ще одного розколу організації.

15 жовтня 1959 року Степан Бандера був убитий у Мюнхені агентом КҐБ Богданом Сташинським.

Степан Бандера: «Якщо би більшовики справді могли прищепити українському народові відношення до російського народу як до “старшого брата”, теорію про спільне історичне коріння, про споріднену духовність, то це прикувало б Україну до Росії певніше і тривкіше, ніж найсильніший політичний зв’язок, сильніше від усякого терору».