22 травня 2012, Київ 02:18
Аудіо меню
Розклад
Наші хвилі
Як слухати

Блоги / Василь Зілгалов

На Страшному суді Василь Стус буде свідком від України...

Василь Стус
x
Василь Стус
РОЗМІР ШРИФТУ - +
Василь Зілгалов

03.09.2010

Я народився також в Рахнівці. Значно пізніше від Стуса, але ніби й до сьогодні він є моїм поводирем... Лише туманно пам’ятаю, як однієї зими, чи 58-го, чи 59-го, я пізнього вечора відстав від гурту старших хлопчаків біля Казенного лісу і плакав у сутінках, бо не знав, як додому втрапити... Раптом з Уманського шляху виринула постать... Я мало не вмер від страху...

Потім бабуня моя, Настя, розповідала, що привів мене того вечора додому Василь Стус... Сама ж бабуня моя тримала на руках маленького Стуса у дворі його батька Семена... Вже після смерті Стуса бабуня казали, що він був такий твердий і непоступливий, як мій батько... Десь маю аудіо-спогади бабуні про Семена Стуса і його родину і про Василя, бо це були якісь родичі Осадчуків і Миколаєнків, а може й Миронюків... Сьогодні я вже й не пам’ятаю. Десь є й листи родичів Стуса... У 1973 році я зустрічався з його близькими у поїзді з Києва, йшлося тоді й про суди та переслідування...

Більше мені про Стуса розповідали Панас Кононович Миронюк і мій дідунь Дмитро. Дотично я став і своєрідною «жертвою» репресій початку 70-х. Мене вигнали навесні 1972-го з університету, про всяк випадок, як потім казали... Врятувало те, що за порадою Панаса Кононовича дідунь Дмитро написав сердитого листа ветерана війни...

Вже на початку 90-х я дивився на деяких наших «демократів» з Руху й інших партійок під кутом оцінок Василя Стуса і потім не дивувався, куди «завели» національно-визвольний рух в Україні ці «лідери»... Багато з них сьогодні вже «годуються» крихтами зі «столу владного»...

Стус для мене й нині не лише поет і перекладач, а немов би совість України, перед ним мені й до сьогодні соромно не лише за себе, а й за своїх братів українців, за своїх земляків, котрі так і не зрозуміли дотепер, хто ж такий Василь Стус для них, навіть давно після своєї смерті... Хіба ж не про сьогодення сказано ним:

Сидять по шпорах всі мужі хоробрі,
Всі правдолюби, чорт би вас побрав...

Україна на майбутнє можлива лише «за Стусом», лише такі безкомпромісні і несхитні люди, яким був Василь, можуть вивести українців на широкий і вільний світовий шлях...

А коли настане Страшний суд, достеменно, головним свідком від українців буде саме Василь Стус...

Моє ж досьє велике, як майбутнє.
Напевно, пропустив котрийсь із трутнів.
Із тих, що білий світ мені окрали,
Окравши край, окрали спокій мій.

«Народе мiй, до тебе я ще верну»… обіцяв Василь Стус. І настане незабаром час, коли чи не кожний в Україні зрозуміє, ким є для нього цей поет і совість України. Поспішаймо спокутувати свої гріхи перед НИМ, українці!

Важливе на Свободі

Аудіо Мене не звинувачували хіба що у канібалізмі – Тимошенко

Співдоповідачки комітету ПАРЄ з питань моніторингу зустрілися з Президентом Януковичем і обговорили справу Тимошенко

Євро-2012: не бойкотувати – а приїхати у футболках з написом «Юлі-волю!»

Форум закрито
Відсортувати коментарі:
Коментарі
     
від: Віктор Місто: Новий Розділ
18.09.2010 11:49
Звісно дякую автору за цю статтю. Вчасно і вкрай необхідно для сьогоднішньої України. Та й взагалі для людей. Бо Василь Стус був, є нині, і будем надіятись назавжди, буде єталоном людської моралі і совісті. Тільки я зовсім не погоджуюсь з авторською тезою що: "Що на Страшному суді Василь Стус буде свідком від України". Василю! Чому ж так довго чекати. Чому не зараз???. Хіба нині не пора нам всім свідчити категоріями Стуса. Мені це болить, бо знаю як це виглядає, коли вдосвіта приходять двоногі звірі (не важливо представники якої влади) і цинічно наказують:"Збирайсь". І все лише за те, що ти колись написав добре слово про Україну і про справедливість взагалі. Тому стверджую, що й сьогодні порядні і чесні люди живуть за правилами моралі Василя Стуса. Привожу приклад: "Якось в нашому місті на мітінзі, в мікрорайоні, що носить ім'я Стуса мені випало прочитати свій вірш присвячений його пам'яті. І по реакції слухачів стало зрозуміло, що Стус своєю пам'яттю свідчить і нині" і не чекає Страшного суду. Тож, з Вашого дозволу дарую Вам той вірш, щоби підтвердити, що Ви праві.
---------------------------------------------------------------------------------------
Віктор Бойко
ВАСИЛЕВІ СТУСУ

Коли іду у Божий Храм,
То прошу Бога і молюся,
Щоб він вернув з пітьми назад
Живого, праведного Стуса.

Щоб він зійшов до нас з небес,
І нам промовив правди слово,
На нашій українській мові.
Щоб в нашій пам’яті воскрес.

Того часу жорстока доля
Не подолала його душу,
І воїн впав на браннім полі,
Людської честі не порушив.

Кати червоні, смерть над тілом.
Все били, й воду знов лили.
Свободи дух зломить хотіли,
Та так ніколи й не змогли.

А він все ходить поміж нас
Живим у пам’яті народу.
Наш Український гордий син,
Що ловом торував свободу.

2008 рік.

від: Ірина Місто: Луганськ
05.09.2010 08:11
На прикладі Аль видно, що в тих службах працювали і працюють люди, що не мають рис, які відрізняють людину від тварини - моралі, совісті, співчуття ближньому, співпереживання, любові до рідної землі. Роботи, зомбовані на ненависть проти всіх, хто цими рисами наділений. Аль, коли Ви вже підете на пенсію?
від: Петро Місто: Донецьк
05.09.2010 08:09
„«Народе мiй, до тебе я ще верну»… обіцяв Василь Стус. І настане незабаром час, коли чи не кожний в Україні зрозуміє, ким є для нього цей поет і совість України. Поспішаймо спокутувати свої гріхи перед НИМ, українці!”

Зачекайте, чому Ви вирішили, що народ український незабаром прозріє? А що заважає зараз цьому народові „відірвати рило від корита” й поглянути на небо? „Корито” заважає. Воно десятиліттями дефіцитної економіки заволоділо почуттями народу! А тут, раптом, у цьому „кориті” з’явились банани…
Вже, як вважають демографи, змінилось одне покоління. Саме те покоління, що якось ще вміло дивитись на оте „корито” по-філософському, саме воно, нажаль, пішло… А для тих, що лишилися, „корито” – їхня „ікона”. Нове покоління виросло в атмосфері „коритного угару”, суцільного дільожу і заробітчанства. Воно ще не роздивилось, що, крім „корита”, є небо. Має вирости ще одне покоління, аби воно вже знало справжню ціну і небу і „кориту”. А це ще 20, а в сумі виходить ті самі 40 Мойсеєвих років! Так що не кваптесь…
Звичайно, Василь Стус ще повернеться до народу, а точніше – народ до нього. Без позірності й показухи. Але то буде тоді, як народ об’їсться бананами з „корита” і вже буде спраглий до вічних цінностей. Тоді й буде „спокутувати свої гріхи перед НИМ” за себе і за попередні покоління.
У відповідь
від: Аль
05.09.2010 14:38
Добрый день, Петро!
Господин Е. Головаха как то в "Известиях" писал, что по соцологическим наблюдениям, для восстановления народной нравственности после тяжелых испытаний (войн, революций и.т.д.) требуется 30 лет. Так что Ваши вычисления близки. Правда, между 1945 и 1991г.г. прошло более 40 лет, а мораль совецкого человека (как показали последующие события) по прежнему в массе осталась на уровне: "Робити я не хочу, а красти я боюсь, поїду я до Києва - в милицію наймусь!"
У відповідь
від: Петро Місто: Донецьк
05.09.2010 16:04
Дякую, пане Аль. З душевним скрипом, але мушу погодитись.
Заради справедливості мушу додати, що проблема моральності тепер гостро постає в усьому світі, особливо в „цивілізованому”, тобто, у ситому. Корінь її вбачаю у тому, що гроші тепер не заробляють, їх „роблять”. Мова про всіх, і роботяг, і бізнесменів. Рветься зв’язок між „виконаним” і „заробленим”. Це від того, що в світі з’явилось щось схоже на „віртуальну економіку”. Тепер для успішності не обов’язково бути здібним чи працьовитим, досить бути лукавим. Звідси деформація ринку і масової свідомості. Але це вже інша тема…
від: Аль
04.09.2010 22:05
Здавствуйте!
Вот справа вычитал:" Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги ", что то не пойму, зачем готовому журналисту тот университет сдался, тем более, что там одному ленинизму учили, да еще лизать ... начальству (совсем, как и сейчас)?
То, что Вы писали в 1969г.после ввода войск в Прагу, помогло поступить в университет, или способствовало "вылету" из него?
У відповідь
від: Автор
04.09.2010 23:44
Пане Аль,
ну вашій безпардонносоті немає меж. Вже допити й на форумах!
Я розумію, що "аль" це і не слово, і не окремий вираз, це лише частинка, гвинтик... Як в арабській- الـ‎) Це - що! Це -книга, яка в свій час промовить...Правда, в НКВД і КГБ використовували систему кодування агентів з арабської... Хіба ж ви не у тій же системі навчалися...Хоча, правда, вам довелося дублювати :)

Але менше з тим...

У вашій службі ,як я розумію, файли бідні. І ви побираєтеся по форумах. Дожилися! Не дарма ж Василь Стус писав:

Моє ж досьє велике, як майбутнє.
Напевно, пропустив котрийсь із трутнів.

І дійсно! Та хіба вам до Стуса було і є!

А я почав дописувати в пресу і й інших ЗМІ ще у 1967. Потім, в 1972, коли почали розкручувати маховик репресій по-широкому, мені й це згадали, і не лише... І "Агхіпелаг Гулаг" підкинули, і Стуса, і Симоненка знайшли, не цензурованих...

Чи ж і ви, пане Аль, сподіваєтеся свідком бути. Аде, думаю, не на Страшному суді... Там вже всі мабуть укомплектовані! Так що дерзайте!
У відповідь
від: Аль
05.09.2010 00:05
Спасибо за разъяснение!
Все понятно, в очередной раз отмечаю, что человек честен, не когда говорит, а когда оговаривается.
від: Ірина Місто: Київ
03.09.2010 17:32
У Стусі була втілена така сила, що й досі б'є під дих тим, хто уміє дихати вільно.
Дякую авторові.
У відповідь
від: Автор
03.09.2010 18:04
Бігме! Так може сказати лише сильна жінка. Навіть не очікував. Влучно!

Матеріали цього автора

Інші матеріали

Про автора

Василь Зілгалов

Василь Зілгалов

ZilhalovV@rferl.org
З Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги . Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.