Таки є в Україні справжні Чоловіки. Публіцист, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович від імені свого навчального закладу вибачився перед українськими жінками за ті образливі слова, які дозволила собі влада держави висловити на їхню адресу. «Країна, де ображають жінок, – не Європа, а Совок дрімучий». У цих словах політичного в’язня радянських таборів відповідь на запитання «Куди йдемо?»
Пан Маринович перелічив чотири дуже яскраві приклади, коли керманичі впали настільки низько та ницо у цьому миттєвому житті, що дозволили собі образити українських жінок.
1. Президент Леонід Кучма на прес-конференції в Італії, заявив, що «порядні жінки сидять вдома, а повії по закордонах роз’їжджають.
2. Президент Віктор Янукович у передвиборчій кампанії стверджував, що «якщо вона жінка – то має йти на кухню і там показувати свої примхи». А в Давосі був ще більш розкутішим і згадав про надходження весни, коли «у містах українських почнуть роздягатися жінки. Побачити цю красу – це чудово».
3. Прем’єр Микола Азаров дбає про ефективність уряду, а тому не допускає у нього жінок: «Не жіноча це справа – проводити реформи в Україні».
4. Спікер Володимир Литвин, той кого звинуватили у плагіаті, ще більш був говірким: «Якщо суспільство не буде готове, якщо ми не позбудемося того, що в нас уже є традицією, і в принципі, воно вже входить в християнську ментальність, згідно з якою чоловік – це вища істота, оскільки жінка створена була із ребра Адама, відповідно вона вже стоїть одразу на нижчому щаблі, і цей принцип, очевидно, він дає про себе знати, і законами нічого не вирішити».
І справді оті чоловіки так керували і керують, що нині маса людей сидить на валізках, забувши, що вони – люди – господарі країни, а молодь, при першій ліпшій і гіршій нагоді залишає батьківщину. Так керують, що державі у найближчі десятиліття не бачити, ані Європейського Союзу, ані належного рівня життя, що пенсіонери знову нишпорять по смітниках, а працездатні люди все більше займають місць на цвинтарях.
«Європою тут і не пахне»
«Як на мене, Європою тут і не пахне, – каже Мирослав Маринович. –Охарактеризувати ці висловлювання точним словом я не можу – до суду притягнуть. Якби Україна була європейською державою, усі ці посадові особи негайно пішли б у відставку – до цього змусили б їх бодай їхні партії, розуміючи, що без цього перемоги на виборах їм не бачити.
Але в нас – не Європа, а Совок. Дрімучий і прадавній. Такий собі пострадянський варіант царського Домострою. Причому кожен із перелічених посадовців апелював до своєї аудиторії, розраховуючи на цілковите розуміння. Тобто в їхніх головах не було навіть натяку на те, що їхні висловлювання не просто суперечать європейським цінностям – вони, висловлювання, викликають справжній скандал!
Утім, в останньому випадку Голова Верховної Ради «одним пострілом убив двох зайців», бо поцілив не лише в європейські цінності, а й у християнське вчення. Якщо таким мало б бути християнство, то я негайно записався б добровольцем у «Феміністичну офензиву»!
Але, на щастя, я знаю, що сучасне піднесення ролі жінки було б неможливим без визвольного потенціалу Ісусового свідчення та Євангелія. Саме вони витворили фундамент, на якому стало можливим відновити статус жінки як особи, створеної «на образ і подобу Божу» – поряд із чоловіком, а не під ним!»
Мирослав Маринович добре знає ціну Жінці. Його дорога Мама очі виплакала, коли син сидів у таборах, а дружина Люба вірно дочекалась повернення чоловіка з неволі. А скільки українських Жінок витерпіли у минулому столітті і скільком українським жінкам сьогодні гірко на душі, коли вони не можуть дати своїм дітям найелементарнішого і коли бачать, як зухвало жирують діти отих керманичів.
Що говорити, на примітивні образи здатні лише люди із браком виховання, а його так бракує нинішнім владцям. І це не цивілізаційний шлях.
Пан Маринович перелічив чотири дуже яскраві приклади, коли керманичі впали настільки низько та ницо у цьому миттєвому житті, що дозволили собі образити українських жінок.
1. Президент Леонід Кучма на прес-конференції в Італії, заявив, що «порядні жінки сидять вдома, а повії по закордонах роз’їжджають.
2. Президент Віктор Янукович у передвиборчій кампанії стверджував, що «якщо вона жінка – то має йти на кухню і там показувати свої примхи». А в Давосі був ще більш розкутішим і згадав про надходження весни, коли «у містах українських почнуть роздягатися жінки. Побачити цю красу – це чудово».
3. Прем’єр Микола Азаров дбає про ефективність уряду, а тому не допускає у нього жінок: «Не жіноча це справа – проводити реформи в Україні».
4. Спікер Володимир Литвин, той кого звинуватили у плагіаті, ще більш був говірким: «Якщо суспільство не буде готове, якщо ми не позбудемося того, що в нас уже є традицією, і в принципі, воно вже входить в християнську ментальність, згідно з якою чоловік – це вища істота, оскільки жінка створена була із ребра Адама, відповідно вона вже стоїть одразу на нижчому щаблі, і цей принцип, очевидно, він дає про себе знати, і законами нічого не вирішити».
І справді оті чоловіки так керували і керують, що нині маса людей сидить на валізках, забувши, що вони – люди – господарі країни, а молодь, при першій ліпшій і гіршій нагоді залишає батьківщину. Так керують, що державі у найближчі десятиліття не бачити, ані Європейського Союзу, ані належного рівня життя, що пенсіонери знову нишпорять по смітниках, а працездатні люди все більше займають місць на цвинтарях.
«Європою тут і не пахне»
«Як на мене, Європою тут і не пахне, – каже Мирослав Маринович. –Охарактеризувати ці висловлювання точним словом я не можу – до суду притягнуть. Якби Україна була європейською державою, усі ці посадові особи негайно пішли б у відставку – до цього змусили б їх бодай їхні партії, розуміючи, що без цього перемоги на виборах їм не бачити.
Але в нас – не Європа, а Совок. Дрімучий і прадавній. Такий собі пострадянський варіант царського Домострою. Причому кожен із перелічених посадовців апелював до своєї аудиторії, розраховуючи на цілковите розуміння. Тобто в їхніх головах не було навіть натяку на те, що їхні висловлювання не просто суперечать європейським цінностям – вони, висловлювання, викликають справжній скандал!
Утім, в останньому випадку Голова Верховної Ради «одним пострілом убив двох зайців», бо поцілив не лише в європейські цінності, а й у християнське вчення. Якщо таким мало б бути християнство, то я негайно записався б добровольцем у «Феміністичну офензиву»!
Але, на щастя, я знаю, що сучасне піднесення ролі жінки було б неможливим без визвольного потенціалу Ісусового свідчення та Євангелія. Саме вони витворили фундамент, на якому стало можливим відновити статус жінки як особи, створеної «на образ і подобу Божу» – поряд із чоловіком, а не під ним!»
Мирослав Маринович добре знає ціну Жінці. Його дорога Мама очі виплакала, коли син сидів у таборах, а дружина Люба вірно дочекалась повернення чоловіка з неволі. А скільки українських Жінок витерпіли у минулому столітті і скільком українським жінкам сьогодні гірко на душі, коли вони не можуть дати своїм дітям найелементарнішого і коли бачать, як зухвало жирують діти отих керманичів.
Що говорити, на примітивні образи здатні лише люди із браком виховання, а його так бракує нинішнім владцям. І це не цивілізаційний шлях.
