Київ, 25 липня 2002 - Яким робом дивиться на міжетнічні стосунки й ставлення до деяких національних груп в Україні Рада Європи – це одна річ. Це, так би мовити, їхня, західна оцінка ситуації в Україні. З нею можна сперечатися. А от із чим навряд чи випадає сперечатися – так це із зафіксованим репрезентативними соціологічними опитуваннями автопортретом українських громадян. Важливим штрихом якого є міжетнічні стосунки.
Візьмімо спершу моніторингові дані Інституту соціології Національної академії наук. Ставлення українських громадян до інших етносів у ньому оцінювалося за шкалою від 0 до 100 балів, де 0 – відвертий расизм і шовінізм, а 100 – гранична толерантність. Так от, якщо ставлення до євреїв вимірювалося 50-ма балами, тобто опитувані на загал ставляться до них як до колег по роботі, то ставлення до циганів має цифровий індекс 22 бали, тобто середній українець терпить їх тільки як туристів, гостей України, і не згоден ставитися до них як до повноправних громадян. Ба більше: якщо врахувати наявність у суспільстві певної групи людей, хоча і меншості, із стійкою міжетнічною толерантністю, можна впевнено стверджувати: більшість українських громадян узагалі не хочуть, щоб цигани жили в Україні. Ці дані знаходять підтвердження у результатах моніторингових досліджень Київського міжнародного інституту соціології. Там міжетнічна толерантність вимірювалася за шкалою від 1 до 7 балів; “одиниця” в підсумковій таблиці означає, що всі респонденти, згодні бачити представника даної групи членом своєї сім‘ї; “сімка” – що всі респонденти не пускали б представника даної групи в Україну. Цей показник зветься індексом соціальної дистанції. Так от, щодо євреїв цей індекс становить 4,5 бали, тобто більшість опитаних їх просто терпить. Щодо циган – майже 6 балів, тобто більшість опитаних не хоче бачити їх в Україні. Схожа ситуація і з неграми – тут індекс соціальної дистанції становить 5,5 балів. І що прикметно: за даними обох дослідницьких центрів, за останні роки ставлення суспільства до євреїв, циган та негрів помітно погіршилося. Винятком у цій загальній картині є період нетривалого урядування Віктора Ющенка, коли на якийсь час міжетнічна толерантність суспільства зросла.
Візьмімо спершу моніторингові дані Інституту соціології Національної академії наук. Ставлення українських громадян до інших етносів у ньому оцінювалося за шкалою від 0 до 100 балів, де 0 – відвертий расизм і шовінізм, а 100 – гранична толерантність. Так от, якщо ставлення до євреїв вимірювалося 50-ма балами, тобто опитувані на загал ставляться до них як до колег по роботі, то ставлення до циганів має цифровий індекс 22 бали, тобто середній українець терпить їх тільки як туристів, гостей України, і не згоден ставитися до них як до повноправних громадян. Ба більше: якщо врахувати наявність у суспільстві певної групи людей, хоча і меншості, із стійкою міжетнічною толерантністю, можна впевнено стверджувати: більшість українських громадян узагалі не хочуть, щоб цигани жили в Україні. Ці дані знаходять підтвердження у результатах моніторингових досліджень Київського міжнародного інституту соціології. Там міжетнічна толерантність вимірювалася за шкалою від 1 до 7 балів; “одиниця” в підсумковій таблиці означає, що всі респонденти, згодні бачити представника даної групи членом своєї сім‘ї; “сімка” – що всі респонденти не пускали б представника даної групи в Україну. Цей показник зветься індексом соціальної дистанції. Так от, щодо євреїв цей індекс становить 4,5 бали, тобто більшість опитаних їх просто терпить. Щодо циган – майже 6 балів, тобто більшість опитаних не хоче бачити їх в Україні. Схожа ситуація і з неграми – тут індекс соціальної дистанції становить 5,5 балів. І що прикметно: за даними обох дослідницьких центрів, за останні роки ставлення суспільства до євреїв, циган та негрів помітно погіршилося. Винятком у цій загальній картині є період нетривалого урядування Віктора Ющенка, коли на якийсь час міжетнічна толерантність суспільства зросла.
