Київ-Прага, 23 липня 2002 - Ведучі - Марина Пирожук та Василь Зілгалов. Гості київської студії: Віталій Шевченко - член Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення, фаховий журналіст, парламентський політик з досвідом, Віктор Шишкін - Генеральний прокурор України у 1991-93 роках, суддя з десятирічним досвідом і досвідчений парламентський політик, Андрій Федур - відомий в Україні адвокат, зокрема, у справі Георгія Гонгадзе та на телефонному зв’язку телевізійний ведучий приватного телеканалу ICTV Дмитро Кисельов
Василь Зілгалов
Політична цензура чи редакційна політика - чи знайдуться претенденти на обіцяну комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформації премію у 5 тисяч гривень, яка має стати нагородою тим журналістам, котрі посміють на фактах довести наявність політичної цензури в українських засобах інформації, тобто наявність системного контролю за змістом публікацій у пресі, змістом, персоналіями теле-радіо-ефірів. Пане Кисельов, як Ви вважаєте чи досить такої нагороди комітету щоб виявити факт політичної цензури в Україні, може сама премія до смішного мала, а може в засобах інформації у державі, яка неодноразово записувалася міжнародними експертами у вороги преси, немає такої цензури?
Дмитро Кисельов
Мені здається це дуже аморально просити людей доносити друг на друга, платити гроші за те, що хтось скаже. Якщо б це було звернення, але без грошей, то це було б набагато чесніше. Мені здається, це не дуже морально зі сторони пана Томенка і не дуже поєднується з політикою, оголошеною лідером блоку «Наша Україна» За моральність у політиці. По-друге, це звернення Миколи Томенка ставить журналістів і мене як головного редактора служби інформації ICTV в якесь становище, коли я змушений виправдовуватися, що я не верблюд. Зі сторони посадової особи це вже тиск на ЗМІ.
Василь Зілгалов
Пане Кисельов, але ми ведемо мову не про Томенка і не про премію. Ця премія смішна. Ідеться про цензуру – чи вона є чи ні? Ми пам’ятаємо журналіста України початку минулого століття Володимира Короленка, який сказав, що цензура – це намагання однієї сили накласти печать мовчання на інші політичні сили, котрі мислять інакше і не поділяють очікувань цієї владної партії.
Дмитро Кисельов
Ви посилаєтесь на Короленка, це ХІХ століття, і цензура – це коли в царські часи якісь слова викреслювали з газет, газету «Іскра» ховали у черевиках, щоб довезти її кудись. Зараз у черевики інформацію не сховаєш, і у ХХІ столітті цензура – це дуже застаріле поняття. Ми живемо у вік інформації, і ніхто не в змозі інформацію ховати. Так що, мені здається, це неактуальна розмова.
Василь Зілгалов
Тоді я поставлю питання точніше. Наприклад, Ви прийшли працювати на ICTV. З ким Ви домовлялися про умови своєї роботи, хто ці умови Вам ставив, і які були принципи прийняття Вас на роботу на цей канал?
Дмитро Кисельов
На ICTV мене запросили інвестори каналу як достатньо відомого журналіста зі своєю історією, як журналіста, який у свій час, 10 років тому, робив незалежні новини TСН, програму «Вікно у Європу» та вів програму «Час пік» після Влада Лістьєва. Коли я прийшов на ICTV, спочатку на журналістському тренінгу я пояснював принципи сучасної журналістики. Після тренінгу я отримав пропозицію, тому що ті принципи, про які я говорив, та системи цінностей, які я проповідував, стали вирішальними для цього запрошення. Не обманювати – це частина тієї системи цінностей..
Василь Зілгалов
Пане Кисельов, вибачте, що перебиваю Вас, але ми ведемо мову про наявність цензури і про Ваш досвід. Добрий журналіст завжди має проблеми або з владою, або з редакцією, якщо він відкрито й чесно веде свої репортажі. Були у Вас такі проблеми на ICTV?
Дмитро Кисельов
Чесно кажучи, ні. Наш канал був лідером у пропаганді прямого ефіру та розмовних форматів. Я веду щоденну 45-хвилинну програму, в якій приймали участь люди різних поглядів – від Мороза до комуністів. А в прямому ефірі на каналі ICTV також були різні люди – Томенко, Тимошенко, від «Нашої України» і інші. Так що такого широкого спектру як на нашому каналі, мабуть, не було на жодному каналі України.
Василь Зілгалов
Пане Шевченко, ви маєте великий журналістський досвід, ще з «Друга читача», і можете порівняти цензурний досвід з сьогоднішнім часом, а також, мабуть, знаєте щось про зміст запланованого видання Комітету Верховної Ради з фактами цієї цензури, про яку ми ніяк не можемо детально почати розмову, зокрема, як уже прозвучало, на першому національному телеканалі, на згаданому вже ICTV. Як Ви вважаєте, чи мають місце в Україні факти цензури?
Віталій Шевченко
Мені здається, що рідко хто заперечуватиме, що в Україні цензури немає. Інша річ, що якось так складалася десятилітня історія нашої незалежної держави, що ми не зауважили той момент, коли в нас спершу можна було говорити все, а потім, сьогодні, ми стоїмо перед тим, що не можна говорити нічого. І пан Кисельов, якщо стверджує, що в нас інакша ситуація, то було досить тиждень тому побувати на повторних виборах у трьох округах і подивитися, як місцеві ЗМІ, які працювали на забезпечення свого електорату, представляли різні політичні сили, які грали на цих виборах. Думаю, після цього говорити не треба, це сумна картина, яка відзначається усіма міжнародними спостерігачами. Очевидно, справа ще в тому, хто як розуміє цензуру. В усьому світі, певна річ, нічого вільного немає, і в державах вільного світу так само є певні підходи й вимоги до журналістів. Інша річ, що там журналіст може обрати, куди йому іти і де працювати, щоб себе вільно виразити. У нас цього немає. І, можливо, в ситуації з паном Кисельовим є якраз той випадок, коли його політичні установки збігаються з підходами тих, хто наймав його на роботу. В такому випадку можна 24 години на добу вести прямий ефір і не відчувати дискомфорту. Проблема в тому, що в нас спочатку появилася несвобода на інформацію, свобода слова ще була. Оскільки величезний сектор державного ринку – це одержавлені ЗМІ, то умови підходу, що інформація цензорується, наклали відбиток на всю стихію відносин в інформаційній сфері. Державні ЗМІ повністю випали, вони трактують події у державі й підходи до висвітлення політичних лідерів як це вигідно державі з її інструментами влади. А щодо недержавних ЗМІ, то тут вже і починаються проблеми -, які з них можуть опиратися цензурі чи держави чи власників, а які і не можуть. На жаль, частина тих, які можуть в Україні сьогодні це робити надзвичайно низька, і це свідчить про те, що в українському суспільстві розвиваються неблагополучні тенденції у демократизації й умовах для розвитку вільного громадянського суспільства.
Василь Зілгалов
Президент Національної телекомпанії України Ігор Сторожук критикує саму ідею досліджувати явище політичної цензури. Матеріал нашої кореспондентки Юлії Жмакіної.
Ігор Сторожук
Те, що народний депутат Микола Томенко пропонував гроші за якісь докази політичної цензури, говорить тільки про неможливість на сьогоднішньому етапі і при такому більшовицькому баченні суспільно-політичному розвитку України мати незаангажовану журналістику. Тому що, знаєте, я не бачу різниці між халтурою (прихованою рекламою за гроші), якої ми позбавлялися і начебто позбавилися, і тим, що пропонує Томенко. Це так само, як плюс і мінус... Це однакові дії у різні боки направлені. Вони дають однаково негативний результат щодо свободи бачення, відпрацювання своєї точки зору кожним журналістом. Якщо народний депутат Томенко має якісь документальні докази, то варто їх було б просто показати чи надати. А не просто голослівно про це казати. Я не уявляю собі, якими можуть бути ці документальні докази того, чого не існує у нас.
Василь Зілгалов
З точки зору, так би мовити, базової для потужнішої преси - фінансової, які засоби інформації сильніші сьогодні в Україні - ті, що проповідують незалежну точку зору, ті, що, як прийнято у демократичному світі, ловлять інформацію різну, важливу і реально намагаються порівнювати, чи інші? Ось, наприклад, телеканал ICTV, свого часу показав досить сумнівний документ Чорний Піар, відразу ж після нього з’явилося чимало живіших кінодокументів і про справу Гонгадзе і про свободу преси в Україні, але чомусь ICTV не виявився оперативним і послідовним, не поспішив показати хоча б той же Killing the Story – Убити вістку? Пане Кисельов, якщо бути послідовними у редакційній політиці, ці фільми викликали надзвичайно великий резонанс, але чому їх показ не було продовжено на ICTV
Дмитро Кисельов
Зараз я відповім на це запитання, але до цього, просто я, на жаль, не ідентифікуватиму, хто це говорив, але була висловлена така теза про державні засоби масової інформації й у висловлюванні була маса недомовок.
Ви знаєте той факт, що понад 90% засобів масової інформації в Україні перебувають у приватних осіб. Це відомий факт, який легко перевірити. Так що власники цих засобів масової інформації вони нічим не обмежені. Що стосується фільму «Killing the Story» - «Поховати історію», або «Поховати справу», так це можна перекласти, то знову ж, заради справедливості, я можу сказати і це, звичайно, відомий факт для учасників програми, що канал ICTV був першим українським каналом, який виявив зацікавленість у тому, щоб показати цей фільм. Більше того, наш генеральний директор Олександр Богуцький після заяви Томенка написав листа, він був відкритий, був у засобах масової інформації, в інформаційних агентствах.
Я говорив, що ще до заяви Томенка, ми зверталися до ВВС, прохали права на цей фільм. Так що, якщо Микола Томенко може чимось допомогти, то я з задоволенням ще раз його просив би, дійсно, сприяти показу цього фільму на каналі ICTV, оскільки для нас це принцип - ми показуємо різні точки зору. Так що, якщо це не просто голослівна заява, про якусь цензуру, там ще щось, а, дійсно, зацікавленість у такій прозорості, то ми б були дуже вдячні панові Томенку, якби він доклав дієвих зусиль для того, щоб ми показали цей фільм.
Василь Зілгалов
Але ми ведемо мову про цензуру. У нас є слухач. Прошу.
Слухач
Кілька хвилин тому вів розмову Сторожук, і він сказав, що ніякої цензури не має, що це якась вигадка і так далі. Я у неділю дивився його канал, де він показував останні новини, де 5 хвилин ішли новини, а 20 хвилин «обгажували» Ющенка. Так як це він розуміє, це цензура, чи не цензура?
Василь Зілгалов
Це дуже широке питання про роботу телеканалу УТ-1. Пана Сторожука, на жаль, у нас не має в прямому ефірі.
Я звертаюся до пана Шевченка. Як Ви вважаєте, політичний егоїзм влади, як писав англійський філософ Томас Гоббс, існує просто так. І цій владі потрібно й важливо, і небайдуже знати, що говорять у засобах масової інформації. Вона вишукує завжди, так би мовити, засоби впливати на мас-медіа. От влада, вона ж вишукує методи впливу на засоби масової інформації, як Ви вважаєте, пане Шевченко?
Віталій Шевченко
Безперечно, що вишукує. І ми якось так судимо про те, що діється в інформаційному просторі з того, що є в столиці і чогось забуваємо, що є ще місцевий інформаційний ринок, де, взагалі, жахи, який існує за своїми якимись незбагненними й дикими правилами. За принципом: одна газета, одна радіостанція і т.д., бо колись був один райком партії.
На тому інформаційному ринку нічого не з’явиться, через те, що всіма силами підкріплюються оці бідненькі засоби масової інформації бюджетними грошима і влада, буквально, не злазить із цих районних газет, чи місцевого радіомовлення, маніпулюючи ними і повністю визначаючи їхню інформаційну й всіляку іншу політику. Ця ситуація характерна, по суті, для всієї України. Це ж нам теж треба бачити?
Ми зараз остракізму піддаємо Томенка, чомусь не зваживши на те, що Томенко пропонує свої кошти у тому випадку, якщо хтось, справді, пред’явить список заборонених прізвищ. Хіба це не страшно, коли суспільство, взагалі, таким чином ставить це питання? Інша річ, що до Томенка, якось люди втомилися про це говорити, вважаючи цю проблему безнадійною. А Томенко почав стукати у двері, що все ж таки, якось ситуацію треба змінювати. І якщо пан Сторожук вважає це аморальним, то я не знаю як слухачі, чи вважають моральним позицію усіх цих інформаційних передач Першого національного каналу під час, наприклад, виборчої кампанії, де ми включали мікрофон і протягом 15 хвилин слухали зведення про поїздки найвищих урядовців, які одночасно несли в маси політику блоку «ненаїжджених партій».
Василь Зілгалов
Я вибачаюсь , у нас слухач, а це для нас святе. Його запитання.
Слухач
Тепер у газетах друкують, що є головний редактор, шеф-редактор, навіть, директор редакції. То може одна з цих посад є і цензором? Поясніть.
Віталій Шевченко
Є проблеми, звичайно. Очевидно, все ж ідеться про засоби інформації, які створені були на комерційних началах. І біда, можливо, не в тому. Біда в іншому, що нашим українським законодавством, на жаль, не передбачено відповідальність за самоцензуру, чи цензуру запроваджену у тих виданнях, які, може, є комерційними, тобто за природою, вільними, а, насправді, вони виконують теж певну політичну, чи суто лобістську функцію. І це дуже прикро. Якби така відповідальність була передбачена, за спонуку журналістів відпрацьовувати якусь певну ідею, цензурувати матеріали і працювати лише у певному напрямку, то, можливо, у цій сфері трошечки ситуація була б інакшою, змінювалася.
Василь Зілгалов
Пане Шевченко, чи ви вже знайомі зі змістом брошури про яку говорив Микола Томенко?
Віталій Шевченко
Я не знаю, що мається на увазі.
Василь Зілгалов
Мається на увазі брошура про факти політичної цензури?
Віталій Шевченко
Я знаю, що комітет розглядає усі ці речі, не як одноразову акцію, а як постійну роботу. Очевидно, що всі ці факти будуть підсумовуватися, систематизовуватися впродовж каденції цієї Верховної Ради. Це добре, що комітет займає таку позицію.
Я думаю, що це всіляко треба підтримувати, а не лякатися того, що нарешті почали комусь наступати на п’яти. Той, хто почував себе в інформаційному просторі володарем ситуації і вважав, що тут ніколи нічого не буде змінюватися проти того, що є на сьогоднішній день.
Марина Пирожук
Пане Кисельов, сьогодні Ви сказали, що те, що говорить пан Томенко, м’яко кажучи, не правда і що ніякої політичної цензури, принаймні на Вашому каналі не існує.
Скажіть, Ви вважаєте, що канал ICTV дотримується пропорцій і балансу у висвітленні політичного життя України?
Дмитро Кисельов
Я вважаю, що так. Ви знаєте, це ж питання політики редакції, як я вже казав, і дотримання певної системи цінностей. Одна з них - говорити правду.
Ми не претендуємо на якусь монополію інформаційну в Україні. Це безглуздо в умовах абсолютної свободи доступу до інформації, інтернет-видань, опозиційних видань, газет, різних радіо та телестанцій. Мені здається, що це достатньо збалансовано. Звичайно, ідеально збалансувати не можна у цьому морі інформації, але поки що, принаймні, ми намагаємося давати збалансовану інформацію, про що свідчить, хоча б приз, який ми отримали - «Теле-тріумф» за кращу інформаційну програму, який визначається шляхом опитування і таємного голосування.
Марина Пирожук
Дмитре, але ж редакційна політика це поняття широке. Табу на певні теми, певних людей - це теж редакційна політика. Чи можна говорити, взагалі, про професійність інформаційної продукції за таких умов і чи відчуваєте Ви зв’язок із споживачем Вашої продукції?
Дмитро Кисельов
Розумієте, наша редакційна політика полягає у тому, щоб пропорційно представити максимальний спектр думок на нашому каналі.
Ось, наприклад, на жаль, останні декілька місяців, ми не можемо представити позицію Віктора Ющенка, хоча ми не один раз пропонували йому взяти участь у нашому прямому ефірі. Він не прийшов на дебати, хоча, він ні до кого не прийшов, і не відгукнувся на інші багаторазові пропозиції.
Так що, звичайно, нам не так просто тут дотримуватися якогось балансу. Це громадське завдання і, мені здається, його повинні підтримувати всі, усім суспільством.
Василь Зілгалов
Ми завершуємо обговорення теми про цензуру. Звичайно, завершуємо, у сьогоднішній нашій передачі, бо цю тему ми лише розпочали. Ми будемо про це говорити ще неодноразово.
Василь Зілгалов
Політична цензура чи редакційна політика - чи знайдуться претенденти на обіцяну комітетом Верховної Ради з питань свободи слова та інформації премію у 5 тисяч гривень, яка має стати нагородою тим журналістам, котрі посміють на фактах довести наявність політичної цензури в українських засобах інформації, тобто наявність системного контролю за змістом публікацій у пресі, змістом, персоналіями теле-радіо-ефірів. Пане Кисельов, як Ви вважаєте чи досить такої нагороди комітету щоб виявити факт політичної цензури в Україні, може сама премія до смішного мала, а може в засобах інформації у державі, яка неодноразово записувалася міжнародними експертами у вороги преси, немає такої цензури?
Дмитро Кисельов
Мені здається це дуже аморально просити людей доносити друг на друга, платити гроші за те, що хтось скаже. Якщо б це було звернення, але без грошей, то це було б набагато чесніше. Мені здається, це не дуже морально зі сторони пана Томенка і не дуже поєднується з політикою, оголошеною лідером блоку «Наша Україна» За моральність у політиці. По-друге, це звернення Миколи Томенка ставить журналістів і мене як головного редактора служби інформації ICTV в якесь становище, коли я змушений виправдовуватися, що я не верблюд. Зі сторони посадової особи це вже тиск на ЗМІ.
Василь Зілгалов
Пане Кисельов, але ми ведемо мову не про Томенка і не про премію. Ця премія смішна. Ідеться про цензуру – чи вона є чи ні? Ми пам’ятаємо журналіста України початку минулого століття Володимира Короленка, який сказав, що цензура – це намагання однієї сили накласти печать мовчання на інші політичні сили, котрі мислять інакше і не поділяють очікувань цієї владної партії.
Дмитро Кисельов
Ви посилаєтесь на Короленка, це ХІХ століття, і цензура – це коли в царські часи якісь слова викреслювали з газет, газету «Іскра» ховали у черевиках, щоб довезти її кудись. Зараз у черевики інформацію не сховаєш, і у ХХІ столітті цензура – це дуже застаріле поняття. Ми живемо у вік інформації, і ніхто не в змозі інформацію ховати. Так що, мені здається, це неактуальна розмова.
Василь Зілгалов
Тоді я поставлю питання точніше. Наприклад, Ви прийшли працювати на ICTV. З ким Ви домовлялися про умови своєї роботи, хто ці умови Вам ставив, і які були принципи прийняття Вас на роботу на цей канал?
Дмитро Кисельов
На ICTV мене запросили інвестори каналу як достатньо відомого журналіста зі своєю історією, як журналіста, який у свій час, 10 років тому, робив незалежні новини TСН, програму «Вікно у Європу» та вів програму «Час пік» після Влада Лістьєва. Коли я прийшов на ICTV, спочатку на журналістському тренінгу я пояснював принципи сучасної журналістики. Після тренінгу я отримав пропозицію, тому що ті принципи, про які я говорив, та системи цінностей, які я проповідував, стали вирішальними для цього запрошення. Не обманювати – це частина тієї системи цінностей..
Василь Зілгалов
Пане Кисельов, вибачте, що перебиваю Вас, але ми ведемо мову про наявність цензури і про Ваш досвід. Добрий журналіст завжди має проблеми або з владою, або з редакцією, якщо він відкрито й чесно веде свої репортажі. Були у Вас такі проблеми на ICTV?
Дмитро Кисельов
Чесно кажучи, ні. Наш канал був лідером у пропаганді прямого ефіру та розмовних форматів. Я веду щоденну 45-хвилинну програму, в якій приймали участь люди різних поглядів – від Мороза до комуністів. А в прямому ефірі на каналі ICTV також були різні люди – Томенко, Тимошенко, від «Нашої України» і інші. Так що такого широкого спектру як на нашому каналі, мабуть, не було на жодному каналі України.
Василь Зілгалов
Пане Шевченко, ви маєте великий журналістський досвід, ще з «Друга читача», і можете порівняти цензурний досвід з сьогоднішнім часом, а також, мабуть, знаєте щось про зміст запланованого видання Комітету Верховної Ради з фактами цієї цензури, про яку ми ніяк не можемо детально почати розмову, зокрема, як уже прозвучало, на першому національному телеканалі, на згаданому вже ICTV. Як Ви вважаєте, чи мають місце в Україні факти цензури?
Віталій Шевченко
Мені здається, що рідко хто заперечуватиме, що в Україні цензури немає. Інша річ, що якось так складалася десятилітня історія нашої незалежної держави, що ми не зауважили той момент, коли в нас спершу можна було говорити все, а потім, сьогодні, ми стоїмо перед тим, що не можна говорити нічого. І пан Кисельов, якщо стверджує, що в нас інакша ситуація, то було досить тиждень тому побувати на повторних виборах у трьох округах і подивитися, як місцеві ЗМІ, які працювали на забезпечення свого електорату, представляли різні політичні сили, які грали на цих виборах. Думаю, після цього говорити не треба, це сумна картина, яка відзначається усіма міжнародними спостерігачами. Очевидно, справа ще в тому, хто як розуміє цензуру. В усьому світі, певна річ, нічого вільного немає, і в державах вільного світу так само є певні підходи й вимоги до журналістів. Інша річ, що там журналіст може обрати, куди йому іти і де працювати, щоб себе вільно виразити. У нас цього немає. І, можливо, в ситуації з паном Кисельовим є якраз той випадок, коли його політичні установки збігаються з підходами тих, хто наймав його на роботу. В такому випадку можна 24 години на добу вести прямий ефір і не відчувати дискомфорту. Проблема в тому, що в нас спочатку появилася несвобода на інформацію, свобода слова ще була. Оскільки величезний сектор державного ринку – це одержавлені ЗМІ, то умови підходу, що інформація цензорується, наклали відбиток на всю стихію відносин в інформаційній сфері. Державні ЗМІ повністю випали, вони трактують події у державі й підходи до висвітлення політичних лідерів як це вигідно державі з її інструментами влади. А щодо недержавних ЗМІ, то тут вже і починаються проблеми -, які з них можуть опиратися цензурі чи держави чи власників, а які і не можуть. На жаль, частина тих, які можуть в Україні сьогодні це робити надзвичайно низька, і це свідчить про те, що в українському суспільстві розвиваються неблагополучні тенденції у демократизації й умовах для розвитку вільного громадянського суспільства.
Василь Зілгалов
Президент Національної телекомпанії України Ігор Сторожук критикує саму ідею досліджувати явище політичної цензури. Матеріал нашої кореспондентки Юлії Жмакіної.
Ігор Сторожук
Те, що народний депутат Микола Томенко пропонував гроші за якісь докази політичної цензури, говорить тільки про неможливість на сьогоднішньому етапі і при такому більшовицькому баченні суспільно-політичному розвитку України мати незаангажовану журналістику. Тому що, знаєте, я не бачу різниці між халтурою (прихованою рекламою за гроші), якої ми позбавлялися і начебто позбавилися, і тим, що пропонує Томенко. Це так само, як плюс і мінус... Це однакові дії у різні боки направлені. Вони дають однаково негативний результат щодо свободи бачення, відпрацювання своєї точки зору кожним журналістом. Якщо народний депутат Томенко має якісь документальні докази, то варто їх було б просто показати чи надати. А не просто голослівно про це казати. Я не уявляю собі, якими можуть бути ці документальні докази того, чого не існує у нас.
Василь Зілгалов
З точки зору, так би мовити, базової для потужнішої преси - фінансової, які засоби інформації сильніші сьогодні в Україні - ті, що проповідують незалежну точку зору, ті, що, як прийнято у демократичному світі, ловлять інформацію різну, важливу і реально намагаються порівнювати, чи інші? Ось, наприклад, телеканал ICTV, свого часу показав досить сумнівний документ Чорний Піар, відразу ж після нього з’явилося чимало живіших кінодокументів і про справу Гонгадзе і про свободу преси в Україні, але чомусь ICTV не виявився оперативним і послідовним, не поспішив показати хоча б той же Killing the Story – Убити вістку? Пане Кисельов, якщо бути послідовними у редакційній політиці, ці фільми викликали надзвичайно великий резонанс, але чому їх показ не було продовжено на ICTV
Дмитро Кисельов
Зараз я відповім на це запитання, але до цього, просто я, на жаль, не ідентифікуватиму, хто це говорив, але була висловлена така теза про державні засоби масової інформації й у висловлюванні була маса недомовок.
Ви знаєте той факт, що понад 90% засобів масової інформації в Україні перебувають у приватних осіб. Це відомий факт, який легко перевірити. Так що власники цих засобів масової інформації вони нічим не обмежені. Що стосується фільму «Killing the Story» - «Поховати історію», або «Поховати справу», так це можна перекласти, то знову ж, заради справедливості, я можу сказати і це, звичайно, відомий факт для учасників програми, що канал ICTV був першим українським каналом, який виявив зацікавленість у тому, щоб показати цей фільм. Більше того, наш генеральний директор Олександр Богуцький після заяви Томенка написав листа, він був відкритий, був у засобах масової інформації, в інформаційних агентствах.
Я говорив, що ще до заяви Томенка, ми зверталися до ВВС, прохали права на цей фільм. Так що, якщо Микола Томенко може чимось допомогти, то я з задоволенням ще раз його просив би, дійсно, сприяти показу цього фільму на каналі ICTV, оскільки для нас це принцип - ми показуємо різні точки зору. Так що, якщо це не просто голослівна заява, про якусь цензуру, там ще щось, а, дійсно, зацікавленість у такій прозорості, то ми б були дуже вдячні панові Томенку, якби він доклав дієвих зусиль для того, щоб ми показали цей фільм.
Василь Зілгалов
Але ми ведемо мову про цензуру. У нас є слухач. Прошу.
Слухач
Кілька хвилин тому вів розмову Сторожук, і він сказав, що ніякої цензури не має, що це якась вигадка і так далі. Я у неділю дивився його канал, де він показував останні новини, де 5 хвилин ішли новини, а 20 хвилин «обгажували» Ющенка. Так як це він розуміє, це цензура, чи не цензура?
Василь Зілгалов
Це дуже широке питання про роботу телеканалу УТ-1. Пана Сторожука, на жаль, у нас не має в прямому ефірі.
Я звертаюся до пана Шевченка. Як Ви вважаєте, політичний егоїзм влади, як писав англійський філософ Томас Гоббс, існує просто так. І цій владі потрібно й важливо, і небайдуже знати, що говорять у засобах масової інформації. Вона вишукує завжди, так би мовити, засоби впливати на мас-медіа. От влада, вона ж вишукує методи впливу на засоби масової інформації, як Ви вважаєте, пане Шевченко?
Віталій Шевченко
Безперечно, що вишукує. І ми якось так судимо про те, що діється в інформаційному просторі з того, що є в столиці і чогось забуваємо, що є ще місцевий інформаційний ринок, де, взагалі, жахи, який існує за своїми якимись незбагненними й дикими правилами. За принципом: одна газета, одна радіостанція і т.д., бо колись був один райком партії.
На тому інформаційному ринку нічого не з’явиться, через те, що всіма силами підкріплюються оці бідненькі засоби масової інформації бюджетними грошима і влада, буквально, не злазить із цих районних газет, чи місцевого радіомовлення, маніпулюючи ними і повністю визначаючи їхню інформаційну й всіляку іншу політику. Ця ситуація характерна, по суті, для всієї України. Це ж нам теж треба бачити?
Ми зараз остракізму піддаємо Томенка, чомусь не зваживши на те, що Томенко пропонує свої кошти у тому випадку, якщо хтось, справді, пред’явить список заборонених прізвищ. Хіба це не страшно, коли суспільство, взагалі, таким чином ставить це питання? Інша річ, що до Томенка, якось люди втомилися про це говорити, вважаючи цю проблему безнадійною. А Томенко почав стукати у двері, що все ж таки, якось ситуацію треба змінювати. І якщо пан Сторожук вважає це аморальним, то я не знаю як слухачі, чи вважають моральним позицію усіх цих інформаційних передач Першого національного каналу під час, наприклад, виборчої кампанії, де ми включали мікрофон і протягом 15 хвилин слухали зведення про поїздки найвищих урядовців, які одночасно несли в маси політику блоку «ненаїжджених партій».
Василь Зілгалов
Я вибачаюсь , у нас слухач, а це для нас святе. Його запитання.
Слухач
Тепер у газетах друкують, що є головний редактор, шеф-редактор, навіть, директор редакції. То може одна з цих посад є і цензором? Поясніть.
Віталій Шевченко
Є проблеми, звичайно. Очевидно, все ж ідеться про засоби інформації, які створені були на комерційних началах. І біда, можливо, не в тому. Біда в іншому, що нашим українським законодавством, на жаль, не передбачено відповідальність за самоцензуру, чи цензуру запроваджену у тих виданнях, які, може, є комерційними, тобто за природою, вільними, а, насправді, вони виконують теж певну політичну, чи суто лобістську функцію. І це дуже прикро. Якби така відповідальність була передбачена, за спонуку журналістів відпрацьовувати якусь певну ідею, цензурувати матеріали і працювати лише у певному напрямку, то, можливо, у цій сфері трошечки ситуація була б інакшою, змінювалася.
Василь Зілгалов
Пане Шевченко, чи ви вже знайомі зі змістом брошури про яку говорив Микола Томенко?
Віталій Шевченко
Я не знаю, що мається на увазі.
Василь Зілгалов
Мається на увазі брошура про факти політичної цензури?
Віталій Шевченко
Я знаю, що комітет розглядає усі ці речі, не як одноразову акцію, а як постійну роботу. Очевидно, що всі ці факти будуть підсумовуватися, систематизовуватися впродовж каденції цієї Верховної Ради. Це добре, що комітет займає таку позицію.
Я думаю, що це всіляко треба підтримувати, а не лякатися того, що нарешті почали комусь наступати на п’яти. Той, хто почував себе в інформаційному просторі володарем ситуації і вважав, що тут ніколи нічого не буде змінюватися проти того, що є на сьогоднішній день.
Марина Пирожук
Пане Кисельов, сьогодні Ви сказали, що те, що говорить пан Томенко, м’яко кажучи, не правда і що ніякої політичної цензури, принаймні на Вашому каналі не існує.
Скажіть, Ви вважаєте, що канал ICTV дотримується пропорцій і балансу у висвітленні політичного життя України?
Дмитро Кисельов
Я вважаю, що так. Ви знаєте, це ж питання політики редакції, як я вже казав, і дотримання певної системи цінностей. Одна з них - говорити правду.
Ми не претендуємо на якусь монополію інформаційну в Україні. Це безглуздо в умовах абсолютної свободи доступу до інформації, інтернет-видань, опозиційних видань, газет, різних радіо та телестанцій. Мені здається, що це достатньо збалансовано. Звичайно, ідеально збалансувати не можна у цьому морі інформації, але поки що, принаймні, ми намагаємося давати збалансовану інформацію, про що свідчить, хоча б приз, який ми отримали - «Теле-тріумф» за кращу інформаційну програму, який визначається шляхом опитування і таємного голосування.
Марина Пирожук
Дмитре, але ж редакційна політика це поняття широке. Табу на певні теми, певних людей - це теж редакційна політика. Чи можна говорити, взагалі, про професійність інформаційної продукції за таких умов і чи відчуваєте Ви зв’язок із споживачем Вашої продукції?
Дмитро Кисельов
Розумієте, наша редакційна політика полягає у тому, щоб пропорційно представити максимальний спектр думок на нашому каналі.
Ось, наприклад, на жаль, останні декілька місяців, ми не можемо представити позицію Віктора Ющенка, хоча ми не один раз пропонували йому взяти участь у нашому прямому ефірі. Він не прийшов на дебати, хоча, він ні до кого не прийшов, і не відгукнувся на інші багаторазові пропозиції.
Так що, звичайно, нам не так просто тут дотримуватися якогось балансу. Це громадське завдання і, мені здається, його повинні підтримувати всі, усім суспільством.
Василь Зілгалов
Ми завершуємо обговорення теми про цензуру. Звичайно, завершуємо, у сьогоднішній нашій передачі, бо цю тему ми лише розпочали. Ми будемо про це говорити ще неодноразово.
