Прага, 10 квітня 2002 – У середині квітня світ відзначає таку дату, як день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Приблизно у цей же час ушановується пам’ять жертв голокосту, нищення мільйонів євреїв тими ж нацистами. Сотні тисяч в’язнів нацизму з різних народів і країн сьогодні ще живі і свідчать про свою долю. Чи всюди вона була однаковою? Якщо порівнювати нацизм і радянський тоталітаризм?
Відомо, що чи не наймасштабнішими табірними системами 20 століття були СРСР і нацистська Німеччина. І тому інколи навіть важко однозначно їх охарактеризувати. Але уявляєте собі долі людей, котрі потрапили з однієї табірної систему у іншу. За масштабами репресій система Гулагу в СРСР значно перевершує нацистські концентраційні табори але це не означає, що нацисти були маленькими злочинцями. Вони знищили в Бухенвальдах, Освєнцимах мільйони не в чому невинних людей. Зокрема, жертвами їх стали 6 мільйонів євреїв.
Українські історики вважають, що жодна з воюючих у Другій світовій війні країн не зазнала таких утрат як Україна. Лише на фронтах загинуло близько 3 мільйонів її уродженців, а втрати від нацистських репресій серед мирного українського населення були ще більшими аніж в боях із нацизмом. Понад 2,4 мільйона українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Особливий розгул нацистських репресій почався після підписання Гітлером 7 грудня 1941 року декрету під назвою «Ніч і туман». Його суть полягала у тому, що кожен, хто буде чинити опір нацистам, має безслідно зникнути. У самій Україні нацистами було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.
Усе менше стає прямих свідків злочинів нацизму, в Україні, наприклад, нараховується в живих ще кілька сот тисяч жертв нацистських насильств. І переважна більшість із них існує бідно, та й ту мізерну компенсації, яку вони отримують від німецького уряду , буває крадуть українських чиновники від влади. Про що свідчить, зокрема, судовий процес над колишнім українським банкіром Жердицьким, що відбувається в Німеччині. Та й влада у Києві не дуже переймається долями колишніх в’язнів нацизму, вона лише час від часу декларує необхідність такого піклування, коли цього вимагає політичний момент.
Відомо, що чи не наймасштабнішими табірними системами 20 століття були СРСР і нацистська Німеччина. І тому інколи навіть важко однозначно їх охарактеризувати. Але уявляєте собі долі людей, котрі потрапили з однієї табірної систему у іншу. За масштабами репресій система Гулагу в СРСР значно перевершує нацистські концентраційні табори але це не означає, що нацисти були маленькими злочинцями. Вони знищили в Бухенвальдах, Освєнцимах мільйони не в чому невинних людей. Зокрема, жертвами їх стали 6 мільйонів євреїв.
Українські історики вважають, що жодна з воюючих у Другій світовій війні країн не зазнала таких утрат як Україна. Лише на фронтах загинуло близько 3 мільйонів її уродженців, а втрати від нацистських репресій серед мирного українського населення були ще більшими аніж в боях із нацизмом. Понад 2,4 мільйона українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Особливий розгул нацистських репресій почався після підписання Гітлером 7 грудня 1941 року декрету під назвою «Ніч і туман». Його суть полягала у тому, що кожен, хто буде чинити опір нацистам, має безслідно зникнути. У самій Україні нацистами було створено 50 гетто і понад 180 великих концентраційних таборів.
Усе менше стає прямих свідків злочинів нацизму, в Україні, наприклад, нараховується в живих ще кілька сот тисяч жертв нацистських насильств. І переважна більшість із них існує бідно, та й ту мізерну компенсації, яку вони отримують від німецького уряду , буває крадуть українських чиновники від влади. Про що свідчить, зокрема, судовий процес над колишнім українським банкіром Жердицьким, що відбувається в Німеччині. Та й влада у Києві не дуже переймається долями колишніх в’язнів нацизму, вона лише час від часу декларує необхідність такого піклування, коли цього вимагає політичний момент.
