Вашингтон, 25 вересня 2002 – Президент Світового Конґресу Українців Аскольд Лозинський в інтерв’ю Радіо Свобода назвав нову політику адміністрації Буша щодо України "недалекоглядною" й "аморальною".
Аскольд Лозинський:
Ці справи Мельниченка, записи вже довго існують, і треба пригадати, що пан Буш сам ствердив, що немає найменшого незалежного доказу, чи «Кольчуги» були продані, чи вони фактично є сьогодні в Іраку. Думаю, до якоїсь міри це наслідок не стільки подій в Україні, скільки політики нової адміністрації, політики президента Буша, яка позитивна не щодо України, а в основному щодо Росії.
Це не об’єктивна політика, тому що, окрім цих недоліків чи України, чи президента Кучми, сьогоднішні найбільші союзники президента Буша є гірші і набагато більш винні – наприклад, постійна торгівля між Росією (президентом Путіним) і Іраном.
А щодо питань прав людини, які пов’язані з президентами пострадянських країн – Карімова, Акаєва чи інших, – то Америка фактично не має великого зацікавлення подіями, які відбуваються в Україні.
Ці події, на мою думку, незначні, бо, наприклад, якщо вчора на площу в Україні вийшло 5 тисяч осіб, то для України чи будь-якої іншої країни це надзвичайно мала кількість людей. Тиждень тому відбулися численніші маніфестації, у яких у Києві брали участь понад 20 тисяч людей, але більш ніж три чверті цієї кількості були організовані комуністичною партією. Якщо Америка реагує на це, то вона хіба що підтримує намагання червоних прапорів та людей, які ходять із портретами Леніна.
Я не маю сумніву, що сьогоднішня адміністрація президента в Україні не є найкращим варіантом для демократичної української держави. Але Україна вже 11 років незалежна і, якщо порівняти її з іншими республіками колишнього Радянського Союзу, то Україна є набагато демократичніша й розвиненіша, ніж усі інші пострадянські республіки (я не враховую прибалтійські республіки).
Це не нова політика, вона аморальна і хотіла б бачити російський вплив у цій частині світу, тому що легше мати справу з однією стороною, ніж із багатьма демократичними, незалежними державами у світі.
Аскольд Лозинський:
Ці справи Мельниченка, записи вже довго існують, і треба пригадати, що пан Буш сам ствердив, що немає найменшого незалежного доказу, чи «Кольчуги» були продані, чи вони фактично є сьогодні в Іраку. Думаю, до якоїсь міри це наслідок не стільки подій в Україні, скільки політики нової адміністрації, політики президента Буша, яка позитивна не щодо України, а в основному щодо Росії.
Це не об’єктивна політика, тому що, окрім цих недоліків чи України, чи президента Кучми, сьогоднішні найбільші союзники президента Буша є гірші і набагато більш винні – наприклад, постійна торгівля між Росією (президентом Путіним) і Іраном.
А щодо питань прав людини, які пов’язані з президентами пострадянських країн – Карімова, Акаєва чи інших, – то Америка фактично не має великого зацікавлення подіями, які відбуваються в Україні.
Ці події, на мою думку, незначні, бо, наприклад, якщо вчора на площу в Україні вийшло 5 тисяч осіб, то для України чи будь-якої іншої країни це надзвичайно мала кількість людей. Тиждень тому відбулися численніші маніфестації, у яких у Києві брали участь понад 20 тисяч людей, але більш ніж три чверті цієї кількості були організовані комуністичною партією. Якщо Америка реагує на це, то вона хіба що підтримує намагання червоних прапорів та людей, які ходять із портретами Леніна.
Я не маю сумніву, що сьогоднішня адміністрація президента в Україні не є найкращим варіантом для демократичної української держави. Але Україна вже 11 років незалежна і, якщо порівняти її з іншими республіками колишнього Радянського Союзу, то Україна є набагато демократичніша й розвиненіша, ніж усі інші пострадянські республіки (я не враховую прибалтійські республіки).
Це не нова політика, вона аморальна і хотіла б бачити російський вплив у цій частині світу, тому що легше мати справу з однією стороною, ніж із багатьма демократичними, незалежними державами у світі.
