Київ, 28 червня 2002 - Шостий свій день народження українська Конституція зустрічає без зайвої помпи. Сповитим у ніч з 27 на 28 червня 96-го Основним законом сьогодні незадоволена парламентська опозиція, і частина громадян, чиї права і свободи цей документ має захищати. У сьогоднішньому зверненні до українського народу президент Леонід Кучма, який ще тиждень тому закликав парламент внести зміни до Конституції, заявив, що нинішній Основний закон відповідає самим високим світовим стандартам.
Конституція - спільне дитя великої неприязні Леоніда Кучми до парламенту і страху останнього перед достроковим розпуском, чим далі викликає претензії практично у всіх суб’єктів української влади. Глава держави скаржиться на обмеженість своїх повноважень і вимагає від парламенту все ж таки імплементувати результати всеукраїнського референдуму двохтисячного року. Найперше – щодо свого права розпускати парламент у разі, якщо той не сформує більшість. Про інші три питання плебісциту, які два роки тому де-юре підтримало понад 80 відсотків громадян, а саме – стосовно зменшення кількості депутатів, створення двопалатного парламенту та скасування депутатської недоторканності глава держави чомусь нині не згадує. До того ж, спроби інших суб’єктів влади розширити свої конституційні повноваження, як було у випадку з Рахунковою палатою, президент категорично відкидає. Ця категоричність не влаштовує окремі парламентські сили, які наполягають на передачі частини повноважень глави держави Верховній Раді. Зокрема, блок Юлії Тимошенко, соцпартія і “нашоукраїнці” обстоюють ідею формування уряду парламентською більшістю. Соратники Віктора Ющенка навіть розробили договір про спільні дії, яким закладається нова модель організації влади в Україні, зокрема, щодо формування парламентом Кабінету міністрів. Леонід Кучма публічно підтримує ці ініціативи, водночас наполягаючи на імплементації рішень згаданого референдуму. Ющенко цей шлях називає хибним і штучним. Одне слово – коло замкнулося. І, можливо б, логічним виглядало створення в Україні конституційної комісії, результатом роботи якої став би якщо і не новий Основний закон, то, принаймні, узгодження позицій усіх сторін.
На цьому тлі громадяни у суді намагаються відстояти свої конституційні права на свободу, працю, відпочинок, пенсію, безкоштовні освіту й медицину.
Напередодні дня Конституції лише один Володимир Литвин публічно висловився проти зміни Основного закону держави. Він, на думку Голови Верховної Ради, повинен бути обручем, який тримає націю, державу й суспільство. Проте у чиїх руках повинен бути цей обруч спікер не уточнив.
Конституція - спільне дитя великої неприязні Леоніда Кучми до парламенту і страху останнього перед достроковим розпуском, чим далі викликає претензії практично у всіх суб’єктів української влади. Глава держави скаржиться на обмеженість своїх повноважень і вимагає від парламенту все ж таки імплементувати результати всеукраїнського референдуму двохтисячного року. Найперше – щодо свого права розпускати парламент у разі, якщо той не сформує більшість. Про інші три питання плебісциту, які два роки тому де-юре підтримало понад 80 відсотків громадян, а саме – стосовно зменшення кількості депутатів, створення двопалатного парламенту та скасування депутатської недоторканності глава держави чомусь нині не згадує. До того ж, спроби інших суб’єктів влади розширити свої конституційні повноваження, як було у випадку з Рахунковою палатою, президент категорично відкидає. Ця категоричність не влаштовує окремі парламентські сили, які наполягають на передачі частини повноважень глави держави Верховній Раді. Зокрема, блок Юлії Тимошенко, соцпартія і “нашоукраїнці” обстоюють ідею формування уряду парламентською більшістю. Соратники Віктора Ющенка навіть розробили договір про спільні дії, яким закладається нова модель організації влади в Україні, зокрема, щодо формування парламентом Кабінету міністрів. Леонід Кучма публічно підтримує ці ініціативи, водночас наполягаючи на імплементації рішень згаданого референдуму. Ющенко цей шлях називає хибним і штучним. Одне слово – коло замкнулося. І, можливо б, логічним виглядало створення в Україні конституційної комісії, результатом роботи якої став би якщо і не новий Основний закон, то, принаймні, узгодження позицій усіх сторін.
На цьому тлі громадяни у суді намагаються відстояти свої конституційні права на свободу, працю, відпочинок, пенсію, безкоштовні освіту й медицину.
Напередодні дня Конституції лише один Володимир Литвин публічно висловився проти зміни Основного закону держави. Він, на думку Голови Верховної Ради, повинен бути обручем, який тримає націю, державу й суспільство. Проте у чиїх руках повинен бути цей обруч спікер не уточнив.
