Київ, 27 червня 2002 - Від 4 червня гірники з Луганщини страйкують у столиці. Точніше їхнє страйкування нагадує киянам та гостям Києва примусові турпоходи на короткі відстані – Верховна Рада, Кабмін, Міністерство палива та енергетики, Адміністрація Президента, майдан Незалежності, Труханів острів...
Шахтарі вимагають виплати зароблених грошей. Влада по-літньому кволо реагує на ці вимоги. То до суду позов подасть (тепер за ця взявся мер Києва Олександр Омельченко), то президент розпорядження видасть про упорядкування проблем вугільної галузі. Однак шахтарі і досі на київському асфальті.
Особливо на цьому тлі виглядає звинувачення на адресу Міністерства палива та енергетики у нецільовому використанні 250 мільйонів гривень із бюджету...
Нецільове використання грошей з бюджету у країнах Євросоюзу (куди тепер активно пакує речі Україна), супроводжується широкими дискусія і журналістськими розслідування у пресі, та, звичайно, гучною відставкою керівництва галузі. Якщо не більше.
Для України поки це скоріше наукова фантастика. Що з того, що під звичний вже стукіт шахтарських шоломів об асфальт, галузеве Міністерство звинувачують у нецільовому й неефективному використанні 250 мільйонів бюджетних коштів? Це з’ясувалося під час перевірки діяльності підприємств, яку здійснювало Контроль-ревізійне управління. До того ж голова цього управління Петро Германчук повідомив, що основна частина порушень припадає якраз на підприємства вугільної галузі. Сенсації нема. Адже раніше Рахункова палата звинуватила Мінпаливенерго, Кабмін і Мінфін у (знову ж таки) неефективному та нецільовому використання позик Світового банку, наданих під інвестиційні проекти.
На думку лідера Незалежної Профспілки Гірників України, народного депутата Михайла Волинця зловживання у вугільній галузі набагато більші, ніж це фіксують офіційні органи. Михайло Волинець каже, що проблему луганських шахтарів не було піднято навіть під час виїзної колегії Кабміну, яка минулого тижня проходила на Луганщині. Михайло Волинець:
- Я не зміг підняти питання про голодуючих гірників, які сьогодні перебувають у Києві. Узагалі, воно не піднімалося. І коли я з місця привертав увагу до того, що я хочу виступити, і сказав Кінаху, що “ви провели це засідання для “галочки”, то він відповів: “Деякі сили намагаються шляхом тиску намагаються нас погасити заборгованості із зарплати гірникам. А моя особиста позиція, і позиція Кабміну під тиском не гасити заборгованості”.
Минулого ж тижня Президент України видав розпорядження, яким зобов’язує уряд негайно розпочати погашення заборгованості перед шахтарями, щомісячно скеровуючи на це не менше 50 мільйонів гривень і щоквартально звітуючи про це.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін каже, що держава має потенціал розрахуватися з луганськими шахтарями. Однак за лікування усієї галузі братися нема кому. Володимир Саприкін:
- Галузь давно хвора. Вона потребує кардинальних змін, реформувань. Ті ж самі збиткові шахти треба поступово закривати. Більш прозоро робити розрахунки. Хто купує вугілля? Чому вони не сплачують? Куди ці фірми дівають? Чому держава не може заплатити, якщо вона бере це вугілля? Є програма “Українське вугілля”, яка передбачає деякі позитивні моменти. Але за 10 років Незалежності України – зрушень майже немає. Треба взятись комусь на 11-му році серйозно за цю галузь. Поступово закривати шахти, дуже обережно розраховуватися. Щоб усе було прозоре. Якщо це не вдається, знову починати, як колись, перевірки за участю КРУ, Мінфіну та СБУ, бо гроші кудись же діваються.
Однак тут, як відомо, українське коло замикається. Лишається факт: у день Конституції шахтарі на вулиці столиці. І їхні вимоги не лише економічні, а й політичні.
Шахтарі вимагають виплати зароблених грошей. Влада по-літньому кволо реагує на ці вимоги. То до суду позов подасть (тепер за ця взявся мер Києва Олександр Омельченко), то президент розпорядження видасть про упорядкування проблем вугільної галузі. Однак шахтарі і досі на київському асфальті.
Особливо на цьому тлі виглядає звинувачення на адресу Міністерства палива та енергетики у нецільовому використанні 250 мільйонів гривень із бюджету...
Нецільове використання грошей з бюджету у країнах Євросоюзу (куди тепер активно пакує речі Україна), супроводжується широкими дискусія і журналістськими розслідування у пресі, та, звичайно, гучною відставкою керівництва галузі. Якщо не більше.
Для України поки це скоріше наукова фантастика. Що з того, що під звичний вже стукіт шахтарських шоломів об асфальт, галузеве Міністерство звинувачують у нецільовому й неефективному використанні 250 мільйонів бюджетних коштів? Це з’ясувалося під час перевірки діяльності підприємств, яку здійснювало Контроль-ревізійне управління. До того ж голова цього управління Петро Германчук повідомив, що основна частина порушень припадає якраз на підприємства вугільної галузі. Сенсації нема. Адже раніше Рахункова палата звинуватила Мінпаливенерго, Кабмін і Мінфін у (знову ж таки) неефективному та нецільовому використання позик Світового банку, наданих під інвестиційні проекти.
На думку лідера Незалежної Профспілки Гірників України, народного депутата Михайла Волинця зловживання у вугільній галузі набагато більші, ніж це фіксують офіційні органи. Михайло Волинець каже, що проблему луганських шахтарів не було піднято навіть під час виїзної колегії Кабміну, яка минулого тижня проходила на Луганщині. Михайло Волинець:
- Я не зміг підняти питання про голодуючих гірників, які сьогодні перебувають у Києві. Узагалі, воно не піднімалося. І коли я з місця привертав увагу до того, що я хочу виступити, і сказав Кінаху, що “ви провели це засідання для “галочки”, то він відповів: “Деякі сили намагаються шляхом тиску намагаються нас погасити заборгованості із зарплати гірникам. А моя особиста позиція, і позиція Кабміну під тиском не гасити заборгованості”.
Минулого ж тижня Президент України видав розпорядження, яким зобов’язує уряд негайно розпочати погашення заборгованості перед шахтарями, щомісячно скеровуючи на це не менше 50 мільйонів гривень і щоквартально звітуючи про це.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Саприкін каже, що держава має потенціал розрахуватися з луганськими шахтарями. Однак за лікування усієї галузі братися нема кому. Володимир Саприкін:
- Галузь давно хвора. Вона потребує кардинальних змін, реформувань. Ті ж самі збиткові шахти треба поступово закривати. Більш прозоро робити розрахунки. Хто купує вугілля? Чому вони не сплачують? Куди ці фірми дівають? Чому держава не може заплатити, якщо вона бере це вугілля? Є програма “Українське вугілля”, яка передбачає деякі позитивні моменти. Але за 10 років Незалежності України – зрушень майже немає. Треба взятись комусь на 11-му році серйозно за цю галузь. Поступово закривати шахти, дуже обережно розраховуватися. Щоб усе було прозоре. Якщо це не вдається, знову починати, як колись, перевірки за участю КРУ, Мінфіну та СБУ, бо гроші кудись же діваються.
Однак тут, як відомо, українське коло замикається. Лишається факт: у день Конституції шахтарі на вулиці столиці. І їхні вимоги не лише економічні, а й політичні.