Одеса, 25 серпня 2002 - День незалежності.
Хіба знали борці за незалежну Україну що на одинадцятому році відродження громадян України нинішній владі доведеться зганяти на святковий мітинг 24 серпня та на відкриття погруддя Богдана Хмельницького за допомогою різноманітних спеціальних розпоряджень?
Саме так було в Одесі.
Учасникам організованого владою дійства було наказано вранці 24 серпня збиратися біля приміщення районних державних адміністрацій, а вже далі автобусами їхати на місце подій.
Кілька тисяч підневільних учасників свята без очікуваного інтересу приїхали до пам'ятника Шевченку о десятій ранку та прослухали заспокійливі промови владних мужів. Серед ораторів були міський голова Руслан Боделан, голова обласної держадміністрації Сергій Гриневецький, народний депутат України, член Аграрної партії України Василь Калинчук, Голова обласної організації Всеукраїнської партії трудящих пан Козуніті. Дивно, але серед промовців допустили справжню українську патріотку Тетяну Ананченко, яка чимало зробила, приміром, для становлення кімнати “Українці у світі” при обласній державній науковій бібліотеці імені Горького.
На мітингу був присутній і владика Української православної церкви Київський Патріархат, митрополит Агатангел.
Хіба міг знати московський владика про те, що саме у ті хвилини інший владика, але вже керуючий справами Одесько-Балтської єпархії УПЦ Київський Патріархат – Паїсій, у супроводі священиків, та у присутності активістів молодіжного об'єднання “Українське братство”, відправив молитву “За Україну” у приміщенні дзвіниці Спасо-Преображенського кафедрального Собору.
Це була перша Служба Божа духівництва УПЦ КП у дзвіниці Собору, що була знищена більшовиками, а нині відбудовується за кошти мешканців Одеси.
У промові до віруючих владика Паїсій повідомив, що духівництво УПЦ КП і далі буде приходити до Дзвіниці, аби хоча б раз на тиждень помолитися у її стінах. “Нас не пускали раніше до Собору. Туди пускали і відновлювали його для іноземної церкви, яка має свій центр в іншій столиці, що знаходиться на березі річки Москва”.
Вже на місці відкриття погруддя Богдану Хмельницькому владика Паїсій передав і привітання митрополиту Агатангелу, де міститься пропозиція до московського духівництва покаятися й увійти до лона Української Православної Церкви Київський Патріархат.
24 серпня біля пам'ятника Тарасу Шевченку було проведено ще два мітинги.
Перший під керівництвом лідера обласної організації Українського Народного Руху Віктора Цимбалюка.
Другий, набагато чисельніший, – ініційований опозиційними до регіональної влади політичними партіями. Це – обласні організації УРП “Собор”, НРУ, КУН, “Реформи й порядок”, “ Українське братство”, Українська партія та інші.
У виступі на мітингу відомий в Одесі освітянин Сергій Козицький пригадав Перший Всесвітній Конгрес Українців.
“Я бачив те бажання побудувати справді багату, щасливу Україну. Але, нажаль нині не маємо України про яку мріяли, бо сама головна наша хвороба полягає в тому, що там де два українці там три гетьмани...
Яскравим підтвердженням є розпорошеність сил і під час святкування річниці незалежності України цього року. Доки не об'єднаємося результатів не матимемо. Нас знову будуть розбивати.
Підтвердженням можливих позитивних змін є виборчий блок Віктора Ющенка, якому вдалося об'єднати навколо себе багато демократичних сил. Результат – 25 відсотків голосів виборців за партійними списками на березневих виборах 2002 року.
Якби Президент тричі не накладав вето і парламентські вибори було проведено лише за пропорційною системою ми б мали більшість у Верховній Раді, дієздатний парламент. Україна тоді б великими кроками йшла вперед...”
Голова обласної організації Союзу Українок Аліна Пляченко справедливо зауважила: “ми погано виборюємо українську ідею в Одесі. Не всі перейшли на рідну мову, мовчимо коли Україну ганьблять у нашій присутності. Ми не протестуємо і з приводу того, що у міському транспорті Одеси всі оголошення роблять виключно російською мовою...”
Далі слово мали письменник Олег Олійників, голови обласних організацій – Народного Руху України Геннадій Щепківський, Української партії Віктор Мастеренко, представниця батьківського комітету української гімназії при дитячому оздоровчому центрі Молода гвардія – Любов Рогатинська, Голова одеського міського молодіжного комітету опору “За правду” Андрій Юсов та інші.
Голова Суворовської районної організації Українського Народного Руху пан Марченко оголосив, що приєднується до політичних партій, які нещодавно підписали Меморандум про спільні дії та критично поставилися до нинішніх дій регіональної влади в Одесі.
Співголова організації “Громадський виконком” Андрій Іщенко привітав учасників мітингу з Днем незалежності “зі сльозами на очах, бо те що нині відбувається в Україні не витримує критики.
Нині триває наступ на громадянські права українського народу – підвищуються ціни на все можливе, а заробітна плата залишається на тому ж рівні. Влада погодилася на незалежність України для того щоби бути незалежною від нас”.
Голова регіональної організації Партії Реформи і Порядок Володимир Курінний переконаний, що “Громадяни України не мають тої України, за яку голосували у грудні 1991 року.
“Ми мріяли про європейську країну а отримали у спадок авторитаризм і перспектива дотепер не є зрозумілою.
Багато є не вирішених економічних питань, проблем правового та кримінального характеру.
Нині головна проблема Одеси це відсутність реальної об’єднаної опозиції владі. І це навіть при умові, що одеська міська влада не була обрана не на виборах 1998 –го ні на виборах 2002 року. Ми мусимо надати суспільству альтернативу, якої воно прагне й очікує від нас”.
Учасники мітингу опозиційних сил не ухвалювали резолюції. Вони лише заявили, що і далі продовжать боротьбу з нинішньою міською владою, яку українською назвати не наважиться нині ніхто...
Хіба знали борці за незалежну Україну що на одинадцятому році відродження громадян України нинішній владі доведеться зганяти на святковий мітинг 24 серпня та на відкриття погруддя Богдана Хмельницького за допомогою різноманітних спеціальних розпоряджень?
Саме так було в Одесі.
Учасникам організованого владою дійства було наказано вранці 24 серпня збиратися біля приміщення районних державних адміністрацій, а вже далі автобусами їхати на місце подій.
Кілька тисяч підневільних учасників свята без очікуваного інтересу приїхали до пам'ятника Шевченку о десятій ранку та прослухали заспокійливі промови владних мужів. Серед ораторів були міський голова Руслан Боделан, голова обласної держадміністрації Сергій Гриневецький, народний депутат України, член Аграрної партії України Василь Калинчук, Голова обласної організації Всеукраїнської партії трудящих пан Козуніті. Дивно, але серед промовців допустили справжню українську патріотку Тетяну Ананченко, яка чимало зробила, приміром, для становлення кімнати “Українці у світі” при обласній державній науковій бібліотеці імені Горького.
На мітингу був присутній і владика Української православної церкви Київський Патріархат, митрополит Агатангел.
Хіба міг знати московський владика про те, що саме у ті хвилини інший владика, але вже керуючий справами Одесько-Балтської єпархії УПЦ Київський Патріархат – Паїсій, у супроводі священиків, та у присутності активістів молодіжного об'єднання “Українське братство”, відправив молитву “За Україну” у приміщенні дзвіниці Спасо-Преображенського кафедрального Собору.
Це була перша Служба Божа духівництва УПЦ КП у дзвіниці Собору, що була знищена більшовиками, а нині відбудовується за кошти мешканців Одеси.
У промові до віруючих владика Паїсій повідомив, що духівництво УПЦ КП і далі буде приходити до Дзвіниці, аби хоча б раз на тиждень помолитися у її стінах. “Нас не пускали раніше до Собору. Туди пускали і відновлювали його для іноземної церкви, яка має свій центр в іншій столиці, що знаходиться на березі річки Москва”.
Вже на місці відкриття погруддя Богдану Хмельницькому владика Паїсій передав і привітання митрополиту Агатангелу, де міститься пропозиція до московського духівництва покаятися й увійти до лона Української Православної Церкви Київський Патріархат.
24 серпня біля пам'ятника Тарасу Шевченку було проведено ще два мітинги.
Перший під керівництвом лідера обласної організації Українського Народного Руху Віктора Цимбалюка.
Другий, набагато чисельніший, – ініційований опозиційними до регіональної влади політичними партіями. Це – обласні організації УРП “Собор”, НРУ, КУН, “Реформи й порядок”, “ Українське братство”, Українська партія та інші.
У виступі на мітингу відомий в Одесі освітянин Сергій Козицький пригадав Перший Всесвітній Конгрес Українців.
“Я бачив те бажання побудувати справді багату, щасливу Україну. Але, нажаль нині не маємо України про яку мріяли, бо сама головна наша хвороба полягає в тому, що там де два українці там три гетьмани...
Яскравим підтвердженням є розпорошеність сил і під час святкування річниці незалежності України цього року. Доки не об'єднаємося результатів не матимемо. Нас знову будуть розбивати.
Підтвердженням можливих позитивних змін є виборчий блок Віктора Ющенка, якому вдалося об'єднати навколо себе багато демократичних сил. Результат – 25 відсотків голосів виборців за партійними списками на березневих виборах 2002 року.
Якби Президент тричі не накладав вето і парламентські вибори було проведено лише за пропорційною системою ми б мали більшість у Верховній Раді, дієздатний парламент. Україна тоді б великими кроками йшла вперед...”
Голова обласної організації Союзу Українок Аліна Пляченко справедливо зауважила: “ми погано виборюємо українську ідею в Одесі. Не всі перейшли на рідну мову, мовчимо коли Україну ганьблять у нашій присутності. Ми не протестуємо і з приводу того, що у міському транспорті Одеси всі оголошення роблять виключно російською мовою...”
Далі слово мали письменник Олег Олійників, голови обласних організацій – Народного Руху України Геннадій Щепківський, Української партії Віктор Мастеренко, представниця батьківського комітету української гімназії при дитячому оздоровчому центрі Молода гвардія – Любов Рогатинська, Голова одеського міського молодіжного комітету опору “За правду” Андрій Юсов та інші.
Голова Суворовської районної організації Українського Народного Руху пан Марченко оголосив, що приєднується до політичних партій, які нещодавно підписали Меморандум про спільні дії та критично поставилися до нинішніх дій регіональної влади в Одесі.
Співголова організації “Громадський виконком” Андрій Іщенко привітав учасників мітингу з Днем незалежності “зі сльозами на очах, бо те що нині відбувається в Україні не витримує критики.
Нині триває наступ на громадянські права українського народу – підвищуються ціни на все можливе, а заробітна плата залишається на тому ж рівні. Влада погодилася на незалежність України для того щоби бути незалежною від нас”.
Голова регіональної організації Партії Реформи і Порядок Володимир Курінний переконаний, що “Громадяни України не мають тої України, за яку голосували у грудні 1991 року.
“Ми мріяли про європейську країну а отримали у спадок авторитаризм і перспектива дотепер не є зрозумілою.
Багато є не вирішених економічних питань, проблем правового та кримінального характеру.
Нині головна проблема Одеси це відсутність реальної об’єднаної опозиції владі. І це навіть при умові, що одеська міська влада не була обрана не на виборах 1998 –го ні на виборах 2002 року. Ми мусимо надати суспільству альтернативу, якої воно прагне й очікує від нас”.
Учасники мітингу опозиційних сил не ухвалювали резолюції. Вони лише заявили, що і далі продовжать боротьбу з нинішньою міською владою, яку українською назвати не наважиться нині ніхто...
