Волинь-Київ, 14 жовтня 2002 - Виповнюється 60 років від створення Української повстанської армії. Однак, в Києві про цю ювілейну дату нічого не нагадує. Державна адміністрація столиці України проводить “Дні Москви у Києві” і приймає московського мера Юрія Лужкова. Президент України Леонід Кучма лише згадав, що 14 жовтня, Свято Покрови є Днем козацтва і привітав “усіх, хто вважає себе нащадком славного козацького роду”. Про ювілей УПА пам‘ятає хіба що Українська республіканська партія “Собор”, яка оприлюднила заяву, де сказано, що українські повстанці “явили героїчний приклад незламності й жертовності в боротьбі за рідну землю”. Відзначали ювілей на Заході України.
“Це наші партизани, а влада відмовляється їх визнати” , - такі летючки активісти рівненського осередку Українського народного руху розклеїли по усій області. А найбільші заходи проходили у Березнівському й Костопільському районах, де безпосередньо зародилася УПА.
Біля села Малий Стидин було відкрито й освячено пам‘ятник-курган на місці головного штабу та постою українських повстанців у 42-44-х роках. Ось, що сказав під час відкриття пам‘ятника ветеран УПА Іван Михайлець:
«Ми, молоді патріоти, тоді говорили, що як не буде України, то не треба й жити на світі. Бути рабом, дивитися на те, щоб окупант топтав нашу землю - це не в нашому характері і не в наших силах. І дякувати Богові, що Він змилувався й подарував нам цю країну. Не про таку країну ми мріяли, страждаючи в таборах, по лісах, голодні, холодні. Але дякувати Богові хоч за цю країну. Дорогі співвітчизники, дорога молодь, я закликаю вас любити Україну, як любили її ми і ті, хто віддав за неї життя! Будьте горді, що ви українці!»
Віктор Міняйло:
Під час святкового феєрверка я зустрівся з головою Рівненського Руху Василем Червонієм, саме він найбільше зусиль доклав для спорудження пам‘ятника.
Василь Червоній:
«Місце, на якому ми знаходимось, це початок другого зимового походу військ Української народної республіки. Якраз під час цього походу виникла назва Українська повстанська армія. Тому не випадково, що один із керівників того зимового походу, полковник, потім генерал Леонід Ступницький вибрав разом з іншими організаторами УПА місце саме тут. українці, які споконвіку насипають великі кургани в пам’ять про своїх предків, якраз і прийняли рішення такий курган насипати. Це є сучасний курган у вигляді піраміди, який я гадаю не одну тисячу років буде стояти на Волинській землі, передаючи наступним поколінням пам’ять про ті великі події, які в українській історії залишилися як ціла епоха - епоха національно-визвольних змагань Другої Світової війни».
Віктор Міняйло:
Що для Вас 14 жовтня, я запитав у голови УНР Юрія Костенка.
Юрій Костенко:
«14 жовтня 1942 року проклало місточок між Українською незалежною республікою й сьогоденням. Сторінка УПА у військовому контексті - це один із прикладів українського героїзму, української жертовності. Але якщо говорити про процес формування української державності, то саме УПА і була тим містком, який поєднав Українську народну республіку з українською незалежною державою».
Віктор Міняйло:
І залишається сподіватися, що й українська незалежна держава пам‘ятатиме своїх героїв.
“Це наші партизани, а влада відмовляється їх визнати” , - такі летючки активісти рівненського осередку Українського народного руху розклеїли по усій області. А найбільші заходи проходили у Березнівському й Костопільському районах, де безпосередньо зародилася УПА.
Біля села Малий Стидин було відкрито й освячено пам‘ятник-курган на місці головного штабу та постою українських повстанців у 42-44-х роках. Ось, що сказав під час відкриття пам‘ятника ветеран УПА Іван Михайлець:
«Ми, молоді патріоти, тоді говорили, що як не буде України, то не треба й жити на світі. Бути рабом, дивитися на те, щоб окупант топтав нашу землю - це не в нашому характері і не в наших силах. І дякувати Богові, що Він змилувався й подарував нам цю країну. Не про таку країну ми мріяли, страждаючи в таборах, по лісах, голодні, холодні. Але дякувати Богові хоч за цю країну. Дорогі співвітчизники, дорога молодь, я закликаю вас любити Україну, як любили її ми і ті, хто віддав за неї життя! Будьте горді, що ви українці!»
Віктор Міняйло:
Під час святкового феєрверка я зустрівся з головою Рівненського Руху Василем Червонієм, саме він найбільше зусиль доклав для спорудження пам‘ятника.
Василь Червоній:
«Місце, на якому ми знаходимось, це початок другого зимового походу військ Української народної республіки. Якраз під час цього походу виникла назва Українська повстанська армія. Тому не випадково, що один із керівників того зимового походу, полковник, потім генерал Леонід Ступницький вибрав разом з іншими організаторами УПА місце саме тут. українці, які споконвіку насипають великі кургани в пам’ять про своїх предків, якраз і прийняли рішення такий курган насипати. Це є сучасний курган у вигляді піраміди, який я гадаю не одну тисячу років буде стояти на Волинській землі, передаючи наступним поколінням пам’ять про ті великі події, які в українській історії залишилися як ціла епоха - епоха національно-визвольних змагань Другої Світової війни».
Віктор Міняйло:
Що для Вас 14 жовтня, я запитав у голови УНР Юрія Костенка.
Юрій Костенко:
«14 жовтня 1942 року проклало місточок між Українською незалежною республікою й сьогоденням. Сторінка УПА у військовому контексті - це один із прикладів українського героїзму, української жертовності. Але якщо говорити про процес формування української державності, то саме УПА і була тим містком, який поєднав Українську народну республіку з українською незалежною державою».
Віктор Міняйло:
І залишається сподіватися, що й українська незалежна держава пам‘ятатиме своїх героїв.
