Київ, 14 січня, 2002 -
Людмила Литовченко:
“Гості прямого ефіру –патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет, доктор фізико - математичних наук, керівник наукових проектів Інституту відкритої політики Максим Стріха та керівник Інтернет-проекту Комітету виборців “Політична Україна”, кандидат історичних наук Олексій Кошель.
Наша тема – удавана чи справжня незаконність реєстрації Української православної церкви Київського патріархату? Також поговоримо на тему “Участь церкви у виборчих процесах”, “Церква і вибори”.
Як уже повідомлялося, Генеральна прокуратура України оскаржила постанову Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів від 1992 року. У тій постанові йшлося про реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату. Генпрокуратура спрямувала свій протест до державного Комітету з питань релігій, пропонуючи скасувати десятирічної давнини рішення про реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату як таке, що суперечить Закону України про свободу совісті і релігійних організацій.
Згідно з висновками Генеральної прокуратури, Всеукраїнський православний собор, що відбувався в червні 1992 року, не був правочинним засновувати УПЦ Київського патріархату, а підставою для такої запізнілої прокурорської пильності став запит великої групи депутатів Верховної Ради. Понад 60 з них не лише засумнівалися в законності створення УПЦ Київського патріархату, а й запропонували Прокуратурі порушити кримінальну справу за фактом привласнення керівництвом УПЦ Київського патріархату майна і коштів Української православної церкви Московського патріархату.
Отже, все-таки, законно чи незаконно утворилася 10 років тому УПЦ Київського патріархату?”
Святішій патріарх Філарет:
“Раз Українська православна церква Київського патріархату існує вже 10 років, значить вона виникла законно. І виникла вона на підставі Всеукраїнського Помісного Собору, в якому взяли участь Українська автокефальна православна церква і частина Української православної церкви Московського патріархату на чолі з своїм предстоятелем митрополитом Київським і Всієї України Філаретом.
І цей Собор ухвалив рішення про те, що віднині ми створюємо єдину Українську православну церкву Київський патріархат. Прокуратура говорить , що, нібито, це незаконне зібрання.
Але, коли говорять про це державні діячі – це втручання у внутрішнє церковне життя, бо вони можуть говорити: порушуються чи не порушуються закони України. Але, коли йде мова про те, як об’єдналися церкви – то це вже не їхня справа, це втручання у внутрішнє церковне життя.
Хочу засвідчити, що цей Собор був законним. Чому? Тому що в 1990 році пройшов Помісний собор Української автокефальної православної церкви, який проголосив себе незалежною церквою від Московського патріархату. І це було на Помісному соборі з участю єпископату, мирян та духовенства. Аналогічний собор відбувся в 1991 році 1-3 листопада в Києво-Печерській лаврі, який скликала УПЦ Московського патріархату, і там теж одноголосно заявила про автокефалію Української церкви.
Таким чином, дві церкви заявили про своє бажання мати в Україні автокефальну церкву. В 1992 році, коли утворилася українська держава, єпископат однієї і другої церкви після переговорів вирішили скликати спільний Всеукраїнський помісний православний собор, на якому і об’явили, що вони віднині одна церква і обрали патріархом Мстислава, який очолював автокефальну церкву, а предстоятеля УПЦ Московського патріархату митрополита Філарета обрали заступником патріарха...”
Людмила Литовченко:
“Наш гість пан Стріха є одним з учасників того Українського православного собору, який ухвалив рішення про створення УПЦ Київського патріархату. Які Ваші враження від тієї події?”
Максим Стріха:
“Я можу засвідчити як учасник тих переговорів (бо потім ширилися чутки, що це була справа Кравчука чи ще когось): це була воля саме мирян, духовенства і владик двох церков, і органи державної влади лише були поставлені до відома про доконаний факт, коли це відбулося.
Я був учасником того Собору як мирянин УАПЦ, як представник Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозванного. Можу засвідчити, що той Собор відбувався не лише в дусі християнської любові, а й з дотриманням усіх необхідних процедурних норм, в дуже демократичному дусі, з обговореннями, дискусіями.
Але врешті ухвалив одностайне рішення, внаслідок якого виникла УПЦ Київського патріархату, що існує і розвивається 10 років, перетворившись на потужну національну церкву, вірниками якої є третина дорослого населення України.
Правова база тоді була дуже суперечлива, бо існувало багато юридичних актів старого Союзу, нові українські закони, але, якщо стояти на нормах права, то треба визнати, що незаконним був Собор Харківський Московського патріархату: скликати цей Собор міг тільки предстоятель цієї церкви, на той час митрополит Київський і Всієї України Філарет, однак цей собор був скликаний іншим митрополитом Никодимом.
До речі, спочатку президія Верховної Ради України визнала рішення про незаконність цього собору, про це відповідне рішення підписав Плющ....”
Слухач:
“Владико, скажіть мирянам, що означає слово “канонічність”, яка церква має право називатися канонічною?”
Святішій патріарх Філарет:
“Цим поняттям дуже багато спекулюють, особливо представники Московського патріархату, знаючи що преважна більшість віруючих, духовенства, самих єпископів не розуміють цього поняття.
Канонічної церкви як такої не існує, бо всяка церква є законна, якщо вона церква – то вона і є канонічна. Справа не в канонічності, а в тому – визнається така церква автокефальною чи не визнається. На даний період українська православна церква є законної церквою Христовою, але, на жаль, вона не визнана іншими православними церквами як автокефальна. Звичайно, ми б хотіли, що б нас визнали якомога швидше. Але всі помісні православні церкви пройшли цей шлях визнання, до речі, як і Російська православна церква, яку не визнавали 140 років, а потім визнали як автокефальну. Але як церква вона ті 140 років існувала. Так само інші церкви - Грузинська, Болгарська, Сербська – проходили цей шлях. Ми є законна церква, але ми зараз проводимо переговори з Вселенським патріархом про визнання автокефалії УПЦ Київського патріархату, щоб вона була рівної з іншими помісними православними церквами.”
Людмила Литовченко:
“Гості прямого ефіру –патріарх Київський і Всієї Руси-України Філарет, доктор фізико - математичних наук, керівник наукових проектів Інституту відкритої політики Максим Стріха та керівник Інтернет-проекту Комітету виборців “Політична Україна”, кандидат історичних наук Олексій Кошель.
Наша тема – удавана чи справжня незаконність реєстрації Української православної церкви Київського патріархату? Також поговоримо на тему “Участь церкви у виборчих процесах”, “Церква і вибори”.
Як уже повідомлялося, Генеральна прокуратура України оскаржила постанову Ради у справах релігій при Кабінеті міністрів від 1992 року. У тій постанові йшлося про реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату. Генпрокуратура спрямувала свій протест до державного Комітету з питань релігій, пропонуючи скасувати десятирічної давнини рішення про реєстрацію Української православної церкви Київського патріархату як таке, що суперечить Закону України про свободу совісті і релігійних організацій.
Згідно з висновками Генеральної прокуратури, Всеукраїнський православний собор, що відбувався в червні 1992 року, не був правочинним засновувати УПЦ Київського патріархату, а підставою для такої запізнілої прокурорської пильності став запит великої групи депутатів Верховної Ради. Понад 60 з них не лише засумнівалися в законності створення УПЦ Київського патріархату, а й запропонували Прокуратурі порушити кримінальну справу за фактом привласнення керівництвом УПЦ Київського патріархату майна і коштів Української православної церкви Московського патріархату.
Отже, все-таки, законно чи незаконно утворилася 10 років тому УПЦ Київського патріархату?”
Святішій патріарх Філарет:
“Раз Українська православна церква Київського патріархату існує вже 10 років, значить вона виникла законно. І виникла вона на підставі Всеукраїнського Помісного Собору, в якому взяли участь Українська автокефальна православна церква і частина Української православної церкви Московського патріархату на чолі з своїм предстоятелем митрополитом Київським і Всієї України Філаретом.
І цей Собор ухвалив рішення про те, що віднині ми створюємо єдину Українську православну церкву Київський патріархат. Прокуратура говорить , що, нібито, це незаконне зібрання.
Але, коли говорять про це державні діячі – це втручання у внутрішнє церковне життя, бо вони можуть говорити: порушуються чи не порушуються закони України. Але, коли йде мова про те, як об’єдналися церкви – то це вже не їхня справа, це втручання у внутрішнє церковне життя.
Хочу засвідчити, що цей Собор був законним. Чому? Тому що в 1990 році пройшов Помісний собор Української автокефальної православної церкви, який проголосив себе незалежною церквою від Московського патріархату. І це було на Помісному соборі з участю єпископату, мирян та духовенства. Аналогічний собор відбувся в 1991 році 1-3 листопада в Києво-Печерській лаврі, який скликала УПЦ Московського патріархату, і там теж одноголосно заявила про автокефалію Української церкви.
Таким чином, дві церкви заявили про своє бажання мати в Україні автокефальну церкву. В 1992 році, коли утворилася українська держава, єпископат однієї і другої церкви після переговорів вирішили скликати спільний Всеукраїнський помісний православний собор, на якому і об’явили, що вони віднині одна церква і обрали патріархом Мстислава, який очолював автокефальну церкву, а предстоятеля УПЦ Московського патріархату митрополита Філарета обрали заступником патріарха...”
Людмила Литовченко:
“Наш гість пан Стріха є одним з учасників того Українського православного собору, який ухвалив рішення про створення УПЦ Київського патріархату. Які Ваші враження від тієї події?”
Максим Стріха:
“Я можу засвідчити як учасник тих переговорів (бо потім ширилися чутки, що це була справа Кравчука чи ще когось): це була воля саме мирян, духовенства і владик двох церков, і органи державної влади лише були поставлені до відома про доконаний факт, коли це відбулося.
Я був учасником того Собору як мирянин УАПЦ, як представник Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозванного. Можу засвідчити, що той Собор відбувався не лише в дусі християнської любові, а й з дотриманням усіх необхідних процедурних норм, в дуже демократичному дусі, з обговореннями, дискусіями.
Але врешті ухвалив одностайне рішення, внаслідок якого виникла УПЦ Київського патріархату, що існує і розвивається 10 років, перетворившись на потужну національну церкву, вірниками якої є третина дорослого населення України.
Правова база тоді була дуже суперечлива, бо існувало багато юридичних актів старого Союзу, нові українські закони, але, якщо стояти на нормах права, то треба визнати, що незаконним був Собор Харківський Московського патріархату: скликати цей Собор міг тільки предстоятель цієї церкви, на той час митрополит Київський і Всієї України Філарет, однак цей собор був скликаний іншим митрополитом Никодимом.
До речі, спочатку президія Верховної Ради України визнала рішення про незаконність цього собору, про це відповідне рішення підписав Плющ....”
Слухач:
“Владико, скажіть мирянам, що означає слово “канонічність”, яка церква має право називатися канонічною?”
Святішій патріарх Філарет:
“Цим поняттям дуже багато спекулюють, особливо представники Московського патріархату, знаючи що преважна більшість віруючих, духовенства, самих єпископів не розуміють цього поняття.
Канонічної церкви як такої не існує, бо всяка церква є законна, якщо вона церква – то вона і є канонічна. Справа не в канонічності, а в тому – визнається така церква автокефальною чи не визнається. На даний період українська православна церква є законної церквою Христовою, але, на жаль, вона не визнана іншими православними церквами як автокефальна. Звичайно, ми б хотіли, що б нас визнали якомога швидше. Але всі помісні православні церкви пройшли цей шлях визнання, до речі, як і Російська православна церква, яку не визнавали 140 років, а потім визнали як автокефальну. Але як церква вона ті 140 років існувала. Так само інші церкви - Грузинська, Болгарська, Сербська – проходили цей шлях. Ми є законна церква, але ми зараз проводимо переговори з Вселенським патріархом про визнання автокефалії УПЦ Київського патріархату, щоб вона була рівної з іншими помісними православними церквами.”
