Прага, 5 березня 2002 – Українська влада й далі втручається у діяльність мас-медіа, хоча є ознаки, що цей тиск стає меншим. Такий висновок міститься у щойно оприлюдненому звіті Державного департаменту Сполучених Штатів про Україну за 2001 рік.
Журналісти в Україні платять своїм здоров‘ям, а то і життям за право виконувати професійні обов‘язки. Автори звіту наводять дані неурядової організації "Репортери без кордонів," згідно з якими минулого року в Україні загинуло 4 журналісти, а 28 зазнали фізичного тиску, можливо через свою професійну діяльність.
Влада не поспішає розслідувати такі злочини, або ж відразу намагається відкинути політичний підтекст, як це було із вбивством у липні минулого року донецького тележурналіста Ігоря Александрова. А найсерйознішим докором є вбивство Георгія Гонгадзе. Розслідування його справи просувається надзвичайно повільно і не є прозорим. В результаті рідні Гонгадзе та представник ОБСЄ з питань свободи слова більше не вірять в українське правосуддя та закликають до створення міжнародної комісії. І як випливає зі звіту Державного департаменту США, цьому не треба дивуватись: судовий процес в Україні корумпований і залежить від політики. Ба більше. Тісні зв‘язки між представниками влади та організованою злочинністю і політична діяльність самих кримінальних авторитетів розмиває тонку межу, де ж в Україні закінчується політика і починається кримінал.
Водночас автори звіту помічають і позитивні зрушення за рік, що минув. За деякими оцінками, велика міжнародна увага до проблем свободи слова змушує українську владу переосмислити своє ставлення до журналістів. До критичних видань і телеканалів вже не з‘являється, як раніше пожежна чи податкова інспекція з необґрунтованими вимогами. Суттєво зменшилася і кількість судових справ за наклеп, якими можновладці намагаються закрити рота своїм критикам. Тут показовим є ставлення до журналіста Олега Ляшка, проти якого було порушено понад 20 кримінальних і цивільних справ, а розмір відшкодування, яке від нього вимагали, сягає 40 мільйонів доларів. Цю проблему допомагає вирішити новий Кримінальний кодекс, який вже не передбачає карної відповідальності за "образу честі і гідності." Але суди нижчого рівня й далі можуть заморожувати рахунки газет, проти яких порушено цивільні справи про наклеп. У влади є й інші можливості тиску. Журналісти, критичні до влади, і ті, хто висвітлює діяльність опозиційних політиків, говорять про те, що за ними слідкують агенти СБУ, а телефонні розмови прослуховують.
Незважаючи на такий тиск і самоцензуру з боку журналістів, в Україні є немало газет і тижневиків, які представляють позицію своїх видавців. А це, у свою чергу, дає змогу людям дізнатися про різні точку зору на гострі політичні проблеми. Стосовно телебачення, яке є головним джерелом інформації для більшості громадян, то його контролює або держава, або олігархи. Великий бізнес, зі свого боку, не завжди поділяє позицію влади, це залежить від конкретного питання. І тут журналісти вже нарікають на тиск приватних власників мас-медіа, які вимагають відстоювати лише їхні політичні інтереси.
Влада не поспішає розслідувати такі злочини, або ж відразу намагається відкинути політичний підтекст, як це було із вбивством у липні минулого року донецького тележурналіста Ігоря Александрова. А найсерйознішим докором є вбивство Георгія Гонгадзе. Розслідування його справи просувається надзвичайно повільно і не є прозорим. В результаті рідні Гонгадзе та представник ОБСЄ з питань свободи слова більше не вірять в українське правосуддя та закликають до створення міжнародної комісії. І як випливає зі звіту Державного департаменту США, цьому не треба дивуватись: судовий процес в Україні корумпований і залежить від політики. Ба більше. Тісні зв‘язки між представниками влади та організованою злочинністю і політична діяльність самих кримінальних авторитетів розмиває тонку межу, де ж в Україні закінчується політика і починається кримінал.
Водночас автори звіту помічають і позитивні зрушення за рік, що минув. За деякими оцінками, велика міжнародна увага до проблем свободи слова змушує українську владу переосмислити своє ставлення до журналістів. До критичних видань і телеканалів вже не з‘являється, як раніше пожежна чи податкова інспекція з необґрунтованими вимогами. Суттєво зменшилася і кількість судових справ за наклеп, якими можновладці намагаються закрити рота своїм критикам. Тут показовим є ставлення до журналіста Олега Ляшка, проти якого було порушено понад 20 кримінальних і цивільних справ, а розмір відшкодування, яке від нього вимагали, сягає 40 мільйонів доларів. Цю проблему допомагає вирішити новий Кримінальний кодекс, який вже не передбачає карної відповідальності за "образу честі і гідності." Але суди нижчого рівня й далі можуть заморожувати рахунки газет, проти яких порушено цивільні справи про наклеп. У влади є й інші можливості тиску. Журналісти, критичні до влади, і ті, хто висвітлює діяльність опозиційних політиків, говорять про те, що за ними слідкують агенти СБУ, а телефонні розмови прослуховують.
Незважаючи на такий тиск і самоцензуру з боку журналістів, в Україні є немало газет і тижневиків, які представляють позицію своїх видавців. А це, у свою чергу, дає змогу людям дізнатися про різні точку зору на гострі політичні проблеми. Стосовно телебачення, яке є головним джерелом інформації для більшості громадян, то його контролює або держава, або олігархи. Великий бізнес, зі свого боку, не завжди поділяє позицію влади, це залежить від конкретного питання. І тут журналісти вже нарікають на тиск приватних власників мас-медіа, які вимагають відстоювати лише їхні політичні інтереси.
